Осінні барви Грузії. Частина 4

Проїхавши Гудаурі та спустившись з перевалу ми трохи розслабились та вирішили заїхати подивитись на фортецю Анаурі. Читач здивується:  “Шо, знову фортеця?” Так, відповім я вам, в Грузії фортець як в Києві супермаркетів АТБ.  Фортеця Анаурі невеличка та всю її можна проти хвилин за 15. Поруч - парковка та сувенірний ринок. Багато туристичних автобусів, пасажири окупували весь ринок та фортецю. Потинявшись разом з усіма, ми повернулись до машини та вирушили далі. На шляху до Жинвалі потрапили в пробку, яку спровокувало велике стадо овець, які неспішно йшли дорогою.

 Після повороту на Телаві машини стали менше, а дорога була чудова з новеньким покриттям. Так в котрий раз насолоджуючись краєвидами, ми доїхали до містечка Тіанеті. Була середина дня і вже хотілось щось попоїсти. Місцевий генделик всередині виявився охайним, було чимало аборигенів, що є ознакою: тут смачно й недорого. Замовили хачапурі. На питання офіціантки дві чи три порції, ми поміркувавши вирішили не ризикувати та зупинились на двох .  Побачивши ці порції хачапурі, які офіціантка принесла на двох тарілках, ми тихо зраділи, що не замовили три. Перед нами лежали красені смачнюші, гарячі з сиром всередені й розміром з півтори долоні у кількості 8 шт. Наших сил вистачило лише на одну порцію, другу забрали з собою.

До Телаві зоставалось 53 кілометра  через селище Ахмета, але навігатор показав вдвічі довшу дорогу якимось дивним колом.  Дороги на навігатору не відрізнялись, а вказівник на дорозі впевнено направляв на Ахмету, тому ми не вагаючись відправились по короткому шляху. Машина летіла по новенькому асфальту,  раділи чудовій дорозі, аж поки за 5 кілометрів асфальт закінчився і почалася ґрунтовка, вирівняна грейдерами.  Повертать було ліньки, ми вирішили ризикнути.

26 кілометрів та годину знущання ґрунтовою дорогою наша Тойотка витримала з честю. За  цей шлях було кілька зустрічей з робітниками на будівельній техніці, які робили насип для дороги, два чорні буйволи та двійко іноземців – дівчина та хлопець з рюкзаками, які сиділи на узбіччі під вказівником до чергової церкви. Вони проводжали нашу машину (яка була розмальована рекламою орендної фірми) дуже здивованими поглядами. .

Після Ахмети вискочили на нормальну асфальтовану дорогу і машина побігла веселіше.  По дорозі до Телаві заскочили подивитися на монастир Алаверди . Офіційно це собор Святого Георгія другий по висоті в Грузії. Побудований в 6 столітті  Йосифом Алавердійським. Зараз храм здебільшого на реконструкції, тому все побачити не вдалось. Потинявшись у внутрішньому дворі  поїхали далі.

Під вечір нарешті дісталися Телаві, поблукавши в приватному секторі, знайшли своє житло. Це був приватний будинок на кілька кімнат з ресторанчиком на першому поверхута невеличким подвір’ям з гілками винограду.  Поселившись, рушили роздивлятись місто. Телаві невеличкий, тому багато часу це не забрало.В центрі знаходиться фортеця та вулиця з магазинами, кав’ярнями й ресторанами . В кінці прогулянки зайшли на місцевий ринок купити хурми та повернулись до нашого житла.

 Вдома на нас чекав невеличкий сюрприз: хазяї запропонували скуштувати їхнє домашнє  вино.  Вечір пройшов в  спілкуванні:  ми розповіли про життя в Україні, вони - про своє. Все це ми запивали приємним сухим вином. Під кінець наших посиденьок на ночівлю заїхали трійко жінок з Києва,які прилетіли  в гості до своєї подруги, яка мешкає в Тбілісі з  чоловіком . Її чоловік-грузин возив жінок по цікавих місцях,а в Телаві вони заїхали на ночівлю. Вечір закінчився веселими розповідями про те, хто що бачив. Спілкувалися виключно рідною українською мовою.

Далі буде