|
– Дмитрий, вы достаточно долго декларировали, что не являетесь политической или парламентской партией. И вдруг оказывается, что «Правый сектор» собирается идти на парламентские и президентские выборы. Что изменилось?
– Революція в Україні. Для нас було однозначним, що при режимі внутрішньої окупації в країні грати за правилами системи – це програвати постійно. І підтвердженням тому є перемога опозиції на виборах. Але попри ту перемогу ніяких змін системи координат не відбувалось. Сьогодні така можливість з’явилась, бо народний підйом по всій Україні ставить зовсім інші завдання перед політичними партіями. Ми бачимо, як громада починає контролювати політичний процес. Призначення в областях, що відбуваються по лінії МВС або лінії прокуратури, призначення губернаторів, коли вони не задовольняють громаду, є такими, що за громадою лишається останнє слово. Тому сьогодні на часі створювати якісну політичну силу, партію, яка мала би можливість змінювати ситуацію, будучи в правовому полі держави.
– Какие стратегические цели вы ставили перед собой до революции и после?
– Якщо говорити про «Тризуб» імені Бандери, це була вузькофункціональна організація, що мала три завдання: виховання молоді, пропаганда ідеології українського націоналізму, національна захисна діяльність. З ними ми справлялись.
Коли ми зініціювали «Правий сектор» у листопаді минулого року, спектр завдань розширився. У перші дні Майдану ми писали різноманітні політичні листи, заяви, які мали впливати на лідерів Майдану, взагалі на ситуацію.
Радикально змінилось усе після 19 січня. «Правий сектор» став не просто політичним, а суспільно-політичним. Люди почали орієнтуватись на нас практично по всій Україні. Наші підрозділи створювались не просто як силові, а як державні структури. Повне перезавантаження влади, а не просто зміна облич. Інша якість політики: не підкилимна, побудована на фінансових зисках, а така, яка відповідає прагненням народу.
– Создание партии из общественной организации – процесс не одного дня. Почему вы в прошлую субботу не провели съезд?
– Річ у проблемах сьогодення. Була важка ситуація в Криму. Ми тоді більший час готувались до силового протистояння. Ми спілкуємося з представниками Генерального штабу Сухопутних військ. Вони говорять, що ймовірність вторгнення Росії в Україну по інших напрямках 65 відсотків. Тому багато часу доводиться приділяти силовій роботі. Зараз ми переважно зайняті підготовкою наших бійців до протистояння агресору, а не безпосередньою політичною діяльністю.
«МИ ЗНЯЛИ МАСКИ І ОФІЦІЙНО ПРО ЦЕ ЗАЯВИЛИ»
– Ваша организация достаточно серьезно военизированна. И возникает клинч. С одной стороны, Аваков призывает всех сложить оружие. С другой – обыватель говорит, что страшно жить в стране, где люди с закрытой физиономией и оружием могут в любой момент зайти в офис. С третьей – вы, который говорит, что надо готовиться дать отпор врагу. Насколько вы контролируете своих парней? Придумали ли какой-то алгоритм, чтобы отсекать людей, фактически являющихся криминалитетом? Есть у вас какой-то колл-центр, куда можно позвонить, сказать, что какие-то мудаки тут кричат, что они из «Правого сектора», приезжайте быстрее к нам.
– Після революції був шквал таких провокацій. Кримінал бігав, вривався в банки, фірми. Ми відразу ж відкрили гарячу лінію, на яку дзвінки поступали і поступають до сьогодні.
Ми зняли маски і офіційно про це заявили
Хоча на Хмельниччині зараз ситуація така, що наші хлопці продовжують вести боротьбу з криміналітетом, який постійно погрожує. Ми дозволили використовувати маски. Але це одиничні випадки. Окрім того, ми проводимо повну ідентифікацію наших людей. В нас починається централізована видача посвідчень «Правого сектора» з фотографіями.
– Оружие зарегистрировали?
– Є зареєстрована зброя.
– А є і незареєстрована? (Смеется.)
– Трофейна ще залишилась, але це технічне питання. Я думаю, упродовж цього тижня питання будуть зняті. Для вирішення технічних проблем ми будемо створювати на базі силового крила певні підрозділи.
– Москва постоянно использует «Правый сектор», чтобы запугивать своих граждан тем, что в Украине сейчас бандитизм, анархия и прочее. Чем прозрачней будет ваша политика, тем меньше у нее будет аргументов, чтобы это говорить. Вам обидно, что так происходит?
– Умом Россию не понять. Я думаю, одна із вимог, які висуває Росія – роззброїти всі підрозділи, – це певна гра. Вони прекрасно розуміють, що перемогти Збройні сили України у них достатньо сил. А витримати партизанську війну – недостатньо сил. Поки зберігається загроза вторгнення у континентальну Україну, владі логічно було б централізовано почати видачу зброї тим людям, які можуть захищати свою державу. За швейцарським стандартом – коли кожен, хто записується в територіальну оборону, але живе вдома, має можливість тримати автоматичну гвинтівку, кулемет. Думаю, саме така модель мала би бути і в Україні. Сподіватись на те, що нас захистять або НАТО, або Захід, або ще хтось, не доводиться.
– Швейцария – идеальная страна относительно законопослушания. Там никому не придет в голову побежать в банк, разбить стекло и выносить мешки с деньгами. Поэтому, конечно, когда в такой законопослушной стране кто-то хранит ружье, понятно, что оно выстрелит только тогда, когда человек будет в небезопасности. Прошла революция, уровень криминала повысился.
– Звичайно, не можна кожному охочому давати автомат. Хоч у криміналу зброя була, є і буде. Саме законослухняні громадяни мають і право, і обов’язок захищати себе, свою сім’ю і Батьківщину. Ми готуємо закон про зброю. Обов’язково його подамо у Верховну Раду.
– Есть ли у вас в нынешней Верховной Раде какие-то депутаты, которые с вами сотрудничают, лоббируют законы, которые вы будете подавать?
– Ми підтримуємо контакт насамперед з державницькими партіями: «УДАР», «Батьківщина», «Свобода». Я знаю, там є багато зацікавлених людей, які поділяють наші погляди. Через них ми можемо лобіювати ці закони.
– Сашко Билый (Музычко) – член «Правого сектора»?
– Взагалі-то, він доволі легендарна особистість. Воював ще в Першу чеченську. Командував дуже дієво. Той ролик, що поширювався, ця ситуація була вирвана з контексту. Сашко врятував практично того прокурора від натовпу. Люди, які зібрались там, хотіли вбити прокурора за те, що він відпустив убивцю жінки. Але було подано все зовсім інакше. Попри те що за революційних дій це закономірність. Той самий Сашко Білий зробив так, коли він був призначений керівником силового сектора ще до подій у січні, що на Рівненщині не було ні погромів, ні гоп-стопів. Він має авторитет і серед міліціонерів. Вони писали рапорти, коли пішла вказівка про його затримання. Цілими відділами писали рапорти.
– Я понимаю, что в каждой структуре есть разные люди. Что касается «Свободы», там есть Фарион – я бы ее вообще не выпускала на публику. Та же история и с ним. Вы проводили какую-то беседу с замечательным парнем Музычко, что все-таки надо приличней себя вести, в рамках закона?
– Та зрозуміло. Він відповідально до того поставився. Після того не було ні одного випадку, що нас би компрометував. З ним була проведена бесіда. Сашко в нас законослухняний громадянин. Буде діяти згідно з Конституцією.
«ГОВОРИЛИ НАВІТЬ, ЩО МИ – АГЕНТИ МОССАДУ»
– Уловить какой-то жесткач в вашей фигуре я не могу. Хотя мне многие люди говорили, что по типажу Ярош похож на учителя. Я понимаю, что наиболее жесткими и опасными как раз являются такие люди. Вокруг вашего имени много конспирологий, мифов, домыслов. Кто вас позвал на встречу с Януковичем? Я не поверю, если вам позвонили и сказали: «Приходи, в кафе ждет Янукович».
– Подзвонили не мені, а хлопцям з моєї команди. Із СБУ, які курирували нас ще до цих речей. І запропонували провести переговори.
– Что значит «курирували»? Что у вас общего?
– СБУ в Україні відповідають за політичні, громадські організації.
– А кого курируют? Меня вот никогда не вербовали, никуда не приглашали – даже обидно.
– Мабуть, у вас психотип такий самий. Навіть не про вербовку я говорю. Бо в 1990-х роках вони пробували. В УНА-УНСО й інших організаціях вербували. Постійні акції, зустрічі. Що будете робити: будете захоплювати чи не будете? Це нормальне спілкування. У будь-якій державі світу воно так відбувається.
– Значит, позвонили ребята из СБУ, сказали: «Батя зовет» – и вы поехали. Что он хотел – можно себе представить. А зачем вы поехали?
– Хлопці гинули, кількість озброєних на барикадах більшала. Там не було зареєстрованої зброї. Втрати могли би бути набагато більшими.
– Какое впечатление он произвел на вас? Сколько вы разговаривали?
– Десь годину. Я мало дуже говорив, в основному він. Говорили про можливу угоду, про її підписання. Коли я їхав, я розумів, що нічого може не вийти. Я звик ризикувати. І не шкодую, що пішов на цей крок. В мене було таке враження, що людина хоче якихось певних гарантій. Недоторканності власності й таке інше. Бо говорив про сім’ю.
– Говорят, он был очень психованный…
– Агресії не було абсолютно.
– Не пугал?
– Ні.
– О чем-то договорились?
– Я сказав, що «Правий сектор» зброю не складе. Ми будемо діяти до останнього. Відійти назад можливості не було. Мости за нами спалено. Була розмова, спокійно переговорили. Я вийшов і продовжував робити те, що вважав за потрібне.
– Вы, конечно же, знаете о разговорах о вас и «Правом секторе»? Проект ФСБ, пытаются стать самостоятельными игроками, Юля склоняет к себе…
– Говорять навіть і про Моссад. Особливо після зустрічі з послом Ізраїлю (смеется).
– Делали ли попытки российские спецслужбы выходить на личный контакт с вами?
– Ніколи. Ми не були до революції потужною силою.
– А если бы выходили, вы общались бы с ними?
– Готовий завжди говорити. Тільки найголовніше для мене – не торгувати своїми принципами. Якщо є бажання говорити, хай говорять.
– Если вы станете парламентской партией, допускаете ли объединение со «Свободой»?
– У політиці усі конструкції можливі. Але на цей момент не йдеться про об’єднання зі «Свободою». Не бачимо сенсу. На мій погляд, збільшення рівня політичної свідомості в країні дозволяє мати в парламенті кілька політичних організацій саме національного профілю.
– Вот если бы вас пятилетний ребенок спросил, в чем разница между партией «Свобода» и «Правым сектором», что бы вы ответили?
– У нас немає Фаріон (Смеется).
– Есть ли сегодня ваши люди в Крыму?
– Є, практично по всьому Криму. Вони постійно передають інформацію про стан справ у Криму. Про їхню кількість зі зрозумілих причин сказати не можу.
– Как вы оцениваете степень тяжести ситуации? Мы потеряли Крым?
– Я переконаний, що Україна здатна його повернути. Якщо виходити з промов Путіна, створюється враження, що втратили Крим. Але ми маємо неабиякий потенціал повернення Криму. Ми знаємо, що не більш як 20 відсотків голосувало на референдумі. Ми маємо потужну кримськотатарську громаду. Маємо українців, які не налаштовані на приєднання до Росії. Відповідно можливості повернення у нас дуже великі.
– Вы будете баллотироваться в президенты Украины. Какую экономическую платформу вы считаете правильной?
– Я думаю, не олігархат має бути головною базою нашої держави, а середній клас. Необхідно зменшення податкового тиску без реприватизації, націоналізації. Треба підняти середній клас. Якщо створити сприятливий податковий клімат, підуть інвестиції.
– Вы рассуждаете как либерал.
– Я виходжу з національних інтересів. Якщо буде сильний середній клас, люди матимуть реальну можливість контролювати владу.
– Если бы вы стали президентом, как формировали бы государственный аппарат?
– Я переконаний, що треба задіяти людей із потужних приватних структур. Тобто якщо хтось проводить ефективне реформування якоїсь галузі, якщо завдяки його діяльності приходять інвестиції, він може отримувати маленький відсоток задля власного забезпечення. І це стимулювало б цього менеджера. Відповідно й ефективність його діяльності. Нам дуже швидко потрібно провести якісні реформи. Без такого тотального зацікавлення не можна побороти корупцію.
– Что важнее при назначении министров и прочих ключевых фигур – профессионализм или политическая целесообразность?
– Дві речі обов’язково мають бути: професіоналізм і патріотизм. Професіонал, але не патріот, буде здавати державу. І навпаки. Патріот, який не розуміється на менеджменті, – який з нього толк? Це дві головні якості будь-якого управлінця.
– В СМИ прошла информация о том, что «Правый сектор» угрожал взорвать газовую трубу. Это что значит?
– Було звернення до українського уряду, де йшлося про військову складову. Там було речення:
Якщо чобіт російського солдата буде топтати українську землю, необхідно знищувати АЕС, не дати можливості їм качати нафту і газ для цієї ж війни
Не йдеться про те, що все зараз треба висаджувати. Тут – якщо йде військова кампанія – має бути певна стратегія щодо окупанта. Це відбувається в будь-якій країні світу.
– Вы планируете идти в политику. Как считаете, вам хватает знаний, образования, чтобы заниматься государственной работой?
– Вчитись треба постійно. Я знаю, що ідеальних людей не буває. Але в мене є політична воля, і я вважаю, що команда, яку я привів у політику, здатна зробити зміни в державі.
– У вас недавно внучка родилась?
– Онук. Назаром назвали. Можу вам показати фотографію Ніхто його ще не бачив. (Показывает фото в мобильном, сияет как новая копейка)
– Пусть растет здоровым! И счастливым. А где семья?
– У Івано-Франківську.
– Дмитрий, вы уже несколько месяцев находитесь в состоянии форс-мажора. В такие минуты ваша опора – люди, которые вас окружают? Или что-то, что есть внутри вас?
– Дві речі: Бог – я молюсь, коли дуже важко, і команда – хлопці, які мене оточують. Вони підтримують мій моральний і психологічний стан. Дають можливість діяти далі.
– Что вы делаете, когда не работаете? Жена живет в Ивано-Франковске, а вы тут один.
– Ні, дружина живе у Дніпродзержинську. Але зараз, коли онук народився, вона поїхала туди.
– Где живете, что делаете, когда не работаете?
– Немає такого, щоб я не працював.
– Вы читаете книжки?
– На жаль, зараз нема часу. Проте дуже люблю читати.
– А что любите читать?
– Історичні романи. Особливо про Середньовіччя. Військову літературу люблю.
– Что умеете делать руками?
– Я слюсар з ремонту електро-обладнання, металообладнання. Працював, щоправда, давно.
– Какие книжки вы никогда не давали бы читать детям?
– Ті, у яких не християнське, а сатанинське.
– Есть что-то, что может довести до слез?
– Плакав я останній раз у класі другому, мабуть.
– Что трогает? Фильмы, люди, ситуации?
– Дуже важко переносити смерть близьких.
– Сколько у вас денег всегда при себе? Минимальная сумма, с которой вы себя чувствуете комфортно?
– Останнім часом не ношу з собою грошей, бо хлопці усім забезпечують.
– Деньги, машины для вас не главное?
– Я люблю їздити за кермом. Але притому це для мене кінь бойовий.
– А что есть в жизненном комфорте, без чего вы не можете?
– Та без усього можу. Ось у Будинку профспілок спав на карематі два місяці. І нічого, нормально.
– Ваша мечта? Кроме революции мировой?
– Ні, світової не потрібно. Хотілось би спокою. Затишного життя. Сотка городу, будинок. Писав би книжки якісь.
|
