ТЕМА

Чотири кримінальних статті Миколи Мельниченка

21 сентября 2020 | 18:01

распечатать        комментарии [0]       добавить в

Навздогін 20-й річниці вбивства Георгія Гонгадзе ТЕМА публікує текст повідомлення про підозру Миколі Мельниченку. Ця підозра добряче вкрилась пилом за чотири роки, але це не применшує її значущість. Ми навіть не впевнені, що її було пред'явлено майору, що не применшує фактів, в ній наведених. Мельниченка дозі з невідомих обставин не видали Україні, й він чудово почувається в США. А ми досі не знаємо хто спонукав майора писати Кучму (чи ретранслювати записане іншими людьми). За 20 років у справі Гонгадзе залишилося більше запитань, аніж відповідей. Натомість УТ-1 продемонструвало фільм, де мусується заяложена теза "у всьому винний Кучма". Роль Москви у цій спецоперації з роками дедалі більше відсувається на задній план...


ПОВІДОМЛЕННЯ

про підозру

 

місто Київ                                                                           18 листопада 2016 року

Заступник начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України старший радник юстиції Ткачук Андрій Степанович, розглянувши матеріали досудового розслідування №42015000000001762 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 328, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 111 КК України, враховуючи, що в матеріалах кримінального провадження наявні достатні докази для повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до статей  42, 276, 277, 278, 279 КПК України, -

 

ПОВІДОМИВ :

 

Мельниченка Миколу Івановича, 18.10.1966 року народження, громадянина України, уродженця
с. Западинка Васильківського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, 15,

 

про те, що він підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209,
ч. 2 ст. 328, ч. 3 ст. 365, ч.1 ст. 111 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

 

Мельниченко М.І., займаючи посаду старшого офіцера безпеки відділення оперативно-технічних оглядів оперативно-технічного відділу Управління державної охорони України (далі УДО), будучи службовою особою відповідальною за проведення оперативно-технічних заходів в особливо режимному приміщенні - службовому кабінеті Президента України, діючи з корисливих мотивів особистого збагачення, особисто та спільно з іншими невстановленими слідством особами, перевищуючи свої службові повноваження в 1999-2000 роках незаконно здійснював технічне прослуховування робочого кабінету Президента України у приміщенні Адміністрації Президента України за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11 та аудіо записи розмов глави держави та інших високих посадових осіб, достовірно знаючи, що в цих розмовах містились важливі відомості у сфері оборони, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку тощо, спочатку з метою передачі аудіо записів розмов глави держави та інших посадових осіб представникам впливових політичних партій України та народним депутатам України, а потім шляхом державної зради України запропонував ці записи представникам та співробітникам спецслужб іноземних держав за відповідні грошові нагороди, розголошення яких завдавало шкоди національній безпеці України.

Так, починаючи з березня 1999 року Мельниченко М.І., перевищуючи свої службові повноваження з корисливих мотивів, незаконно особисто, а також спільно з іншими особами здійснював записи розмов у службовому кабінеті Президента України Кучми Л.Д., аудіо записи яких передав іншим особам.

Так, у період з березня 1999 року і до вересня 2000 року Мельниченко М.І. у        м. Києві незаконно передав народним депутатам України та кандидатам у Президенти України на виборах у 1999 році Марчуку Є.К., Морозу О.О. та його помічнику Мендусю Л.П., а також народному депутатові України           Тимошенко Ю.В. через довірену особу невстановлену кількість компакт дисків та компакт касет із аудіо записами розмов у службовому кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили як службову, так і державну таємницю.

У подальшому, перебуваючи за кордоном та в Україні, Мельниченко М.І. з корисливою метою, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, державній, економічній та інформаційній безпеці України, вступив у злочинну змову з представниками іноземних держав, пропонуючи їм за грошову винагороду надати аудіо записи розмов Президента України Кучми Л.Д. та інших вищих посадових осіб, що містили важливі відомості у сфері оборони, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких завдавало шкоди національній безпеці України, а також вступив агентурні відносини із спецслужбами цих держав.

Так,  у червні-липні 2004 року Мельниченко М.І., перебуваючи у м. Лондон (Велика-Британія),  діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України з метою вступу в агентурні відносини зі спецслужбами Російської Федерації, звернувся з відповідною пропозицією про співпрацю до співробітника Федеральної служби контррозвідки Російської Федерації Литвиненка О.В. та його товариша, мешканця м. Москва Чекуліна М.С.

В розмові з Литвиненком О.В. та Чекуліним М.С.Мельниченко М.І. висловив побажання надати представникам ФСБ РФ за відповідну грошову винагороду записи окремих розмов у кабінеті Президента України щодо  завербованих працівників спецслужб Росії, Великої Британії та інших країн світу Службою безпеки України.

Пропозиція про співпрацю Мельниченка М.І. доведено до відома
Чекуліним М.С. заступнику начальника служби економічної безпеки ФСБ РФ Топорову П.М., який, погодившись на зустріч із Мельниченком М.І., гарантував останньому безпеку на території Росії.

Достовірно знаючи про перебування у міждержавному розшуці, Мельниченко М.І. 20.07.2004 літаком прибув до м. Москва (Російська Федерація) де за сприяння співробітника ФСБ РФ Топорова П.М. розмістився під вигаданим ім’ям «Щукін Сергій Миколайович» у готелі «Росія» за адресою: м. Москва, вул. Варварка, 6.

Після чого, в липні-серпні 2004 року в м. Москва Мельниченко М.І. за посередництвом Федеральної служби безпеки Росії після отримання грошової винагороди на загальну суму 2 000 000 (два мільйони) доларів США передав представникам спецслужб РФ Топорову П.М. та Бортникову А.В. не встановлену досудовим розслідуванням кількість компакт-дисків із записами розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

 Частину вказаних грошових коштів  у сумі близько 500 000 тисяч доларів США на прохання Мельниченка М.І. переведено телеграфними переказами російської офшорної компанії «Waylett pacific,inc» на банківський рахунок компанії «Doorua,inc» № 6224022050, відкритий Мельниченком М.І. у банку «North Fork Bank» (США), а саме:

  • 09.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 10 тисяч 100 доларів США;
  • 12.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 90 тисяч 900 доларів США;
  • 17.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 79 тисяч 500 доларів США;
  • 18.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 43 тисячі доларів США;
  • 22.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 96 тисяч 397 доларів США;
  • 23.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 89 тисяч 896 доларів США;
  • 26.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 89 тисяч 896 доларів США.

Так, на одному з компакт дисків, наданих ФСБ Росії та отриманих від Мельниченка М.І. в період його перебування у м. Москва в серпні 2004 pоку, міститься файл «F2000.07.07.Derkach.doc» з роздруківкою розмови Президента України Кучми Л.Д., Голови Служби безпеки України Деркача Л.В. та першого заступника Голови Служби безпеки України Шатковського П.М. від 07.07.2000, у тому числі про заходи нейтралізації розвідувальної діяльності білоруських, російських, угорських та інших спецслужб держав, суміжних з Україною, проти України.

Відповідно до висновку державного експерта з питань таємниць від 18.11.2011 № 894 відомості, які містяться у роздруківці файлу «F2000.07.07.Derkach.doc», розміщеному на компакт-диску, переданому Мельниченком М.І. іноземній організації, підпадали під статтю 4.1.3 Зводу відомостей що становлять державну таємницю - 2001 та мали ступінь секретності «таємно».

Розголошення цих відомостей спричинило розкриття даних про результати оперативно-розшукових заходів, які проводилися суб’єктами оперативно-розшукової діяльності перед конкретними об’єктами, стосовно яких вони здійснювались; призвело до неефективного використання органами Служби безпеки України оперативних сил і засобів протягом тривалого часу. Шкода національній безпеці у сфері державної безпеки і охорони правопорядку внаслідок розголошення відомостей, що дало змогу ідентифікувати конкретні об’єкти, стосовно яких здійснювалися оперативно-розшукові заходи суб’єктом оперативно-розшукової діяльності для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення особливо тяжких злочинів, виражалася у створенні можливості для вжиття об’єктами дій, направлених на протидію таким заходам.

Таким чином, Мельниченко Микола Іванович підозрюється у вчиненні державної зради, тобто діяннях, умисно вчинених громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: шпигунстві та наданні іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України  ч. 1 ст. 111 КК України.

 

Крім цього, Мельниченко М.І.,  проходячи добровільну військову службу на підставі контракту від 31.03.1999 на посаді старшого офіцера безпеки відділення оперативно-технічних оглядів оперативно-технічного відділу, Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», тобто будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу спеціального призначення, перевищив надані йому службові повноваження, передбачені Інструкцією з організації служби групою оперативно-технічного відділу (ОТВ) при відділі охорони Президента України УДО України та функціональними обов’язками, які затверджені начальником УДО України 08.06.1999 та 22.02.2000.

Так, Мельниченко М.І. як службова особа, відповідальна за проведення оперативно-технічних оглядів у особливо-режимному приміщенні – службовому кабінеті Президента України, умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому законом прав та повноважень.

У період з лютого до вересня 2000 року  Мельниченко М.І. незаконно в порушення вимог ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» проводив технічне прослуховування робочого кабінету Президента України № 201, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11, де за допомогою технічних пристроїв, у тому числі цифрового диктофона «TOSHIBA DMR – SX1», здійснив аудіозаписи розмов глави держави та інших вищих посадових осіб, які там відбувалися та містили відомості у сфері оборони, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких завдавало шкоди національній безпеці України.

У подальшому Мельниченко М.І., діючи відповідно до раніше розробленого плану, умисно з корисливих мотивів, з метою звернення до суспільства через засоби масової інформації та засоби всесвітньої мережі Інтернет передав аудіозаписи розмов у кабінеті Президента України, записані на аналогові та цифрові носії інформації, представникам впливових членів політичних партій України, службових осіб, політичних та громадських діячів, що призвело до розповсюдження їх у засобах масової інформації, у тому числі в мережі Інтернет.

Оскільки незаконно записані Мельниченком М.І. розмови Президента України Кучми Л.Д. з вищими посадовими особами держави містили, зокрема, відомості, що становлять державну таємницю у сферах охорони правопорядку та державної безпеки, в результаті їх оприлюднення вчинено інший тяжкий злочин – розголошення державної таємниці України, що призвело до підриву авторитету органів державної влади, дестабілізації політичної обстановки в країні, у зв’язку з чим перевищення Мельниченком М.І. влади та службових повноважень спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, Мельниченко М.І. підозрюється у вчиненні, будучи службовою особою, дій, які  явно виходять за межі наданих йому законом повноважень, що завдало істотної шкоди державним інтересам та охоронюваним законом правам і інтересам окремих громадян та спричинило тяжкі наслідки, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 365 КК України.

 

Також Мельниченко М.І., проходячи військову службу на посаді старшого офіцера безпеки УДО, маючи доступ до відомостей, що становлять державну таємницю, за формою 2, діючи умисно, в порушення вимоги ст. 28 Закону України «Про державну таємницю», всупереч зобов’язанню працівника УДО від 23.09.1992 щодо збереження державної, військової та службової таємниці, а також недопущення розголошення інформації, що стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків, порушуючи контракти з громадянином України, який добровільно вступає на військову службу, від 31.03.1994 та 31.03.1999, відповідно до яких він зобов’язаний додержуватись вимог Конституції та законів України, у період 1999 - 2004 років передав стороннім особам, які не мали допуску до державної таємниці, записи розмов між Президентом України Кучмою Л.Д. та вищими посадовими особами й політичними діячами держави, зокрема Головою державної податкової адміністрації України Азаровим М.Я., Головою Служби безпеки України Деркачем Л.В., Міністром внутрішніх справ України Кравченком Ю.Ф., Генеральним прокурором України Потебеньком М.О., народними депутатами України та іншими особами, що стали відомі йому у зв’язку з виконанням службових обов’язків старшого офіцера безпеки відділення оперативно-технічних оглядів оперативно-технічного відділу УДО, внаслідок проведення незаконного прослуховування робочого кабінету Президента України, усвідомлюючи наявність у вказаних записах відомостей, що становлять державну таємницю.

Так, із березня 1999 року, упродовж восьми місяців,Мельниченко М.І. у
м. Києві передав колишньому народному депутату України Марчуку Є.К. невстановлену кількість компак-касет та компакт-дисків із копіями записів розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

З лютого 2000 року, упродовж дев’яти місяців, до кінця вересня 2000 року, Мельниченко М.І. в м. Києві передав колишньому народному депутату України Морозу О.О. та його помічнику Мендусю Я.П. невстановлену кількість компакт-касет та компакт-дисків, із копіями записів розмов у кабінеті Президента України
Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

У липні 2000 року Мельниченко М.І. в м. Києві передав через довірену особу народному депутату України Тимошенко Ю.В.  невстановлену кількість компакт дисків та компакт касет, із копіями записів розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

У листопаді 2000 року в м. Лугачовіце (Чеська Республіка) Мельниченко М.І. передав громадянину Чеської Республіки Болданюку В.І., який не мав допуску до державної таємниці, 58 компакт-дисків із записами розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

У січні 2001 року в м. Брно (Чеська Республіка) Мельниченко М.І. передав колишньому помічнику-консультанту народного депутата України Мороза О.О. громадянину України Рудьковському М.М., який не мав допуску до державної таємниці, невстановлену кількість компакт-дисків та компакт касет із записами розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

Крім того, 08.04.2002 у м. Кліфтоні (США) Мельниченко М.І. передав представнику американської компанії «БЕК ТЕК» громадянину США Кенінгу, який не мав допуску до державної таємниці, невстановлену кількість компакт-дисків, компакт-касет та карт «SmartMedia» із копіями записів розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

У березні-квітні 2002 року в м. Бостоні (США) Мельниченко М.І., з метою незаконного збагачення за грошову винагороду в сумі 41965,77 долара США передав представнику Фонду громадянських свобод громадянину США Фельштинському Ю.Г. 11 компакт-дисків із копіями записів розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

Наприкінці 2002 року у м. Вашингтоні (США) Мельниченко М.І. передав громадянину США Купчинському, який не мав допуску до державної таємниці, невстановлену кількість компакт-дисків та компакт-касет із копіями записів розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

У червні-липні 2004 року в м. Нью-Йорку (США) Мельниченко М.І. передав громадянину США Литвиненку Ю.П. та спеціалістам його офіса, які не мали допуску до державної таємниці, роздруківки та близько 10 карт «SmartMedia» із записами розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

У липні 2004 року в м. Лондоні (Велика Британія) Мельниченко М.І. передав громадянину Великої Британії Литвиненку О.В., який не мав допуску до державної таємниці роздруківку записів розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д. та усно переказав зміст окремих розмов, які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

На окремих компакт-дисках та картках «SmartMedia», умисно переданих Мельниченком М.І. представникам іноземних організацій та представникам політичних партій України, зокрема, містилися аудіофайли «D030300,2.dmr», «3.07.00.1.wav», «3.07.2000.1.dmr», «22.06.2000.1.dmr», «12.06.2000.1.dmr» «10,02,2000, Потеб про Крав і Деркача.wav», «10.02.2000.3.wav»,«D900300,1.dmr», «DMRA0003.dmr», «Dmra0001.dmr» з аудіозаписами розмов між Президентом України Кучмою Л.Д. та Головою державної податкової адміністрації України Азаровим М.Я., Головою Служби безпеки України Деркачем Л.В., першим заступником Голови Служби безпеки України Шатковським П.М., Міністром внутрішніх справ України Кравченком Ю.В. та генеральним директором державної компанії «Укрспецекспорт» Малевим В.І., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

Відповідно до висновків державних експертів з питань таємниць від 01.04.2004 № 263 та від 18.11.2011 № 894 відомості, які містяться в аудіозаписах розмов між Президентом України Кучмою Л.Д., Головою Служби безпеки України Деркачем Л.В., першим заступником Голови Служби безпеки України Шатковським П.М. та Міністром внутрішніх справ України Кравченком Ю.Ф., незаконно здійснених Мельниченком М.І. 03.07.2000, 07.07.2000, 12.06.2000, 22.06.2000 і в подальшому переданих представникам іноземних організацій, станом на 2000-2002 роки підпадали під ст. 4.5.2 Зводу відомостей що становлять державну таємницю - 1999 та 4.1.3. Зводу відомостей що становлять державну таємницю - 2001 і мали гриф секретності «таємно».

Відповідно до висновку державного експерта з питань таємниць від 18.11.2011 № 894 відомості, які містяться в аудіофайлі «D030300,2.dmr» та роздруківці файлу «F2000.07.07.Derkach.doc», розміщених на компакт-диску, переданому Мельниченком М.І. іноземній організації підпадали під ст. 4.1.3 Зводу відомостей що становлять державну таємницю - 2001 та мали ступінь секретності «таємно».

Згідно з висновком Державного експерта з питань таємниць від 10.12.2012
№ 3 відомості, які містяться в аудіозаписі розмови між Президентом України Кучмою Л.Д. та Головою державної податкової адміністрації України Азаровим М.Я., незаконно здійсненому Мельниченком М.І. 10.02.2000 та в подальшому переданому стороннім особам, станом на 2001 рік підпадали під ст. ст. 4.5.2, 4.46 Зводу відомостей що становлять державну таємницю - 1999 належали до сфери охорони правопорядку та мали ступінь секретності «таємно».

Розголошення цих відомостей спричинило розкриття даних про результати оперативно-розшукових заходів, які проводилися суб’єктами оперативно-розшукової діяльності перед конкретними об’єктами, стосовно яких вони здійснювались; призвело до неефективного використання органами Служби безпеки України оперативних сил і засобів протягом тривалого часу, а також дало змогу ідентифікувати конкретних об’єктів, стосовно яких здійснювалися оперативно-розшукові заходи суб’єктом оперативно-розшукової діяльності для пошуку і фіксації даних про вчинення особливо тяжких злочинів, що завдало шкоди національній безпеці у сфері державної безпеки і охорони правопорядку, яка виражалася у створенні можливості для вжиття об’єктами дій, направлених на протидію таким заходам, тобто спричинило тяжкі наслідки.

Висновком державних експертів з питань таємниць від 07.02.2013 № 1 встановлено, що відомості, які містяться в аудіозаписі розмови між Президентом України Кучмою Л.Д. та генеральним директором державної компанії «Укрспецекспорт» Малевим В.І., незаконно здійсненому Мельниченком М.І. 10.07.2000 та в подальшому переданому представникам зазначених вище іноземних організацій, що міститься у файлах «D900300,1.dmr» та «Dmra0001», станом на квітень 2002 року підпадали під ст. 3.2 Зводу відомостей що становлять державну таємницю - 2001 та мали ступінь секретності «таємно».
З огляду на те, що вказані відомості було розголошено стороннім особам, у тому числі представниками іноземних організацій, що завдало шкоди національній безпеці України у сфері зовнішніх відносин, оскільки дало змогу заінтересованій країні (третій стороні) здійснювати вплив на таке співробітництво нашої держави.

Таким чином, Мельниченко М.І. за вищенаведених обставин підозрюється у розголошенні відомостей, що становлять державну таємницю, які стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 328 КК України.

Крім того, Мельниченко М.І., продовжуючи свою протиправну діяльність, отримавши кошти злочинним шляхом, вчинив легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великому розмірі за наступних обставин.

Упродовж 2002 року Мельниченко М.І. з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом у особливо великих розмірах у банківській установі «North Fork Bank» (США) відкрив наступні банківські рахунки, а саме:

  • 31.12.2001 чековий рахунок на своє ім’я за № 6226015474,
  • 10.04.2002 чековий рахунок на своє ім’я за № 6221023879,
  • 24.05.2002 бізнес-рахунок компанії «Doorua,inc» на своє ім’я за № 6224022050,
  • 15.12.2002 чековий рахунок на своє ім’я за № 6226016118,

Крім цього, 17.04.2002 у Державному департаменті штату Нью-Йорк округу Нассау США Мельниченко М.І. зареєстрував юридичну особу-внутрішню торговельну корпорацію з назвою «Doorua,inc».

У подальшому в квітні 2002 року в м. Бостоні (США), Мельниченко М.І. за грошову винагороду в сумі 41965,77 доларів США передав представникам Фонду громадянських свобод» громадянину США Фельштинському Ю.Г. 11 компакт-дисків із копіями записів розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

З метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом в особливо великому розмірі грошові кошти Фельштинського Ю.Г. на прохання Мельниченка М.І. були надані у вигляді іменних представницьких чеків компанії «Russian Еlectronic Library, inc», які Мельниченко М.І. у подальшому, перевівши в готівку, перерахував на відкриті чекові рахунки банку «North Fork Bank» (США), а саме:

  • 20.04.2002 - представницький чек №1237, виписаний на Мельниченка М.І., у сумі 10 тисяч доларів США, переведений у готівку на рахунок № 6226015474;
  • 23.05.2002 - представницький чек № 1252, виписаний на Мельниченка М.І. у сумі 10 тисяч доларів США, переведений у готівку на рахунок № 6221023879;
  • 09.07.2002 - представницький чек № 1270, виписаний на  компанію «Doorua,inc» у сумі 10 тисяч доларів США, переведений у готівку та зарахований на рахунок № 6224022050;
  • 01.08.2002 - представницький чек № 1286, виписаний на  компанію «Doorua,inc» у сумі 5 тисяч доларів США, переведений у готівку та зарахований на рахунок № 6224022050.

У подальшому, в липні-серпні 2004 року, в м. Москва (Російська Федерація) Мельниченко М.І. за грошову винагороду, сплачену останньому частинами у сумі 2 мільйони  доларів США, передав представникам спецслужб Російської Федерації Топорову П.М. та Бортникову А.В., які діяли за дорученням директора ФСБ Патрушева Н.П. та Президента Російської Федерації Путіна В.В., невстановлену досудовим розслідуванням кількість компакт-дисків із записами розмов у кабінеті Президента України Кучми Л.Д., які містили відомості, що на момент їх розголошення становили державну таємницю.

Частину вказаних грошових коштів  у сумі близько 500 000 тисяч доларів США на прохання Мельниченка М.І. переведено телеграфними переказами російської офшорної компанії «Waylett pacific,inc» на банківський рахунок компанії «Doorua,inc» № 6224022050, відкритий Мельниченком М.І. у банку «North Fork Bank» (США), а саме:

  • 09.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 10 тисяч 100 доларів США;
  • 12.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 90 тисяч 900 доларів США;
  • 17.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 79 тисяч 500 доларів США;
  • 18.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 43 тисячі доларів США;
  • 22.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 96 тисяч 397 доларів США;
  • 23.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 89 тисяч 896 доларів США;
  • 26.11.2004 - телеграфний переказ у сумі 89 тисяч 896 доларів США.

У подальшому, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом в особливо великому розмірі Мельниченко М.І. наприкінці 2004 року придбав корпоративні права  однієї з транспортних компаній міждержавного переміщення вантажів США «Traditional Express Van lines Inc», інтереси якої доручив представляти громадянину України Юрію Куцу (Mr. Iurii Kuts) та громадянину США Івану Мокрицькому (Mr. Ivan Mokrytskyy), а решту коштів, користуючись послугами різних банківських установ США з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, переказував між банківськими рахунками таких установ, як «North Fork Bank», «Chase», «Bank of America», «Capital One» та інші. Зазначені готівкові кошти витрачались Мельниченком М.І. також на погашення кредитних зобов’язань, придбання нерухомості, вантажних автомобілів, для роботи компанії «Traditional Express Van lines Inc» (США) тощо з метою отримання прибутку.

Після повернення до України в грудні 2005 року грошові кошти з рахунків компанії «Traditional Express Van lines Inc» (США) Мельниченко М.І. частинами переводив на карткові рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк» для подальшого зняття готівки в Україні та придбання часток у статутних капіталах підприємств, об’єктів нерухомості, транспортних засобів тощо, тим самим приховав їх злочинне походження, достовірно знаючи, що кошти здобуто злочинним шляхом.

За останні 2005-2015 роки перебування Мельниченка М.І. на території України ним через банківську систему ПАТ КБ «ПриватБанк» легалізовано доходи, одержані злочинним шляхом, на загальну суму понад 9 тисяч євро, 611 тисяч доларів США та  414 тисяч гривень.

Зазначені дії Мельниченка М.І. згідно зі ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» є такими, що пов'язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження вказаних коштів (власності).

Таким чином, Мельниченко М.І. за вищенаведених обставин вчинив фінансові операції та інші угоди з грошовими коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинив дії, спрямовані на приховування та маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ним у особливо великому розмірі, тобто підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Права підозрюваного передбачені ст. 42 КПК України.

 

  1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
  2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
  3. Підозрюваний, обвинувачений має право:

1)     знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

  1. бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;
  2. на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату;
  3. не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
  4. давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
  5. вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
  6. у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 цього Кодексу;
  7. збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
  8. брати участь у проведенні процесуальних дій;
  1. під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
  2. застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
  3. заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
  4. заявляти відводи;
  5. ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу;

15)   одержувати копії процесуальних документів та письмові
повідомлення;

  1. оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом;
  2. вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
  3. користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

4. Обвинувачений також має право:

  1. брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
  2. збирати і подавати суду докази;
  3. висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
  4. виступати в судових дебатах;
  5. ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
  6. оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.
  1. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
  2. Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.
  3. Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:
  1. прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
  2. виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

3)  підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

8. Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.

 

 

Заступник начальника управління

з розслідування особливо важливих справах

Головного слідчого управління

Генеральної прокуратури України                                                          

старший радник юстиції                                                                              А. Ткачук

 

 

 «П О Г О Д Ж Е Н О»

Заступник начальника

відділу процесуального керівництва

у кримінальних провадженнях слідчих

управління з розслідування злочинів,

вчинених працівниками органів,

які ведуть боротьбу зі злочинністю

Генеральної прокуратури України

радник юстиції                                                                                                             М. Наливайко                                                                                               

 «___» _____________ 2016

 

Про підозру мені повідомлено, копія повідомлення про підозру та пам’ятка про процесуальні права та обов’язки вручені, права підозрюваного оголошені та роз’яснені.

 

Підозрюваний                                                                                                          М. Мельниченко

 

«___» год. «___» хвилин «___» __________ 2016 року.

Повідомлення про підозру вручив:

Заступник начальника управління

з розслідування особливо важливих справах

Головного слідчого управління

Генеральної прокуратури України                                                          

старший радник юстиції                                                                              А.Ткачук

 



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: .

На снимке второй гидроагрегат Саяно-Шушенской ГЭС, с которого всё и началось. Новенькие леса из досок на останках механизмов сделаны для удобства следственной бригады, которая работает на месте. Пока не закончена эта работа, ни о каком дальнейшем продвижении по восстановлению работы Станции не может быть и речи. Разные люди называют разные сроки ввода в действие первых трех агрегатов, которые пострадали меньше остальных. Вся Саяно-Шушенская заработает в прежнем режиме лет через пять, не раньше. Только находясь здесь, понимаешь какую колоссальную работу предстоит сделать. Кажется, легче построить новую станцию, чем разобрать это гигантское количество искореженного металла и восстановить машинный зал.

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки:

  Rambler's Top100