Де копати сортира?

Тим не менш очевидно, що справи кепські. Але це не є підставою скиглити чи йти на умови москви. Військові не потребують порад цивільних дилетантів – сподіваюся вони знають що робити й в них є чим це зробити. А от цивільне населення однозначно потребує порад фахівців: як діяти, до чого готуватися. Але влада яка "знає більше" мовчить. Це виглядає, наче нам натякають: ви якось там самі, ми зараз дуже зайняті...

З самого початку масованих обстрілів генерації й високовольтної інфраструктури інтернетами вкотре почали ширитися "поради бувалих". Як й на початку війни нам радять копати у дворах ями для сортирів типу "шпаківня", закликають робити запаси бензину, тощо. Я не знаю: це роблять неосвічені дурні чи вороги, але переконаний, що це може погано закінчитися. Влучання у будинок, де у кожній хаті паливна рідина – це гарантоване збільшення ефекту від вибуху в рази, сортири у дворах багатоповерхівок – це гарантовані шлункові епідемії...

А що думає з приводу розвитку подій влада? Складається враження, що й на третій рік війни вона не навчилася думати. То ж, давайте подумаємо самотужки.

Отже, дефіцит електроенергії якось можна перекрити її експортом. Так, ворог битиме по високовольтних мережах, але вразити буквально всі високовольтні підстанції навряд чи вдасться, розподільчі легше захистити й полагодити. Таким чином, є надія, що без електропостачання ми не залишимося. Це дуже важливо. Бо окрім роботи кавоварок й чайників на електриці працюють насоси. А це означає наявність у містах води, й що найголовніше – працюючої каналізації. Це – критично важлива умова для існування мегаполісів. В разі її відсутності міста приречені на вимирання: або у "природній спосіб" – через епідемії інфекційних хвороб, або у штучний – через втечу мільйонів людей з міст. До речі, саме через ці обставини існуючими нормами суворо заборонено встановлення сортирів без системи каналізації й водовідведення. Але далеко не всі про це здогадуються.

Отже, на перший погляд, за наявності водопостачання та працюючої каналізації, смертельної небезпеки немає. Але це не так. За офіційними даними під час обстрілів останніх тижнів критично постраждали об'єкти теплогенерації. А оце серйозно! Так, масове облаштування квартир у багатоповерхівках індивідуальними обігрівачами не збільшить безпеку мешканців й не дозволить ходити по квартирі у халаті, але принаймні дозволить якось перезимувати. Але... В разі бодай тижня суворого похолодання існує загроза розмерзання системи опалення. Тобто, сама система нічого опалювати не буде через відсутність теплогенерації, але ж вода в ній може замерзнути й система буде зруйнована. Це грандіозні витрати й небезпеки. Зауважимо: значна кількість житла в містах стоїть порожньою: власники виїхали. А якщо будинок промерз, то замерзне й система водопостачання й каналізація. Крапка: місто стає непридатним для існування.

Чи готова влада до такого розвитку подій, чи робить щось аби цього не сталося? Нам про це не повідомляють, ознак підготовки населених пунктів до наступної зими в нових умовах не помітно, обговорення ситуації не чутно. Наважуся спрогнозувати чим все це може закінчитися. В той час, коли міста почнуть замерзати (а статися це має майже одночасно з різким падінням температури за вікном), люди масово тікатимуть з міст. Розпочнеться паніка, яка була у перші дні вторгнення. Знов тягнучки на дорогах, знов натовпи на вокзалах й мільйонні черги на кордонах (вітаннячка миролюбній Європі, яка не хоче шукати системи ППО й ракети до них).

Хотілося б почути владу: що вона робитиме у такому випадку, які в неї "плани Б й С" й як має готуватися й діяти населення. Бо готуватися слід вже зараз, а не з настанням холодів.

Й це ще не всі сюрпризи від ворога й рідної влади, які можуть нас очікувати. Я не відаю чи стали масовані обстріли нашої генерації відповіддю на обстріли російських НПЗ. Але вважаю, що існували й існують якісь неформальні контакти й домовленості воюючих сторін. Можливо одна з таких домовленостей була порушена, коли спалахнули російські НПЗ (рашисти швидко надолужили втрачене за рахунок білоруських НПЗ). Напевно певні домовленості ще залишилися. Бо мене з перших днів війни дивує те, що ворог за наявності потужних засобів ураження не веде масованих обстрілів мостів через Дніпро. Не виключаю, що й це може статися як черговий крок кремля у підштовхуванні нас до перемовин. Що станеться у такому випадку, чи здатний ворог зруйнувати мости у Києві, Дніпрі, Запоріжжі? Не знаю, а експерти знають й мовчать, бо їх не питають. З власного досвіду мешканця столиці наважуся припустити, що київські мости, які не перший рік знаходяться в аварійному стані, "здадуться" після першого влучання ракети чи КАБу.

А тепер включимо уяву. Зв'язок лівого й правого берегів Києва розірвано чи вкрай обмежено й здійснюється по єдиному вцілілому мосту. Чи може функціонувати місто у такій ситуації? Маю сумнів. Експерти й чиновники знають більше, але... дивіться вище. Чи готуються очільники міст на Дніпрі до подібного розвитку подій, чи є в нас флотилія паромів, катерів, понтонні мости? Нам про це не повідомляють наче нас це не стосується. Можу припустити, що це є військова таємниця. Але ж власне цивільне населення – це не ворог. Людям потрібно надавати бодай дещицю інформації, яка й без того відома ворогові, але заспокоїть людей та допоможе їм підготуватися й пережити скрутні часи.

Наважуся припустити, що у країні під час війни так бути не може. Й за все це хтось має відповідати.