Якби-то ти, Богдане п`яний, тепер на Переяслав глянув

Бориспіль, де народився автор українського гімну Павло Чубинський, ми проїхали без зупинок. Це місто варте окремої поїздки, яку запланували на наступний рік. Дорогою у  селі Рогозів оглянули Миколаївську церкву початку минулого століття. Там щойно прибирали наслідки святкування Пасхи.

 

 

Екскурсію по самому Переяславу вирішили почати з музею під відкритим небом. Дорогою довго сперечалися, заходити туди через дірку в паркані, про яку довідалися в Інтернеті, чи купувати квитки. Врешті-решт вирішили, що на ціну квитка не сильно збідніємо, а музею буде підтримка. Але, як виявилося, нашої підтримки ніхто не потребував - музей у вихідний  не працював.

Довелося терміново змінювати план подорожі, і їхати в сусіднє село Воскресенське на огляд церкви-ротонди Каневських, точніше того, що від неї залишилося.

 

 

На думку істориків, круглі церкви зводили масони. На Київщині є ще дві подібні споруди - одна в Яготині, друга в Києві на Аскольдовій могилі. Проте, на відміну від цих церков, ротонда у Воскресенську не оточена колонадою.

Повертаючись в Переяслав-Хмельницький, випадково натрапили на музей військової техніки, яку обліпили діти. Ми також впали в дитинство і полазили по літаках, човнах, танках і гарматах.

 

 

Далі за планом була синагога.

До революції в Переяславі за прикладом чи не кожного райцентру України, мешкало до половини євреїв. Тут варто зазначити, що Богдана Хмельницького в Ізраїлі порівнюють з Адольфом Гітлером, оскільки під час національно-визвольної війни українського народу козаки не надто шанували представників цієї національності. Але зараз ситуація змінилася і прем’єр-міністр Ізраїлю Беніамін Натаньяху одним з перших привітав новообраного президента України.

Неподалік синагоги знаходиться той самий майдан, на якому відбулися відомі події 1654 року. Дерев’яна церква, в якій присягали козаки, згодом згоріла, як і українсько-російська дружба. На її місці побудували цегляну в псевдо-візантійському стилі.

 

 

А про саму Раду нагадує лише скромний обеліск та гігантський недобудований історичний музей.

 

 

Одразу за  майданом знаходиться найстаріша в місті Михайлівська церква. Віднедавна на даху цієї церкви з’явилася ще одна церковка, але що вона означає ми так і не дізналися.

 

 

Поруч знаходиться музей архітектури Переяслава часів Київської русі, який споруджено над залишками собору Архістратига Михаїла 11 ст. Це був єдиний відкритий музей міста, але в ньому було вимкнене світло.

 

Полазили в суцільній темряві, зробили кілька фото, а потім в сусідній церкві зустріли жіночку, яка показала, де знаходиться вимикач.

На центральній площі міста з нагоди 300-річчя Переяславської ради поставили пам’ятник «Навіки разом». На помпезному постаменті стоять дві жіночки невизначеної професії.

 

Одна жінка,  тримає якусь книжку, а інша простягнула руку, наче зупиняє машину. На нашу думку цей пам’ятник пасував би на окружній дорозі столиці України.

Далі було турне по музеях, без заходу всередину. Спочатку поцілували замок музею найолдовішого українського хіпі Григорія Сковороди.

 

Потім не потрапили до музею архітектора Володимира Заболотного, який спроектував приміщення Верховної Ради.

 

 

Історичний музей, в якому Тарас Шевченко написав свій «Заповіт», також був зачинений.

Зате подивилися на акацію, посаджену поетом. Схоже, якби Шевченко не був художником, то він би працював на ринку ландшафтного дизайну. Чи не в кожному містечку, яке б ми не відвідували, зустрічали дуб, липу чи інше дерево, посаджене поетом. Щоправда з Пушкіним та сама історія.

Пошвендявшись музеями, вирішили пообідати піцою біля пам’ятника двом жінкам невизначеної професії. Піца діаметром 40 см., кава і томатний сік коштували 213 грн. Ще дві гривні  офіціант взяв на чай.

Завершили мандрівку оглядом Борисоглібської церкви на околиці міста. На відміну від музеїв, вона виявилася відкритою.

Дорогою додому згадали вірш Кобзаря про Переяслав, у якому він напевно мав на увазі саме Великдень:

«Якби-то ти, Богдане п’яний,

Тепер на Переяслав глянув!

Та на замчище подививсь!

Упився б! здорово упивсь!

І препрославлений козачий

Розумний батьку!.. і в смердячій

Жидівській хаті б похмеливсь

Або б в калюжі утопивсь,

В багні свинячім».

 

Як на мене: досить оригінальний спосіб розговітися.