Польові дослідження шабунінгу

М’яке освітлення студії, фірмові паси руками гостя – все це сприяє позитивному сприйняттю почутого. Найцікавішим було як він пояснить використання на теренах столиці волонтерського пікапу «Нісан», та ще й з втуленим в салон дитячим кріслом. Та ніяк не пояснив. Просто розповів, що є волонтерські авто, поставлені на облік МО й мають чорні держзнаки, а є необліковані – з будь-якими цивільними номерами, здебільшого іноземними. Мовляв, в нього – саме такі й ніякої звітності по них бути не може. Так, звітності бути не може, але совість має буть: у Шабуніна й голови благодійного фонду, від якого той отримав пікапа.

А нащо він йому в Києві, га? В пікапі зручно снаряди возити, чи якогось кулемета встановити. Але невже наш борець із корупцією разом із донькою в дитячому кріслеці возить Києвом снаряди? А тим часом хлопці на ЛБЗ гоняють на страшних корчах… Журналістка Ліги не спиталася нащо Шабуніну таке авто, а він пояснювати не став. А тим, хто перераховує гроші на благодійні фонди, було б цікаво дізнатися: куди потрапляють й як використовуються авто, закуплені на їх кревні грошики…

Протягом довгого-нудного інтерв’ю Шабунін багато розмахував руками, говорив ні про що й безпідставно лаявся, щоразу вибачаючись.

Він також не розповів, а журналістка не спиталася чому сьомий рік триває кримінальна справа, порушена з приводу побиття Шабуніним якогось провокатора, що називав себе журналістом й цікавився коли Шабунін піде у військо. Питання про недоторканних в українському грантожерному середовищі борців з корупцією залишилось відкритим.

Не менш цікавим було б запитання журналістки: у який спосіб Шабунін опинився в лавах ЗСУ саме в Києві? Власне, вона про це спитала. Гість пояснив: мовляв його перевели «з передку» у якусь секретну структуру, яка займається легалізацією хорошого софту для військових навзамін легального, але поганого, який коштував державі 600 млн.грн. Журналістка не домагалася подробиць. А даремно. Аби людину перекинули з фронту у столицю, вона має бути дуже цінним кадром, бо на фронті, як відомо, людей не вистачає.

Дивлюся біографію Шабуніна: закінчив Рівненський інститут слав’янознавства, у якому не має ані катедри програмування, ані правознавства. То з якого лиха Шабунін займається легалізацією дуже потрібного військовим софту: у війську фахові юристи й програмісти закінчилися?.. Журналістці то було нецікаво.

Це вже стало нормою. Ледве в мережі розгоряється черговий скандал навколо провідного грантоєда чи волонтера (річний бюджет шабунінського Центру протидії корупції» сягає півмільйони доларів), як невдовзі знаходяться ті, хто радо бере в цих героїв розлогі інтерв’ю, де немає жодної спроби знайти істину. Я пишу, що у фонді Притули відсутня будь-яка звітність щодо використання шалених сум, або ж все, що придбане звалюється до купи (комп’ютери, генератори, медпрепарати, тощо) й виставляється ітогова сума. Наче – звіт є, але що скільки коштує – не дізнаєшся. За радянських часів це називали «пересортицею» й за це саджали надовго. В нас після такої критики Притула обов’язково дасть розлоге інтерв’ю, де ані слова не буде про звітність.

Мустафа Наєм вляпався у скандал щодо бездумного розтринькування мільярдних коштів начебто на захист енергооб’єктів. Стало зрозумілим, що йому не втриматися після цього у кріслі очільника Агентства з відновлення. Мустафа свідомо написав заяву про звільнення, аби не ганьбитися. Молодець! Аби впирався й чиплявся за крісло, зганьбився б більше. А так залишається шанс трохи перепочити й вигулькнути на новій високій посаді. А щоб посполитим було зрозуміліше, що отой скандал – це все вороже ІПСО (не інакше як за особистим наказон путіна), у «Дзеркалі тижня» оперативно з’являється стаття, де без зайвої скромності прем’єр міністра Шмигаля звинувачують у зриві робіт із захисту енергооб’єктів напередодні зимового сезону. Бач, прем’єр лише на 10% профінансував оті дурні роботи на сотні мільярдів, єдиним ефектом яких є спорожнення дербюджету. Чи є співпадінням, що очільниця ДТ й Наєм – часті гості посольства США в Україні? Хто зна…

Не можна згадати Наєма й забути про його друга й екс-колегу Сергія Лещенка. Той має дику зарплату у Наглядовій раді Укрзалізниці. Як він туди потрапив, чому? У людини немає залізничної освіти, навіть юридичної немає. «Хороший хлопець» - це не фах. Невже це сталося тому, що він часто заглядав до посольства США?

Може це все корупція у колі грантових організацій під орудою тих, хто роздає грубі гроші нашим грантожерам? Та боже збави – бути того не може. Це ж в нас корупція, а в США такого ніколи не було. Щоправда, пригадую один прикрий випадок з дуже брудною історією, в якій замішаний син нинішнього американського президента Хантер Байден, екс-міністр екології України Злочевський й фігурує компанія «Бурісма». Щодо цього в Україні було відкрите кримінальне провадження за часів генпрокурора Шокіна. Й негайно під стінами Адміністрації Президента з’явилися Наєм з Шабуніним. Вони вимагали терміново звільнити генпрокурора Шокіна без жодних на те підстав. А в разі незгоди тодішнього президента, погрожували зібрати новий Майдан. Народ на площу не вийшов, але Шокіна довелося зняти. Той довго й безнадійно відновлювався через суд.

Тому є тверде переконання, що Шабунін й надалі буде в Києві на волонтерській іномарці легалізовувати якийсь софт для військових, а Наєм неодмінно з часом отримає нову високу посаду. За долю Лєщєнка також можна бути спокійним, за фінансовий стан газети «Дзеркала тижня» я також не турбувався б.

А боротьба з корупцією в Україні триватиме надалі на гроші наших щедрих грантодавців.