ЯКБИ РИБА ЗАГОВОРИЛА...

Риба завжди мовчить, бо в неї, як відомо, повний рот води. Така вже фізіологія - нічого не вдієш. Щоправда, є надія, що колись ми таки навчимося розуміти рибну мову. І тоді дізнаємося про себе чимало такого, від чого порядним людям стає зле. Не виключено, що тоді ми зможемо порозумієтися із рибою, але на той час вона може зникнути. За далеке чи близьке зарубіжжя не ручаємося, а в Україні така перспектива не виключена. І не тільки з тих причин, що ви добре знаєте. А ще й із тих, що їх нам не видно, бо кояться вони у таких глибинах, куди й казковій золотій рибці не дістатися. Отже спробуємо роздивится бодай те. Що лежить чи-то плаває на поверхні.

Я ЛОВЛЮ, А ТИ ОХОРОНЯЙ

Скажете, що побачиш на поверхні? Ого, не тільки побачиш, а й відчуєш, як кажуть, на власній шкурі. Побувайте в супермаркеті чи на рядовому ринку, подивіться на рибні прилавки всюди золота рибка. Золота за ціною. Хай хтось тричі хвалиться здобутками галузі, та справжня оцінка вона на ціннику. До речі, саме вітчизняної риби там небагато. Як свідчить офіційна статистика про динаміку вилову за 1997-2004 роки, до 2001 року вилов щороку помітно зростав на 5, а то й 7 тисяч тонн. А в 2001 році він сягнув 97716 тонн. Це не висота, ні. Але тенденція зростання обнадіювала. Однак у 2002 році вилов зменшився майже на 9 тисяч тонн, наступного року майже на 15 тисяч тонн... Був спад і минулого року.

І саме тут варто зробити зауваження: з 1997 по 2001 рік розподіл лімітів на квоти кожному користувачу і регулювання рибальства здійснював Головрибвод спільно з територіальними органами рибоохорони. А з 2002 року цю функцію Укрдержрибгосп перебрав на себе. Запримітимо цю деталь вона принципова для розуміння проблеми.

А щоб глибше збагнути її, поїдемо на риболовлю. Зверніть увагу на дороги: вони у нас нікудишні і до моря, і до річки - всюди. Чому? Де ж їм бути хорошими, коли шляховики замовляють дорогу у самих себе, самі будують, самі у себе приймають в експлуатацію, самі себе преміюють. І якщо дорога навіть геть паскудна, не будете ж ви карати себе гривнею... Але повернемося до рибної галузі.

ІНСПЕКТОР НА ГАЧКУ

Трохи історії. Свого часу в Україні було Міністерство рибного господарства. Потім на його базі створили Державний комітет рибного господарства. В 2000 році постановою Кабінету Міністрів створено Державний департамент рибного господарства. До його структури увійшов і Головрибвод.

Це орган рибоохорони, що включає в себе штат державних інспекторів, іхтіологічну службу, службу флоту та транспорту. Цей орган здійснює моніторинг стану водних живих ресурсів, регулює вилов, здійснює охорону та відтворення живих ресурсів. Це включає оперативне регулювання промислу, контроль за обсягами вилову у межах виділених квот, видача та вилучення дозвільних документів у користувачів. Фахівці цієї служби ведуть контроль за відтворенням водних живих ресурсів у рибогосподарських водоймах країни, відповідають за виготовлення та встановлення штучних гнізд для нересту риби, охороняють зимувальні ями, шляхи нерестової міграції та нерестовища, контролюють своєчасну зміну районів вилову, заміну знарядь лову тощо. Наводимо ці подробиці, щоб наголосити на важливості такої служби. Без неї риби нам не бачити взагалі.

І тут натрапляємо на парадокс: за все це відповідає Головрибвод, а керує усім Держдепартамент рибного господарства. За положенням про цей департамент його голова Головний державний інспектор. Пригадаймо приклад із дорогами... Держдепартамент рибного господарства видає ліцензії на вилов водних живих ресурсів та вилучає їх, визначає обсяги вилову, розподіляє квоти, а також здійснює... контроль за усім цим. Мало того, Укрдержрибгоспу цілком підпорядкована, у тому числі і фінансово, відомча наука: інститут ПівденНІРО та його два філії в Одесі та Бердянську. Науковцями розробляються та затверджуються (!) дослідницькі програми. Однак, парадокс наука не має ні свого флоту, ні сучасного наукового обладнання, що мало б встановлюватися на суднах. Для проведення досліджень науковці змушені брати в оренду судна підприємців та розраховуватись з ними рибою.

Така ж ситуація і з Оперативної інспекцією рибоохорони, яка створена Укрдержрибгоспом та безпосередньо підпорядкована йому.

Спитайте людей, які добре знають рибну галузь, і вони скажуть: та інспекція стала дахом для порушників квот, особливо для високопоставлених. Така інспекція прикривала ділків, давала їм змогу виловлювати рибу понад усі квоти і сплавляти її наліво, а також мимохідь контролювала діяльність інспекторів Головрибводу. Тобто у самій системі було закладено зловживання і все те, що називають корупцією. Треба віддати належне Генеральній прокуратурі України, яка у червні 2004 року опротестувала наказ про створення такої інспекції. Але цей протест Генеральної прокуратури проігноровано керівництвом Укрдержрибгоспу: Оперативна інспекція до цього часу виконує ті ж функції.

Тобто, органи рибоохорони це відомча структура департаменту, який, у свою чергу, знаходиться в системі Мінагрополітики. Тобто і під Держдепартаментом, і під міністерством. Надто глибоко для того, щоб реалізувати своє покликання. Зате коли треба когось звинуватити в негараздах рибної галузі будь ласка, хлопчик для биття під рукою.

ПЕРЕДЧАСНА РАДІСТЬ

І ось в лютому нинішнього року Міністр аграрної політики Олександр Баранівський видав наказ № 73 про виведення Головрибводу з-під Держдепартаменту і підпорядкування його міністру. Працівники охорони водних живих ресурсів зустріли наказ, як мовиться, бурхливими оплесками. Нарешті дочекалися!

А в квітні міністр видає наказ про створення державної установи Державного управління охорони живих водних ресурсів. Головрибвод і 28 територіальних підрозділів органів рибоохорони ліквідуються, а натомість створюють 12 басейнових управлінь, а за ним у травні, своїми наказами Міністр аграрної політики повертає контроль за рибоохороною Державному департаменту рибного господарства, утворивши при ньому Державну інспекцію з охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства.

Цим наказом порушено ряд законодавчих норм.

Працівники галузі пишуть листи Президенту і Премєр-міністру України, звертаються до Генеральної прокуратури. Хай скаже п. Баранівський, пишуть підприємці з Миколаївської області, хто з Києва буде приїздити в Миколаївську область і буде займатись відтворенням рибних запасів, або яким чином буде проводитись регулювання рибальства? А голова Харківської облдержадміністрації у листі Віце-премєр-міністру Роману Безсмертному підкреслює: Обласна державна адміністрація просить Вас сприяти перегляду рішення щодо реорганізації органів рибоохорони з урахуванням позицій облдержадміністрацій.

ДАЙОШ ПАПЕРОВІ БАСЕЙНИ!

Та в Міністерстві аграрної політики пішли далі. На-гора видали наказ Про затвердження Положення державної установи Державного управління охорони водних живих ресурсів.

Міністерство юстиції України 29 квітня ц.р. повернуло цей наказ на доопрацювання і зазначило, що Положенням про Міністерство аграрної політики України та Положенням про Державний департамент рибного господарства не передбачено утворення державної установи Державного управління охорони водних живих ресурсів (підкреслення авт.).

Якщо нема положення, то нема й органу, бо що і як йому робити? Отже, разом із наказом про положення міністерство мало б скасувати і наказ про створення нового державного органу. Проте цього не сталося. Більше того, одного дня видано 12 наказів про створення басейнових управлінь охорони водних живих ресурсів. Кожен із наказів починається так: З метою вдосконалення та підвищення ефективності... Звучить солідно. Але вникнемо глибше.

Що таке басейн? Це природна екосистема певної ріки чи водойми з усіма її притоками. Все у ній повязано між собою. Тут є свої нерестовища, шляхи міграції риби, місця її зимівлі тощо. Треба все це враховувати саме як єдину систему, яка не знає кордонів областей чи районів. Подільське басейнове управління намічено створити з Тернопільської, Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей... Це басейн? А справа ж не в географії, а в тих особливостях, що складалися у водній екосистемі тисячоліттями. Якщо риба йде на нерест у певні райони, то інші за такого принципу можуть залишитися без риби.

Все це, зрозуміло, дезорганізувало роботу органів рибоохорони, та ще і в період нересту риби. А в системі більше двох тисяч працівників по всіх кутках країни. Фахівці Головрибводу кваліфікують це як спробу взагалі позбутися контролю в рибній галузі і розвалити саму галузь.

СПРАВЖНІЙ ІНСПЕКТОР - НЕЗАЛЕЖНИЙ

Чи є вихід із такої ситуації? Є, звичайно.

Отже, про вихід. Виходити треба насамперед із того, що водні живі ресурси це ресурси державні. І стратегічні. Справа не тільки в тому, що, скажімо, риба і рибопродукти, як відомо, вкрай необхідні для людини. Риба невідємна складова екосистеми, що складалася віками. Знищити рибу значить порушити систему, це призведе до катастрофи водойм. Тож тут потрібна незалежна державна охорона, яка б непорушно стояла на захисті державних інтересів, а не відомства. Всі державні ресурси ліс, вода, надра тощо знаходяться у сфері Міністерства охорони навколишнього природного середовища. А риба лишилася напризволяще.

- Багаторічна робота в галузі, каже заслужений рибовод України Іван Малицький, переконує: органи охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства мають бути підпорядковані безпосередньо Кабінету Міністрів або передані як цілісний урядовий орган до складу центрального виконавчого органу влади з питань екології та природних ресурсів. Охорона, регулювання рибальства та контроль за раціональним використанням водних живих ресурсів мають бути незалежними від галузевої господарської структури.

- Моя думка така: треба охорону водних живих ресурсів передати Мінприроді, переконаний голова Комітету з питань екології та природних ресурсів Верховної Ради України Геннадій Руденко.

Що тут додати? Хіба одне: це треба зробити якомога швидше, щоб не сталося того, про що ми говорили на початку...

Заступник начальника Головрибводу Є.Максименко

З приводу надання пропозицій прошу звертатись за телефоном 486-44-37 та надсилати листи на електрону адресу [email protected]