Кириленку гречно подякували, що він не приїхав в Венецію

Ми, художники-учасники виставки в Українському павільоні на 56-ій Венеційські бієнале, висловлюємо Міністерству культури і туризму України та Вам особисто, пане міністре, щиру подяку за вашу самоліквідацію з процесу підготовки та проведення виставки в Українському павільоні на 56-ій Венеційській бієнале.

 

Ваша відсутність виключно позитивно вплинула на кінцевий результат, а її цілющий вплив на огранізацію роботи павільону та на його відкриття важко переоцінити. Спадає на думку навіть якась нагорода, яку могли б урочисто видавати міністерству та особисто Вам, за ваше спільне самоусунення.

 

Утім, мусимо зазначити, що обіцянки фінансування (надання невеликої частини коштів з держбюджету) та запрошення незалежних кураторів Оксани Баршинової та Михайла Рашковецького створили хибну картину, тимчасово приховавши фактичну неспроможність Мінстерства до організації національного представництва на бієнале.

 

Коли реальний стан справ став очевидним, коли Міністерство залишило запрошених кураторів без контракту, а потім і відмовилось будь-як фінансувати проект й передало всі організаторські функції приватній інституції, Рашковецький та Баршинова змушені були піти, а їхній внесок у роботу над проектом залишився неоплаченим. Хронологію етапів роботи над проектом, що передували відмові кураторів, викладено у тексті Оксани Баршинової «Як я відмовилась бути куратором _http://life.pravda.com.ua/columns/2015/02/24/189861/».

 

Після цих подій художники продовжили співпрацю з приватною інституцією PinchukArtCentre, з якою до того працювали неодноразово. Варто зазначити, що для більшості з них працювати в Україні лише з приватними інституціями, не розраховуючи на будь-яку державну підтримку стало звичайною річчю. Таке співвідношення обіцянок та реальних дій Міністерства культури укладається в політику імітаційної діяльності, безвідповідальності та популізму, характерну для часів Вашого головування у Міністерстві, пане Кириленко. Але не-створення прозорого та постійно діючого механізму організації національних виставок на Венеційській бієнале впродовж чотирнадцяти років, показує що справа не лише у персоналіях, а в інстітуції як такій.

 

Ця ситуація наочно демонструє неспроможність Міністерства культури виконувати попередні зобов'язання й відповідально ставитися до започаткованих проектів. А врешті-решт й неспроможність до вироблення культурної політики. Ця очевидність корисна - вона доводить необхідність фундаментального перетворення Міністерства, аж до стоврення на його місці адекватніших інстітуційних утворень.

 

Таким чином, хоч Ваше та Міністерства самоусунення ледь не поставило під питання всю українську виставку на 56-ій Венеційські бієнале, нам всім пощастило цього року відкривати Український павільон без вас.

 

За що вам щиро вдячні:

 

Анна Звягінцева

Євгенія Бєлорусець

Нікіта Кадан

Жанна Кадирова

Микола Рідний

Сергій Жадан

Відкрита група (Юрій Білей, Антон Варга, Павло Ковач, Стас Туріна)