ТЕМА

ПОЛЬСКА КРИЗА: СЕКС,СПЕЦСЛУЖБИ, КОРУПЦІЯ...

12 сентября 2007 | 12:27 , Пьотр АНДРУСЕЧКО, політичний оглядач, Польща

распечатать        комментарии [0]       добавить в
Анджей Леппер

Відставка Анджея Леппера, розпад коаліції і в підсумку саморозпуск Сейму для більшості поляків не стали несподіванкою. Політична криза після виборів 2005 року у певному сенсі була схожа на українську, оскільки новоутворені коаліції не відображали прагнень більшості мешканців обох держав. В наших країнах незабаром відбудуться дострокові вибори, однак спосіб прийняття відповідного рішення значно відрізняється. У Польщі розпуск парламенту не став причиною конфлікту, громадськість загалом погодилась з цим. Пояснення варто шукати у самій Конституції, яка у польському варіанті краще підготована до ситуацій подібного типу. Однак нас обєднує те, що в Україні, як і у Польщі, немає впевненості, чи зупинять вибори кризу.


Кризи у Польщі було не уникнути


Саморозпуск польського парламенту став очікуваним кроком, пов’язаним з тривалою політичною кризою правлячих кіл. Це зрештою наслідок прийнятого політичного рішення лідерів партії Право і Справедливість [«Prawo i Sprawiedliwość»] у справі створення коаліції. Одразу після перемоги у президентських та парламентських виборах 2005 року ПіС через кілька місяців (травень 2006) утворила коаліцію з популістською Самообороною [«Samoobronа»] і націоналістичною Лігою Польських Родин [«Ligа Polskich Rodzin»]. Така коаліція виникла всупереч волі більшості виборців, які голосували за дві партії, які набрали найкращі результати – Право і Справедливість та Громадянська Платформа [«Platforma Obywatelska»]. Саме вони у 2005 році розраховували на створення спільної коаліції. Перешкодою для її виникнення став радикалізм ПіС, амбіції лідерів обох політичних сил та небажання взаємних поступок.

Коаліція у форматі ПіС – Самооборона – Ліга Польських Родин, з огляду на її учасників та проголошену ідею створення нової IV Речі Посполитої з моральним відродженням, була приречена рано чи пізно на розпад. У вересні 2006 року, через кілька місяців після виникнення коаліції, розпочався серйозний конфлікт. Головним чином він розгорівся навколо бюджету на 2007 рік. Самооборона виступила проти проекту, представленого Міністерством Фінансів і попереджала, що не підтримає його у такому форматі. Друге питання стосувалось неприйняття Самообороною ідеї вислати польські війська до Афганістану. Після взаємних звинувачень прем’єр Ярослав Качинський не витримав, і за його поданням президент Лех Качинський 22 вересня 2006 року відправив у відставку Анджея Леппера з посади віце-прем’єра та міністра сільського господарства. Незабаром однак знову почались розмови про відновлення старої коаліції. Прихильником повернення до формату ПіС – Самооборона – ЛПР був голова Ліги Польських Родин Роман Гєртих, який «сам на сам» з ПіС почувався не досить комфортно.

Майже через місяць Леппер повертається на посаду віце-прем’єра та міністра. Таке «несміливе» у певному сенсі відновлення коаліції відбувається без участі медіа, а три угрупування підписують спільну програмну декларацію, яка мала гарантувати тривалість урядів. Як виявиться, ненадовго.

У грудні 2006 року вибухла так звана «сексафера». Колишня депутат місцевої ради від «Самооборони» в інтерв’ю для «Газети Виборчей» [«Gazeta Wyborcza»] свідчить, що взамін на сексуальні послуги їй обіцяли посаду керівника депутатського офісу Станіслава Лижвінського - депутата від «Самооборони». Сексуальними послугами повинен був користуватись власне Лижвінський а також Анджей Леппер. Останній спочатку недооцінив справу, звинувачуючи кола, пов’язані з «Газетою Виборчою», у заздалегідь підготованій акції дискредитування його особи. Однак, коли справа набула оборотів, і прокуратура націлилась розглянути справу, Леппер виганяє Лижвінського з клубу. У пресі з’являється інформація, що Леппер користався послугами столичних «масажних салонів». Очевидно, що це важко для ПіС, яка виступає за моральне відновлення, а її партнером є ультракатолицьке «Радіо Марія» [«Radio Maryja»], яке звинувачували  поширенні ксенофобії та антисемітських поглядів. Прем’єр Качинський признається, якщо звинувачення щодо Леппера підтвердяться, це означатиме кінець коаліції. 10 липня 2007 року прокуратура направляє до Сейму висновок про позбавлення імунітету Лижвінського. Показово, що це відбувається наступного ж дня після відставки Леппера. 23 серпня Сейм більшістю голосів позбавляє депутата недоторканості і його арештовують. Справу не закінчено, а попередні звинувачення про сексуальні зацікавлення Леппера знаходять підтвердження в його недавніх признаннях. В інтерв’ю бульварній газеті він вибачився перед поляками за свої висловлювання, в тому числі за шокуюче «Хіба можна зґвалтувати проститутку?», що стосувалось звинувачень євродепутата від Самооборони, якого звинуватили у зґвалтуванні проститутки у Брюсселі у грудні 2005 року. Леппер також пригадував, що самий кілька раз зрадив свою дружину і користався послугами проституток. Провину за це він поклав на столичне середовище, стрес та недостатність досвіду у політиці. Хоча це інтерв’ю швидше варто розглядати як елемент виборчої гри.

До липня цього року коаліціанти час від часу взаємно лякали зірванням коаліції. Однак 30 червня було підписано додаток до коаліційної умови, який мав забезпечити стабільність урядів. Політики ПіС говорили про «Коаліцію миру», а тим часом Центральний Антикорупційний Комітет проводив розслідування у справі нелегального відведення сільськогосподарських земель під будівництво помешкання на Мазурах за високий хабар. У так звану «земельну аферу» були замішані підлеглі Леппера з міністерства сільського господарства, а підозри падали й на самого лідера Самооборони. Справа в тому, що, схоже, його попередили про слідство і таким чином він уникнув взяття на гарячому. Земельна афера стала безпосередньою причиною відставки Леппера. Самий лідер Самооборони говорив, що це провокація, націлена на його особу. Окрім того, в опублікованому експертами від Громадянської Платформи рапорті є свідчення щодо порушення закону у цій справі Центральним Антикорупційним Комітетом, і висловлюється пропозиція утворити слідчу комісію. Можливо, така комісія виникне у новому парламенті, оскільки опозиція, критикуючи уряд, говорить про використання спецслужб у діяльності проти політичних опонентів.

Після «Самооборони» прийшов час на Лігу Польських Родин. У серпні з Уряду Комітету Європейської Інтеграції відкликають одного з політиків цієї партії. Причина полягає у незадоволенні ЛПР переговорами польського уряду з ЄС. Недовго чекаючи, у відставку відправили з посади віцепрем’єра та міністра освіти Романа Гєртиха. Це означає кінець коаліції. Колишні коаліціанти – ЛПР та Самооборона перед лицем дострокових виборів офіційно об’єднуються в одне угрупування – Ліга і Самооборона [«Liga i Samoobrona»]. Все, однак, вказує на те, що цей союз не доживе до виборів, а єдине, що об’єднало обидва угрупування – страх перед неподоланням виборчого бар’єру.

7 вересня відбувся очікуваний саморозпуск Сейму. Дійшло навіть до своєрідного спектаклю. Ще в липні Громадянська Платформа внесла подання про відставку міністрів з уряду Качинського. Це могло статися 7 вересня, оскільки уряд не мав більшості у парламенті.

 Щоб уникнути принизливих для ПіС дебатів у справі окремих міністрів перед телекамерами, прем’єр Качинський самий звернувся до президента з проханням про відставку міністрів. Президент прохання прем’єра змушений був виконати, але одразу після цього призначив звільнених міністрів на посади штатних секретарів у своїх же міністерствах, або фактично керівників тих міністерств. Через три дні частина відставлених міністрів знову склали присяги президенту на посади шефів міністерств.

Тепер головна інтрига стосується очевидно результатів виборів і того, хто буде творити майбутню коаліцію. Опубліковані останнім часом дослідження нічого не перебільшують. На першому місці почергово то Громадянська Платформа, то Право і Справедливість. Напевне до парламенту пройде також Левиця і Демократи [«Lewica i Demokraci»], в більшості представлена колишніми соціал-демократами. Невідомо, що буде з Самообороною. Ліга Польських Родин, йдучи на вибори самостійно( станом на сьогодні) швидше немає шансів війти до Сейму.

Якою може бути майбутня коаліція? Сьогодні важко відповісти на це питання. Якщо її творитиме опозиційна Громадянська Платформа, то, спираючись на обіцянки її лідера Дональда Туска, союз з ПіС неможливий. Залишається тоді один партнер – Левиця і Демократи, однак контракт з соціал-демократами може бути невірно зрозумілий у середовищі самої Платформи. Там також існує більш консервативна група. Можливо, дійде до поділу у середині самої партії. Зрештою, як і у випадку України, кожен варіант можливий.

Дострокові вибори не означають кінця партії Качинських, вона й досі користується великою підтримкою у суспільстві. Допомагає у цьому непогана економічна кон’юнктура. Господарські досягнення останніх років ПіС, очевидно, приписує собі, хоча є багато свідчень того, що великий вплив відіграють об’єктивні чинники, і це результат попередніх досягнень. Можливо, однак, що вибори означатимуть кінець ідеї творення IV Речі Посполитої, яка спиралась на відкидання доробку Польщі після 1989 року. У виборчій кампанії ПіС буде надалі послуговуватись гаслами боротьби з так званою системою, або неформальними зв’язками політичних середовищ з іншими (наприклад, бізнесколами або навіть кримінальними), які, на думку лідерів ПіС, повинні були стати у керма Польщі після 1989 року. Одним з недавніх прикладів боротьби з «системою» були арешти колишніх високих державних посадовців та звинувачення на адресу одного з найбагатших поляків – Ришарда Краузе [Ryszard Krauze], який між іншим є співвласником нафтових родовищ у Казахстані і приглядається до інвестицій в Україні. Одним з останніх гасел ПіС є власне боротьба з багатими. І це, можливо, дозволить партії отримати високу підтримку виборців. Багатих у Польщі все ще очевидно не люблять. Опозиція звинувачує Качинських у користуванні методами, відомими ще з комуністичних часів, в тому числі вживання спецслужб для політичних цілей. І фактично багато конкретних справ викликає застереження. До того ж помітна виразна криза у закордонній політиці. Можна бути впевненим в одному, що виборча кампанія буде такою ж брутальною та безкомпромісною, як і на Україні.

 



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: .

фото Брюс Гилден

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки:

  Rambler's Top100