Vox populi з окопів

Й не через замовні соцопитування, а по-справжньому – шляхом голосування чи-то референдуму? Адже Зеленський поспішив заявити, що «торгувати територіями» йому не дозволяє Конституція. Проте ніхто його не примушує ними торгувати. Просто задля повернення мирного життя слід визнати ситуацію, що склалася: ворог захопив частину території й пропонує на цьому зупинитися. Він вважатиме це своєю територією, ми – своєю, але тимчасово анексованою. Де тут порушення Конституції? Чи Зеленський хоче аби військові дії тривали вічно? Тоді нехай поцікавиться у тих, хто четвертий рік сидить в норах і йде на штурми.

У соцмережах думки розділилися: одні – за війну, бо ж путін знову нападе, другі - ,поміркованіші. Що цікаво: часто-густо найбільш затяті апологети війни пишуть з-за кордону, або ж з власних диванів: вони або втекли від цієї війни, або ТЦК їм не загрожує. Чи вартує чогось їхня думка взагалі? Моя відповідь: всі, хто не на фронті права голосу у вирішення подальшої долі війни не має.

Питання: перемир’я чи продовження війни рівнозначне питанню: чи гинутимуть бійці ЗСУ на фронті далі чи принаймні матимуть перерву? Хто вправі вирішувати це питання як не вони? Й чи мають на це бодай моральне право ті, хто сидить по закордонах, на м’яких диванах, відвідує спортзали й концерти?

Виходячи з інтерв’ю військових, їхні позиції не однозначні. Не доводилося зустрічати опитувань щодо думки військових на тему війни, миру, перемовин чи територіальних поступок. Чому абсолютно нелегітимна персона на прізвище Єрмак може вирішувати, а думки військових влада навіть не спиталася? Треба негайно виправляти цю помилку, вказати владі як слід діяти. Й отут помічними стануть хлопчики й дівчатка з картонками, на яких слід проголосити цілком конкретні закиди владі й вимоги надати військовим право вирішального голосу.