Чому я не люблю суботники

Проте в Україні все відбувається «за Марксом». Держава конає на очах. Все відбувається «якось саме». Це називається «махновщина» й дехто навіть гордиться цим, забуваючи, що анархія  Махна як ніщо інше сприяла втраті української державності сторіччя тому.

Що слід робити, аби цього не відбулося вдруге? Інституції – їх слід створювати й зміцнювати, примушувати ефективно працювати. Наразі маємо фактично знищену одну з гілок влади – судову. Законодавча гілка перетворилася на формальний додаток до неконституційної структури під назвою Офіс Президента. Ним рулять оті непойменовані й ніким не обрані «шість менеджерів». Результати роботи виконавчої гілки ми відчуваємо щодня. Кожний «Абрамс» й «Шторм шедоу» - це підтвердження того, що сучасна економіка не здатна задовольняти найнагальніші потреби держави. Якби не було багатомільярдної допомоги Заходу, наша держава вже припинила б існування.

Але економіка – справа складна, її модернізація, нарощування ефективності потребують інвестицій й часу. Правоохоронний блок – ось та наочна картинка, яка засвідчує, що країна рушить до фінішу. Ми провели дороговартістну реформу, МВС «освоює» грандіозні бюджетні кошти. В той самий час суспільство не відчуває результатів роботи цього монстра.

Після недавніх моїх постів, де я звинуватив поліцію у нереагуванні поліції на виклики громадян, мені закинули: а чого ти сам не розібрався із порушником, не навів лад власноруч?

Відповідаю: я не вітаю суботники й всілякі ініціативи, які полягають у виконанні роботи, виконання якої покладено на відповідні державні, комунальні й інші інституції. У такий спосіб ви лише відтерміновуєте гарантовану смерть держави як такої. Якщо ви зібралися на прибирання сміття в сквері – значіть робите роботу за комунальників, які отримують платню за цю роботу. Тобто, ви сплатили за роботу своїми податками, а потім виконали її коштом власного вільного часу.

Коли місцева влада й мєнти домовилися з утримувачем хаотичного торгового шанхаю на пішоходній частині, активні громадяне збираються часом у зграї,  атакують торговців, псують їхній товар й їхні обличчя. У такий спосіб вони намагаються навести лад на вулицях. Це помилка. Слід іти під відділок поліції, районну адміністрацію й вимагати від людей, яких ви утримуєте, виконувати їхні обов’язки, ініціювати їхню відставку й покарання.

Коли на третьому році війни звідусіль лунають заклики скинутися на дрони для військових, це значить, що десь у цьому процесі беруть участь шахраї. Цілий віце-прем’єр разом із Президентом обіцяли виробити цього року мільйон дронів. Такі заяви можна робити лише якщо ти все прорахував: виробничі можливості, фінансову спроможність… На календарі – кінець травня. За цей час мало бути вироблено й поставлено у війська близько 400 тисяч дронів.  Де вони, чому  тривають масові збирання донатів на безпілотники? Громадяни дедалі скромніше видривають кошти від родин.

Окрім незрозумілої нестачі дронів цілком очевидна небажання чи нездатність держави навести лад у царині доброчинної діяльності. Будь-хто, зареєструвавши благодійну організацію, береться збирати кошти, готівку зокрема, без належної чіткої звітності. Яскравий приклад – Фонд Притули, який оперує семизначними сумами. Звітність у фонду вельми оригінальна: у звіт вивалюється купа різних товарів без вказання вартості кожної одиниці й підводиться загальна сума. За радянських часів за таке садили за грати на довгі роки. Це називалось «пересортиця».

Військовослужбовець з лінії фронту не перший тиждень розписує історію про те, як в частині. де він служить, фіктивно зарахований знаний керівник Центру протидії корупції – жодної реакції відповідних інституцій. Нарешті, з’являються фото дорогезного позашляховика, ввезеного благодійним фондом для потреб тої самої військової частини. Авто під розпис отримав в Фонді псевдобоєць-борець з корупцією й розї’джає на ньому Києвом. Жодної реакції! Якщо наші правоохоронні органи не здатні виконувати функціональні обов’язки – чому вони досі не на фронті. Там їх навчать в кого цілити й як стріляти.

Держава конає! Всі державні інституції заточені під отримання хабарів – додаткового корупційного податку з громадян. Попри існування толкової ефективної системи «Хелсі мі», заклади охорони здоров’я дедалі більше перетворюються на совкові установи із довжелезними чергами, навіть записатися на прийом до лікаря дедалі частіше стає неможливим. Ще рік-два тому цього не було. На третьому році війни влада згадала про героїв на передовій. Запустили механізм мобілізації. Одразу до ТЦК вишукувалися довжелезні черги, цифровий додадок «кривий» (агов, Федоров!), закон – це поле для безмежного хабарництва представників ТЦК…

То як нам врятувати цю країну у важкий військовий час й як жити у післявоєнній державі? Громадяни не здатні примусити державу ефективно працювати, держава не може виконувати свої функції.

Можливо слід запровадити семиденні суботники для всіх громадян, аби вони змогли самотужки безкоштовно виконувати функції держави, яку ми втрачаємо?.. Щоб все було за Марксом.