Друге пришестя аферистів

2004-2005 роки виявилися досить тихими в історії дивного підприємства ВАТ «Промагробудінвест». Засновник Костянтин Шубінський разом з партнерами по бізнесу - братами Олегом та Ігорем Чуркіними - пішов керувати Миколаївським машинобудівним заводом, доручивши Валерію Кашубі розпоряджатися великоолександрівським полем (до речі, з приводу участі росіян - братів Чуркіних - у вітчизняному машинобудуванні непогано було б провести окреме розслідування - настільки там все пропахло суцільними аферами). Будь-якої видимої активності в діяльності ВАТ не спостерігалося: ані зборів акціонерів, ані помітних подій, ані змін в керівному складі - в річних звітах підприємства нічого подібного не відображено. Проте це не означало, що життя зупинилося - у справжнього керівництва «Промагробудінвесту» визрівала ідея звести на землях колишнього племзаводу багатофункціональний центр «Глобал-Сіті».

У 2005 році Валерій Кашуба заявляє екс-пайовикам Великої Олександрівки про скорий початок будівництва. Чим викликає обурення людей, які впевнені, що земля перебуває в оренді і їм і надалі будуть платити гроші. Проте у нового керівництва є козир в рукаві - та сама таємнича відомість - свідчення того, що селяни давно вже перестали бути акціонерами «Промагробудінвесту» і втратили право власності на свої паї.

Хоча, де в чому рейдери прорахувались. За законом, одна юридична особа не може володіти більш ніж 100 гектарами землі.

Розповідає Дмитро Шабля, менеджер проектів ТОВ «Нелора-Ленд»: «Виявилося, що у підприємства неправильно сформовано статутний фонд. Тобто, його від самого початку було організовано неправильно. Тому прокуратурою було порушено справи проти цього акціонерного товариства - воно отримало акт на землю загальною площею 256 гектарів , що є порушенням законодавства, оскільки юридична особа не може мати більше 100 га. У них там була ціла низка порушень... І цей акт було отримано у них через суд. Акт та рішення суду були оскаржені райадміністрацією, і на сьогодні право власності підприємство втратило. Є кілька судових рішень, останнє було в лютому 2008 року. Вищий адміністративний суд України залишив в силі рішення інших інстанцій (постанову Господарського суду Київської області від 25.04.2007 р., ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2007 р. про ліквідацію ВАТ «Промагробудінвест» у зв'язку з порушеннями при його створенні. - Авт.), тобто, по суті, «Промагробудінвест» втратив право власності на землю. І щодо підприємства було призначено ліквідаційну процедуру»

Виявляється, що всі операції, які проводили ділки акціонерного товариства, «шиті білими нитками». Розуміння цього факту дозволяло за допомогою суду повернути державні акти, а разом з ними і право власності на землю.

На жаль, ця думка прийшла в голову не селянам, а черговим махінаторам. Які наприкінці 2005 року з'явились у Великій Олександрівці і пообіцяли мешканцям: «Ми вам допоможемо». Очолював це «друге пришестя» Микола Мариньоха - особа добре відома жителям не лише Бориспільського району, а й самого Києва - зокрема, тим, хто постраждав від будівельної афери, вже прозваної в народі «другим Еліта-центром».

ДОВІДКА

Мариньоха Микола Олексійович - колишній генеральний директор ТОВ «Агробудпереробка лтд» (код ЄДРПОУ 20574157, юридична адреса - Київська область, Бориспільській район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 14а). Його син Олександр очолював іншу сімейну будівельну компанію - ТОВ «Київвисотбуд» (код ЄДРПОУ 32305010, що зареєстрована за тією самою адресою). Ці компанії-забудовники мали звести найближчим часом кілька об'єктів: будинки у Києві на вул. Сім'ї Сосніних, 4а, та Старонаводницькій, 2/20 і по одному будинку в Борисполі та с. Чубинське Бориспільського району. Продаж квартир людям здійснювалась через 17 посередницьких компаній, пов'язаних із забудовниками. Утім, восени 2006 року будівництво було заморожено. Причиною цього стало нецільове використання виділених для будівництва коштів. На сьогодні компанії визнано банкрутами, вони перебувають у процесі ліквідації. А тим часом, понад тисяча сімей, які вклали гроші в будівництво житла, чекають на обіцяні квартири. Тоді як сім'я Мариньох мирно живе за неприступними стінами власних будинків у с. Чубинське, що ретельно охороняються (див. фото).

Ось яка поважна людина запропонувала наприкінці 2005 року свою допомогу жителям Великої Олександрівки в їхній боротьбі з «Промагробудінвестом».

Із спогадів мешканки Великої Олександрівки Надії Лютої: «Розпочалася у нас суперечка через ті 5 тисяч, що нам спершу не доплатили (керівництво «Промагробудінвесту»; детальніше - у першій частині розслідування. - Авт.). Ну ми й подали заяву до суду. У 2006 році вийшло так, що Микола Олексійович Мариньоха погодився підготувати документи і допомогти нам, оцим 95 чоловікам, у судовому процесі. Значить, він береться виготовити документи і обіцяє нам виплатити за цю землю по 30 тисяч гривень, ніби за державний акт»

Приблизно те саме повідомляє й інший мешканець села, який не побажав назватися: «Мариньоха каже (селянам. - Авт.): «Йдіть від цього Кашуби, від «Промагробудінвесту». Я вам дам по 50 тисяч гривень, 50 тисяч кожному». Він сказав, що буде судитися з Кашубою та видасть державні акти на руки. Але за кожен акт він сказав: «Я у вас купляю акт по 50 тисяч гривень, ось цю землю, у кожного». Всі 95 зібралися і з цієї маси чоловік 70 одразу взяли у нього гроші...»

Тут серед селян немає єдиної думки - одні кажуть, що це був лише аванс за майбутній продаж паїв, які Микола Мариньоха збирався повернути через суд. Зі слів інших вимальовується вже нова покупка самих державних актів. Трохи відрізняються і заявлені суми - ціну доводилося підвищувати для тих, хто вагався, не знаючи, вірити цьому «захиснику» чи ні.

Звичайно, місцевий житель Микола Мариньоха, який мав чималий досвід в галузі нерухомості, чудово розумів, які вигоди криються в «золотій» великоолександрівській землі. Поки селяни боролися з «Промагробудінвестом» за кілька тисяч гривень, людина, яка розбиралася в ситуації, вже бачила, що тут йдеться про мільйони доларів. Які можна заробити, отримавши на руки державні акти на ці паї.

Утім, спочатку треба було якось вирішити питання з «Промагробудінвестом». Тому разом з Миколою Мариньохою у Великій Олександрівці з'являються і його юристи - Лідія Харченко та Сергій Гаврилюк. Зрозуміло, що ходити по судах усі 95 чоловік гуртом не можуть - завжди знайдуться якісь невідкладні справи, що перешкодять комусь із селян прийти на засідання. Стандартна практика в таких випадках така: в суді інтереси позивачів представляє певна особа, за виданою ними довіреністю. Тож Мариньоха з юристами розпочинають масовану «пропагандистську» кампанію. Мовляв, приходьте до нас, підписуйте довіреності, а ми будемо відстоювати ваші інтереси. Для заохочення селян та для того, аби завоювати їхню довіру, видаються гроші. Довіреності в такій справі відіграють надзвичайно важливу роль. Адже дуже багато залежить від того, які саме права вони надають юристам.

Так само, як учені можуть відтворити лева по самому лише кігтю, так і ми спробуємо зібрати розрізнені на перший погляд явища в цілісну картину. Маючи держакти на руках, посередник може їх продати за реальною ринковою ціною і заробити свій відсоток. А може віддати колишнім власникам лише якусь частину цих грошей, утім, теж чималеньку (така практика досить широко розповсюджена серед агентів, які займаються продажем землі, - у випадках, коли продавці самі не знають справжньої вартості свого «товару»). З іншого боку, людям можна взагалі дати мінімум і майже всю суму покласти собі в кишеню. Але ж для початку необхідно отримати ці акти і можливість ними розпоряджатися. Ми не можемо судити про дійсні наміри, що ними керувався Микола Мариньоха - до чужої голови не залізеш. Але досить часто про людей красномовно свідчать їхні справи.

В січні-лютому 2006 року пайовики Великої Олександрівки підписують довіреності на ім'я Лідії Харченко. І це стає найбільшою їхньою помилкою.

Що то були за довіреності і хто ще придивлявся до великоолександрівської землі? Відповіді на ці запитання ми спробуємо віднайти вже найближчими днями.

Продовження читайте у «Вечірньому Києві» 11 квітня.

Джерело: "Вечірній Київ"