Хобіти при владі

40 років по тому…

Далекого 1985 року студент Єльцов успішно захистив дипломну роботу. Вона стосувалася дистанційного збирання даних щодо переданої електроенергії на автоматичних підстанціях, які працюють без персоналу. Протягом півроку я паяв, креслив, підраховував… В результаті зібрав прилад розміром у декілька пачок цигарок (нині його б замінила одна мікросхема). Схема пристрою умістилася на восьми аркушах формату А-1. Його впровадження дозволяло знімати дані без присутності людини, отримуючи показники по дротах. Економічна частина проекту засвідчила: прилад цілком окупний.

Минуло майже сорок років… Мільйони українських громадян щомісяця йдуть з олівцем до електролічильників й переписують покази, аби потім відправити їх до чат-боту ДТЕК, бо від них цього вимагають. Я спостерігаю за цим й починаю підозрювати, що владу в країні захопили хобіти з дуже маленьким об’ємом мозку. Адже вони не здатні второпати, що протягом кількох років в країні не даремно відбувалася тотальна заміна древніх індукційних електролічильників на електронні. Все, що є електронним, дозволяє зчитувати й передавати дані по мережі – без фізичної присутності людини з олівцем. Але в Україні досі по хатах ходять інспектори ДТЕК, які перевіряють дані раз на півроку, а споживачів примушують щомісяця ручками записувати дані лічильника й потім ще раз записувати їх у рядок чат-боту. Тих, хто не виконує наказ ДТЕК, карають перерахунком платні за спожиту електроенергію «по середньому», тобто, прирівнюють до середньостатистичного споживача у країні. Ясно, що такий підхід геть не сприяє заощадженню й зниженню споживання.

Хто що й кому винний

Якщо ви звернетеся до гарячої лінії ДТЕК, на тому кінці дроту вам пояснять, що передача даних лічильника – то священний обов»язок споживача, пославшись на Кодекс комерційного обліку електроенергії, ухвалений 2018 року. Очевидно, в ДТЕК розраховують, що пересічний українець не вивчатиме цей документ у кілька сотень сторінок. Для полегшення пошуку вас адресують до пункт 6.1 розділу XIII Кодексу.

Читаємо й знаходимо таке: «… у побутових споживачів покази лічильника мають зчитуватися на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим. Якщо побутовий споживач самостійно подає дані про обсяги споживання електричної енергії за розрахунковий період, такі дані надаються споживачем до ППКО не пізніше 4 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом повідомлення по телефону чи іншими електронними засобами або через свій кабінет на сайті ППКО, або через особисте звернення до ППКО…» Жодного натяку на те, що споживач зобов’язаний збирати й передавати показники.

Звернімо увагу на оте «якщо». Кодекс лише припускає, що споживач захоче власноруч передавати ДЕТЕК дані лічильника. А якщо «не якщо», то що?.. А тоді ДТЕК порахує вам «по середньому».

Натомість, у наступному розділі 8.6.2. читаємо: «Індивідуальні побутові споживачі зобов'язані щомісяця зчитувати фактичні покази зі всіх лічильників, встановлених на об'єкті споживача, для яких відсутня можливість дистанційного зчитування даних». Для розуміння: така можливість технічно неможлива виключно на древніх індукційних лічильниках. На всіх електронних, на встановлення яких держава (а фактично – споживачі по всій країні) витратила мільярди гривень, така можливість гарантована. Але чомусь в будинку моєї мами, яка живе в самісенькому Києві в величезному 16-поверховому будинку, де електронні лічильники встановлені кілька років тому, автоматичне знімання показів не здійснюється. Як пояснив постачальник, «будинок не під’єднано». До чого не під’єднано, чому не під’єднано – не пояснив. Довелося з’ясовувати власноруч.

Існує Автоматизована система комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ), яка власне й отримує дані від усіх індивідуальних лічильників. Щось на зразок такого й стало темою мого дипломного проекту, який я успішно захистив майже сорок років тому. За допомогою АСКОЕ постачальник повинен отримувати дані споживання енергії автоматично, а не морочити голову мільйонам українців з щомісячним записуванням даних лічильника й надсилання їх у чат-боти, тощо. Але АСКОЕ працює далеко не всюди. Як повідомили мені таємні агенти зі штату ДТЕК, причина тому – вихід з ладу якогось дорогого обладнання, що забезпечує роботу того АСКОЕ.

От і весь секрет грандіозного геморою, яким нагородив мільйони українців постачальник електроенергії. Саме через жлобство й нехлюйство компаній-постачальників, які мали б полагодити чи закупити обладнання, ми маємо знімати покази, чого вимагає від нас постачальник абсолютно протизаконно, бо згідно пункту 8.6.2. Кодексу в нього є можливість дистанційного зчитування даних, але він нею не користується.

Секретний коефіцієнт К

Ясна річ, дані передають не всі споживачі й не завжди. Пенсіонерам зазвичай це складно, хтось забуває, а хтось «забиває»… Й тоді вам нарахують «по середньому». При цьому постачальник зможе нарахувати будь-яку суму – ви його не проконтролюєте. Зовні – все пристойно: споживач навіть може ознайомитися зі схемою розрахунку.

Є одна проблема: в наведеній формулі невідомим є значення коефіцієнту «К», від якого залежить остаточна сума, яку з вас стягне постачальник. Нам пояснюють, що він відображає приріст або ж зменшення споживання у порівнянні із минулорічним періодом. Як він вираховується - не пояснюють. Але саме він визначає наскільки більше ви сплатите.

Фактично, постачальник абсолютно протизаконно примушує клієнтів збирати для нього дані, а тих хто не підкорюється, карає таємним коефіцієнтом «К». Й ніхто за це не відповів й не був покараний уповноваженим державним  органом НКРКП, який мав би це зробити.

Клієнт – раб ДТЕК

Але й цього замало. Постачальник примушує клієнтів періодично надсилати фото лічильника електроенергії. Зазвичай це роблять інспектори зі штату компанії-постачальника. Але навіщо витрачатися на зарплату працівників, коли можна примусити це робити споживача безкоштовно. Гадаю, чесно було б запровадити незначну «премію» тим споживачам, які надішлють фото лічильника. Це стимулювало б людей, позбавило б постачальника зайвого  клопоту. Але ні: ми просто без пояснень розсилатимемо споживачам вимогу робити цю роботу задарма. Звісно, можна автоматизувати процес контролю лічильників, але для цього доведеться запускати оте кляте дороге АСКОЕ… Ні, нехай краще споживач безкоштовно попрацює…

 Агов, НКРКП, вас у цій схемі нічого не бентежить?..

 

Отже, підіб’ємо риску: споживачі електроенергії – мільйони українських громадян й тисячі організацій вимушені робити щомісячну обтяжливу роботу, яку всупереч закону переклали на них монополісти-постачальники електроенергії. Бо постачальникам так вигідніше, а НКРКП байдуже.

Хтось скаже, що це все дрібниці, не варті уваги. Але ж саме через такі важливі дрібниці складається ставлення громадян до держави, звідси росте патріотизм. Громадянин оцінює: чи робить держава його життя легшим, чи  варте воно поваги? Ми створили міністерство з цифровізації, витратили  грубі гроші на загальнодержавну програму встановлення електронних лічильників, але приватні компанії-постачальники електроенергії примушують нас жити за правилами 20 сторіччя. Міністр цифрової трансформації Федоров опікується виготовленням дронів, попри те, що в нас є відповідне міністерство й Укроборонпром. Натомість в країні залишається нецифровізованим елементарне збирання даних з лічильників по всій країні.

Панове хобіти (тобто чиновники), займіться нарешті безпосередніми обов’язками! Нам дуже хочеться поважати власну державу.