ТЕМА

В Умань через Тальне і Буцький каньйон. Частина 2

08 марта 2023 | 08:32 , Віктор МІНЯЙЛО для «ТЕМИ»

фото автора

Де знаходиться найбільше в Україні поселення трипільців, як потрапити на могилу цадика Нахмана, кому належить синагога хасидів, скільки в Умані пам’ятників Шевченку. Про це та інше читайте в другій частині звіту.


В селі Легедзино ліворуч одразу біля дороги бачимо якісь дивні будиночки, в які можна спокійно зайти.



Виявляється, біля села археологи знайшли гігантське трипільське поселення площею майже 500 гектарів і в 2002 році тут створили історико-культурний заповідник “Трипільська культура”. З побутом трипільців ми детально ознайомилися, коли відвідували Трипілля, біля Обухова, про що звітували тут.

В Умані дві головні атракції: парк “Софіївка” і могила цадика Нахмана, але на їх огляд варто виділити щонайменше день. Тож переночувати радимо в готелі “Умань”, де ненав'язливий сервіс повністю відповідає низьким цінам.

Готель розташований на центральній площі міста, поруч є стоянка для машин, тому зранку варто пішком вирушити на оглядини дендропарку. Його ще до офіційного одруження в 1796 році, заклали вже згадувані нами Станіслав Потоцький і Софія Вітт. Софія народилася в Бурсі (зараз Туреччина), довго жила в Константинополі (зараз Стамбул), багато мандрувала і захотіла собі парк на зразок білоцерківської “Олександрії”. Кріпаки Потоцького за кілька років впорядкували скелі, збудували водоспади, гроти, фонтани, річку в тунелі, викопали озеро з островом. В парку багато скульптур, альтанок, місточків і павільйонів.


Але, за підтримку польського повстання в 1832 році парк конфіскували на користь держави і цар Микола1 подарував його своїй дружині. Після революції “Софіївка” стала державним заповідником і нині перебуває у підпорядкуванні Академії наук України. Ну і невеличкий лайфхак: після 18:00, коли каси закриваються, вхід в парк абсолютно вільний.

         А хто придбає квиток і оплатить послуги екскурсовода, тому обов'язково розкажуть, що “Софіївка” - це пам'ятник коханню Софії і Станіслава. У нас дещо інша інформація. Дослідники стверджують, що дружина зраджувала Потоцькому з його сином Єжі, який був молодший на 16 років. Коли Станіслав про це довідався, то одразу помер в 1805 році. Після смерті графа Єжі з мачухою 4 роки жили в Тульчині, поки він не помер від туберкульозу. Софія повернулася в Умань, а останні роки провела на лікуванні в Берліні.

Описувати парк не будемо, про нього достатньо інформації в інтернеті, та й викладати фото немає сенсу — це треба бачити наживо.

 

Так історично трапилося, що ми потрапили до Умані на Рош Га-шана, тобто на єврейський новий рік, то ж доведеться знову заглиблюватися в історію. Цадик Нахман Брацлавський народився в Межибожі, де похований його прадід по материнській лінії, засновник хасидизму Баал Шем Тов, про якого ми вже писали.

Хлопчик активно вивчав Талмуд і Тору, багато молився, постував і проповідував. Після поїздки  в Палестину оселився в Брацлаві, нині Вінницька область. Там він познайомився з ребе Натаном або Носоном Штернгарцем, який записував і розповсюджував вчення ребе Нахмана. «Коли помирав учитель хасида, то хасид дуже сумував. А учитель сказав, що найкраще, що можна вчинити у даній ситуації – продовжувати жити і передавати вчення вчителя іншим…», - писав Носон.  До речі, він похований в Брацлаві і до його могили також приїздять хасиди.

А ребе Нахман заповідав поховати себе в Умані. «Душі померлих чекають на мене. Я хочу залишитися серед вас, приходьте на мою могилу, робіть милостиню і отримаєте велику милість», - проповідував він біля єврейського кладовища, на якому поховані жертви гайдамаччини. В 1810 році Нахман помер у віці 38 років. Під час Другої світової німці кладовище зруйнували і зараз могила відновлена приблизно біля того місця, де  був похований цадик. Хасиди почали масове паломництво в Умань в кінці 80-х під час “горбачівської перебудови”, тоді місце поховання було у дворі одного з будинків. Фото з архіву уманського краєзнавчого музею.

Зараз вулиця Пушкіна нагадує Ізраїль в мініатюрі.

 

Нас 10 років тому на могилу так і не пропустили, зробили лише кілька фото самих хасидів, і найбільшої в Європі синагоги, яка ще тільки будувалася.

 


 

А ось як виглядала могила цадика Нахмана в 1999 році, коли доступ туди ще був вільний.

 

На початку 19 століття в Умані було 19 синагог. Серед них варто відзначити велику хоральну і синагогу брацлавських хасидів, побудовану після смерті ребе Нахмана. Щоправда, вони знаходяться на території приватного заводу “Магомметр”, переобладнані під виробничі цехи і доступ туди ускладнений.

Цікаво, що в 2011 році “злочинна” влада Януковича намагалася через суд повернути хасидську синагогу місту і передати її в користування іудейській громаді. Нагадаємо, що в 2007 році “папєрєдніки”“руками, які нічого не крали” вивели з державної власності територію, на якій перебували пам'ятки історії і архітектури. Але щось там пішло не так, і синагога брацлавських хасидів так і залишилися за високим парканом заводу. Фото з відкритих джерел.

 

Неподалік колишнього кладовища, де поховані жертви гайдамаччини, в 2015 році встановили пам'ятник тим, хто їх вбивав — Залізняку і Гонті. Мабуть, щоб хасиди не забували, хто в місті господар.

 

“Як та хмара гайдамаки Умань обступили,

Опівночі до схід сонця Умань затопили”,

- писав Тарас Шевченко, який в Умані був двічі. Де саме зупинявся поет наразі невідомо, але він бачив “Софіївку”, про що згадує в повісті “Княгиня”: “Видал я на своем веку таки порядочные сады, как, например, Уманский и Петергофский...”

В Умані було і два пам'ятники Шевченку. Старий відкрили в квітні 1966 року. Фото з відкритих джерел.

 

Чим вищому партійному керівництву не сподобався цей монумент наразі не відомо, але його прибрали і у березні 1981 року відкрили нового Шевченка.

 

Серед інших старовинних культових споруд Умані є перероблена будівля колишнього костелу, зараз Картинна галерея і Миколаївський собор 1812 року.

 

Після революції церкву закрили, з 1977 року тут був музей атеїзму, в 1989 році храм повернули віруючим.

Далі повертаємося на знайому одеську трасу Е-95. До речі, Умань знаходиться якраз по середині шляху з Києва до Одеси, тож сюди зручно їхати, як з півночі, так і з півдня.



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: .

photos by Pamela Hanson

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки: