ТЕМА

Чому я звільняюся з нової поліції. Пояснення розчарованого

09 февраля 2016 | 09:45

У новій поліції не все гладко – це було відомо ще до сьогоднішнього ексцесу з масовою гонитвою по всьому Києву за пияками на BMW та безладною стріляниною на ходу. Навіть у столиці, де поліцейська реформа проводиться з максимальною показовістю, до роботи нових “копів” є чимало запитань.


Нова патрульна поліція в Києві почала роботу 4 липня 2015 року. Сім місяців – стільки часу знадобилося активістові Майдану, “демальянсівцю”, випускникові Могилянки Олександру Харченку, аби зрозуміти, що така поліція – не для нього.

Харченко висловлював нарікання на нову роботу й раніше, але тоді закликав і себе, й інших долати труднощі, боротися з “совком” та у роботі НП. Однак минуло ще трохи часу, і 5 лютого він написав рапорт на звільнення. А сьогодні у “Фейсбуці” пояснив, чому йде з “копів”.

Олександр закликає не розганяти хвилі “зради” з цього приводу, натомість говорить, що реформа є “хорошою спробою”. Але його пояснення причин звільнення з поліції є показовими і змушують замислитись.
Час “селфі з копами” позаду – слід працювати над помилками і виправляти хиби.

Харченко поліція звільнення рапорт

Олександр Харченко
інспектор відділу моніторингу та аналізу УПП у м. Києві ДПП Національної поліції, лейтенант поліції, громадський активіст

Чому я звільняюся з нової поліції (FB)

…при тому, що вона крута і стріляє :)). А я тут лише умнічаю.

Я відмовляюся говорити про це в категоріях зрада vs перемога. “Або-або, третього немає” — це зручність категоризувати складну реальність в прості крайнощі. І це масове ярликування саме свідчить про незрілість нашого суспільства.

Страх — основа основ управління для совка. Особисто мені завжди були і будуть чужими системи, засновані на страху. Страх не має наперед визначеної форми, і геть помилково думати, що його мають лише суб’єкти внизу ієрархічної драбини.

Ага, якщо на згадці про страх ви подумали, що у мене виникли проблеми з субординацією, я вас розчарую. В моєму світі дисципліна, авторитет і субординація будуються не на страхові. І, власне, через те, що я шаную дисципліну, авторитет і субординацію — я чесно йду.

Не буду нікого затято переконувати. Свободу не можна повністю осягнути раціонально. Хоча, якщо мова суто про визначення, Dmitry Berger в одній зі своїх чудових статей днями нагадав одне доречне: свобода — це міра особистої відповідальності.

Я досить рано відчув, що моя міра особистої відповідальності — істотно більше, ніж міра особистої відповідальності, яку заохочує навіть нова українська поліція. Ще навесні минулого року в учебці, згадайте мої пости звідти. І хто каже, що я легко і швидко відступив, хай пройде мій шлях.

Мову веду про особисту відповідальність пересічного виконавця, якщо що. Оці всі підходи “поліція і громада”, про які чимало пафосно говорилося минулого року — можливі у зрілих західних поліціях, бо там є реальне делегування повноважень.
Нова українська поліція до цього вочевидь поки ще не готова, і це не вина Еки Згуладзе чи Хатії Деканоідзе. Це шлях нашого з вами суспільства.

Хочете конкретики? Гаразд, але не сприймайте як вичерпну. Я надавав би перевагу не перелічувати словами, а змінювати діями. Те я і робив, поки міг і хотів. Але:

  • У Департаменті патрульної поліції критична кількість старих совкових бюрократів. Усілякі “кадровики”, бухгалтерія тощо. З відповідними підходами.
  • За півроку в Департаменті патрульної поліції утворилася критична кількість нових совкових бюрократів. Це ті, кому до 30, але чия ідеологія діяльності — прикриття своєї жопи.
  • Процеси — не працюють. Працює ручне управління. І самовідтворюється. Процесів ніхто особливо і не прагне, якщо розуміє їхню доречність взагалі. Тому, за даних умов, бєспєрспєктівняк.
  • Нормативна база не витримує функціонального навантаження, але ніхто не поспішає змінювати нормативну базу прийнятними темпами (тобто, на вчора), або хоча б чесно, прямо й відверто її ламати заради прогресу.
  • Сповідується старе одвічне совкове “строгость наших законов компенсируется необязательностью” + відтворення двох паралельних реальностей: де факто і на папері.

Приклади я наразі не буду наводити. У мене їх 1000. Але тут і зараз не дам потонути в обговоренні окремих дерев з лісу.

Чому ж я “так легко” відступив, мене питають? Відповідаю: подивіться ширше. Наполегливість — це ніколи не відступати від лобового зіткнення, навіть щоби підійти з іншої сторони? Чи, можливо, усе ж таки змінювати країну (починаючи з себе) — це не конче про поліцію і через поліцію?

Особисто я в певний момент можу мати продуктивнішу точку прикладання своїх особистих зусиль. Що не диктує ніякої зради нікому іншому. Я ж розраховую, що говорю з вільними людьми.

Благаю, облиште оце про “зраду” і “перемогу”! Те, що хтось, тут і зараз, втратив можливість робити щось корисне, за прийнятну особисто для себе ціну (і чесно це визнає, і чесно йде) —не означає, що такої можливості не лишилося зовсім.

Я абсолютно вірю, що ті, хто лишаються в поліції, зроблять ще чимало корисного. Сьогоднішня нічна стрілянина тому приклад. Це по-перше.

По-друге, життя — це рух. Колись давно я почув від Вакарчука приблизно таке: для того, аби в країні виникла одна музична група світового масштабу крутості, повинно спочатку бути 10 просто хороших, 100 посередніх, і 1000 трешових. Згодом я в теорії вичитав і на практиці переконався також: аби в країні виникла одна якісно нова політична партія, повинно бути з десяток невдалих спроб. Так, кожна спроба — може бути болісний процес. Але кожна спроба — наближає до мети.

Тому нова поліція — це таки дійсна реформа, я це казав одразу ще минулої весни; але із застереженням, що й справжні реформи можуть мати різний ступінь ефективності. Може бути‘wow!’ а може бути… ‘nice try’.

Я би сказав, що ця реформа — nice try. Це не витрачені даремно зусилля. Це nice try. Кожен хоча би напів-вдало пройдений етап формує досвід і майданчик для наступного. Нова поліція могла би бути новішою. Але це все одно nice try. І люди,підготовлені новою поліцією — це хороша інвестиція для нової української республіки. Адже життя — це рух. І якщо ви вмієте відпускати — ви зробите користь із кожного nice try.

І Noddeat написав дуже круто: “Це не зрада і не перемога, це життя з його 100500 відтінками сірого.”

Дякую всім, хто зі мною був і є.

поліція

Екскурс в історію

Олександр Харченко негативно відгукувався про “совок” у роботі нової патрульної поліції в Києві ще торік, через кілька місяців після запуску НП.
Ось кілька цитат із його “Фейсбуку” за жовтень 2015-го:

“Мені не подобається, зокрема, але не виключно, що:

  • для надання чергової оплачуваної відпустки патрульний поліцейський мусить по-старінкє ритуально написати від руки 2 (два!) рапорти з обов’язковими магічними формулюваннями на кшталт “з правилами поведінки на воді ознайомлений та зобов’язуюся їх дотримуватися”;
  • патрульні мають регулярно самостійно бігати і за власний кошт ксерити собі бланки для роботи (не ті, що суворої звітності, а всяких “пояснень”, схем ДТП тощо);
  • “електронні протоколи”, які рекламували навесні, досі не запущені; натомість бланки протоколів і постанов за порушення ПДР (які, до речі, перезатвердити можна було би простим наказом МВС, в КпАП лише загальні вимоги до обов’язкових реквізитів) — все те досі за старими зразками, де лише одне й те саме прізвище порушника потрібно вписувати від руки 6 (шість) разів, вже не кажучи про інші поля. Через це банальне оформлення порушення правил паркування розтягується на 15-20 хвилин мінімум (я вже мовчу про законодавчо встановлену безсилість щось зробити, якщо водія немає і ніяк не знайти поруч);
  • процедура видачі і обліку тих самих бланків суворої звітності effectively є шизофренічною;
  • для того, аби успішно здати в адмін. практику протоколи по хуліганах з історією притягнень, ПАТРУЛЬНИЙ мусить отримувати в черговій частині РОЗДРУКІВКУ з бази і руками нести її на інший поверх;
  • бази даних, виведені до планшету в патрульній машині, є неповними, і що критично гірше, масиви даних обрізано за незрозумілими критеріями;
  • технологія оформлення ДТП як була дебільною, так і лишається, а картка обліку ДТП в її нинішньому технологічному представленні — це просто ідіотизм;
  • орієнтування по вкрадених авто/зниклих людях даються в хаотичному порядку (а) під запис _вручну_; (б) роздруківками; (в) скидаються у вайбер фотками роздруківок; (г) скидаються текстом у планшет, але у вигляді нерозпарсеному по полях (дорівнює нечитабельному) і без можливості пошуку по базі;
  • автомобіль мого екіпажу, який повинен був пройти ТО після 15 тисяч, пробіг вже 25 з гаком — але досі, цитуючи автогосподарство, “на ТО немає грошей”;
  • патрульним не забезпечено належну страховку від нещасних випадків на службі (принаймні, комбати взагалі нічого про це не знають);
  • врешті-решт, станом на сьогодні з патрульними не укладено контракти про службу, відтак по-хорошому наше працевлаштування досі тримається на чесному слові;
  • адмінпрактика по-старому місцями сповідує і на тренінгах розказує дивні совкові речі про “сертифіковані пристрої” фото-відеофіксації, без яких інші докази начебто не докази (і тут мені дуже близька позиція Andrii Malenko, і шкода, що робота із BadParking, яку він робить, не знаходить повноцінної віддачі)
  • я уже разів 20+ (реально) за останні півроку самостійно ходив ксерити на вимогу різних внутрішніх інстанцій свій паспорт та інші особисті документи, бо у відділу кадрів кадровий документообіг налаштований ніяк, і я щиро не знаю, за що їм платять зарплату;
  • а як з нас при видачі форми разів п’ять збирали обміри-ростовки, щоби в результаті мені все одно видали штани на розмір більше…;
  • 13.10 о 23:40 моя рота отримала смс-розсилкою “тривогу” про шикування 14.10 о 6:50 (при тому, що для нашого батальйону це мав бути вихідний день); напевно, що на масових заходах 14.10 треба здійснювати посилену охорону громадського порядку — для когось із начальників стало зненацька зрозуміло лише напередодні об 11 вечора;
  • дух стосунків “я начальнік — ти дурак” великою мірою зберігається і нікуди не зник. Мова іде не про дисципліну, якої патрульним справді часом бракує. Мова іде про відсутність у значної частини командирів розуміння, що справжня дисципліна у випадках, не прописаних в жодних законах та інструкціях, тримається на зрозумілості неписаних правил і легітимності дій начальника;
  • враховуючи передостанні два пункти, мені самому було озвучено тиждень тому ймовірність частини зарплатні недорахуватися в штрафному порядку. Що я звісно, буду оскаржувати внутрішніми процедурами, колиякщо таке дійсно станеться;
  • щоби ви знали, у мене цілковиті ціннісні незбіги з командиром моєї роти (який в минулому працював, на мінуточку, в податковій міліції, а це ментальність та ще). І тим не менше, я пишу те, що пишу далі”.

Водночас Харченко – активіст Майдану – згадував і позитивні зрушення в роботі нової патрульної поліції, в яку багато хто прийшов після Революції Гідності, щоб змінювати країну на краще.

Олександр тоді писав: “Так, певне розчарування і демотивація серед патрульних — мають місце. Так, почасти люди підписувалися на одне, а отримали дещо інше. Але кам он, поліція — це плоть від плоті нашого хворого суспільства. Нехай це не ідеальна реформа, але це вже за фактом дуже потужний крок вперед. І на наших спинах на наступний щабель драбини видереться щось іще краще”.

“Тож давайте бачити далі свого носа, коли кричимо про зраду. І – робота над собою, хлопці та дівчатка. Звичайно, не ведіться на тих, хто вказує вам на двері — лиш до цього вся стара система і провокує. Працюйте над собою, ставайте начальниками і міняйте систему зверху.Важко? Важко. І так має бути”, – зазначав минулої осені Харченко.

"Новинарня"



комментарии [1]

29.02.2016 17:15     axabnrg Після реформи децентралізації об’єднана громада сама вирішуватиме, управлятиме, будуватиме своє майбутнє:
http://shackijkraj.com/intervu/sergej-s idoruk-posle-reformy-decentralizacii-obedi.html
Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: УНИАН

Співробітник універмагу Україна ріже найбільший бісквітний торт в Україні під час новорічного свята в Києві в пятницю, 29 грудня 2006 р. Вага гігантського торту 950 кг, його довжина 3,75 м, ширина 3,45 м, висота 1,15 м. Для виготовлення цього кондитерського виробу було використано 4604 яйця, 131 кг цукру, 151 кг борошна, 23 кг какао-порошку, 217 кг вишень, 360 кг вершкового крему, 40 кг чорного шоколаду, 12,5 кг білого шоколаду. Торт був занесений до Книги рекордів України в категорію «Благодійність. Розміри». Фото Олександра Синиці

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки: