Норвегія: дорого й красиво.Частина 2. Троль показав нам язика

 Ми похапали свої речі і побігли на зупинку. Нам вдалось всіх обігнати і першими сісти в автобус. Невдовзі він був повний. За вікнами назбиралось народу не на один автобус, багато туристів були з квитками, купленими в букингу, вони тримали їх над головою й показували водієві, який стояв в дверях і спокійно повторював, що букінг не гарантує місце в автобусі. Але людей не кинули на призволяще, водій довго спілкувався по телефону  і за деякий час приїхав додатоквий автобус. Не знаю, чи всі в нього потрапили, бо ми вже поїхали.

Дорога до Оди - близько 100 км, але їхати 3 години:один паром, два довгих тунелі 10 і 11 кілометрів та безліч маленьких до кілометра вдовжину. Дорога вузька і швидкість у автобуса невелика. В Оді у нас була одна ночівля.  В неділю автобус з Оди на Берген йшов двічі: в 16.00 та 20.00. Розуміючи, що цей натовп людей буде їхати назад, нам треба було скоригувати плани.  Cпочатку ми планували приїхати в місто, погуляти, після обіду поселитися, а в неділю  збігати на Язик троля – візитівку Норвегії. Але,  розуміючи що весь цей натовп в  неділю буде вертатися, шансів встигнути на автобус до Бергена в нас залишалось небагато. Вирішили в суботу бігти на Троля, а в неділю гуляти в районі Оди. Прибувши на автовокзал, пересіли в маршрутку до Язика троля. Хвилин за 30 вже були на старті підйому . Було близько 12 00 години. Подивившись на схему маршруту ми зрозуміли, що до Язика троля дійти  буде дуже важко - підйом на 1200, і 14 кілометрів дороги в один бік: все це треба вкласти  максимум у 8 годин (на схемі час маршруту 10-12 годин) . Початок маршруту - найдовший підойм: тут асфальтована дорога і по ній можна піднятися на маршрутці ,але більшісь йде пішки. Ми вирішили йти 2 -3 години, а далі вирішити чи йти далі.  Дві  з  половиною години пролетіли дуже швидко, було подолано  7 кілометрів шляху,перший підйом,пройшли долину, перерізану гірськими річками і почали підніматися на другий підйом. Тут прийшло розуміння, що без відпочинку ми дистанцію не подолаємо, значить слід накинути ще мінімум годину. Тому вирішили вертатися, не повторивши подвигу сім’ї Єльцових. Було прикро, але ночувати на плато без спорядження, як і вертатись в суцільній темряві, зовсім не хотілось.

Трохи про саму тропу. Після першого підйому починається красива кам’яна  долина, на ній маршрут позначений палками з світловідбивною стрічкою, є містки через річки, між камінням ростуть кущі і трава, з якої стирчать  їстівні гриби, які були ідифіковані як підберезовики.

 

Туристи на тропі йдуть один за одним в обидві сторони. Практично всі йдуть з наметами для ночівлі. Деякі мають дуже екзотичний вигляд. Ми запам’ятали екзотичні пари: вона вагітна й без наплічника, він в гумових капцях для басейну на босу ногу. Ще зустріли дві пари росіян  в стилі “ми на діскатеку”: чоловіки в джинсах і сорочках та модельних туфлях з “барсетками”, дівчата - в білих кросівках зі стразами. «Русские не сдаются!» Тут ми зустріли двох дівчат з Києва, які вчаться в університеті Бергена. Вони розповіли, що взяли з друзями машину  в оренду й приїхали сюди з ночівлею. Вони  дали нам прапор України, з яким ми й сфотографувались . Відпочивши на камінцях та перекусивши, стомленою ходою ми рушили назад. Спустившись до низу о 5 годині вечора, сіли в маршрутку й повернулися до Оди.

Тут треба було знайти будиночок, де ми заздалегідь зняли кімнату для ночівлі. Вона розташувалась не в самому місті, а за 4 кілометри від центру в містечку Tokheim. На горі розмістилось півтора десятка будинків, ми довго блукали в пошуках потрібного,питали у місцевих ,але вони щоразу посилали в різні боки. Нарешті будівельник, в якого ми спиталися, довго читав листок з адресую, морщив лоба, а потім спитав: “Так вам потрібна Олга? “. -“Звісно ,нарешті!“ “Так це - сусідній будинок “.

Будиночок був на краю лісу ,з невеличким двориком. Нас зустріла приємна хазяйка Олга. Ми отримали невелику, дуже чисту в білих кольорах кімнату з двоповерховим ліжком і одною шафою. Нас це цілком влаштувало. Повечерявши на кухні та помившись, вирубились  в ліжках. Ще ввечері Олга розповіла, що стежка Троля - це здебільшого для туристів, які приїздять до Оди,а у місцевих є свої маршрути і дала нам мапу з місцевими стежками до Язику. Один з маршрутів починався недалеко від нашого житла і вів через гору та ліс на протилежну сторону гори. Судячи з мапи, категорія складності цієї стежки вища за дорогу до Язика троля, по ній ми і вирішили пройтись з ранку наступного дня.

Далі буде