ТЕМА

Чи є межа у пропаганди духовно-історичного відродження?

01 мая 2024 | 10:55 , Олег Ельцов. ТЕМА

У столиці презентували книгу “Мистецтво світу. Внесок України”. Автори – відомі мистецтвознавці Дмитро Горбачов та Валентин Соколовський. Мені не пощастило відвідати презентацію книжки. Але з рецензії дізнався, що йдеться про досліди впливу українських митців на світове мистецтво: «від палеоліту до наших днів». Хм… Каюся: так я вперше дізнався про українське мистецтво палеоліту.


 Отут цікаво: ті древні митці були сертифікованими українцями? А за якими ознаками, адже на той час всі мешканці однієї довготи на планеті одягалися приблизно однаково: у вовчі та ведмежі шкіри. А хто були батьки українців палеоліту, часом не з Африки прибули? В якому тисячолітті? Чи можна їх вважати автентичними українцями, чи мають вони право представляти українське мистецтво у світовій наскальній та глечіковій царині?..
Я не знаю хто тут накосячив з формулюваннями у прагненні якомога вище підняти прапор українського мистецтва – автори чи безграмотний журналіст, але вкотре хочеться закликати до стриманості у пропагандистському куражі. Може статися, що все спрацює не на користь, а на шкоду. Погодьтеся: термін «українські художники епохи палеоліту» звучить кумедно, бажання читати далі не викликає.
Аби українське мистецтво пробивало собі дорогу у світових мистецьких колах, однієї лише пропаганди недостатньо, особливо коли вона дурна. Треба більше музеїв, потрібна більша підтримка сучасних митців, потрібні державні інвестиції в мистецькі заходи, потрібні гідні освічені куратори галерей, а не коханки та родичі великих начальників мінкульту.
Насмілюся заявити крамольне: потрібно менше «сучасного мистецтва»-поробок неуків від мистецтва. Натомість маємо наразі грандіозний дефіцит того, що перевірене часом й має право називатися класикою. Потрібні закупівлі таких зразків мистецтва для державних музеїв навзамін копій, які давно зайняли місце оригіналів в часи тотального пограбунку музейних фондів рогулями при владі від часів Кучми й до останніх часів. Хтось може згадати коли в нас останній раз була виставка за обміном між українським та відомим європейським музеєм? Немає чим обмінюватися? Тоді шукайте гроші аби такі виставки в нас з’являлися. Робіть цікаві мистецькознавчі програми на Суспільному телебаченні та радіо, аби вони «чіпляли» слухача-глядача, шукайте нові форми просвітництва, влаштовуйте за бюджетний кошт виступи музичних виконавців високого музичного мистецтва, вкладайтеся в рекламу… Так, попервах увага до таких заходів буде дещо менша за виступи Олі Полякової. Але це треба робити, на це треба витрачати грубі народні гроші, інакше діла не буде й через сотню літ доведеться розповідати про внесок у світову культуру українських митців часів палеоліту.



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: Сиднейский музей полиции и юстиции

Барбара Тернер (она же Тирни, она же Тирнан, она же Тэйлор, она же Флоренс Джиллеспи) была воровкой на доверии, и работала в Сиднее, Ньюкасле, Брисбене и Перте с 1890-ых до 1920-ых, и возможно далее. Эта фотография была сделана во время ареста за то, что обманула некого Генри Плакингса в Сиднее. Она получила год тюрьмы.

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки: