ТЕМА

Плагіат від дружини шефа Мінкульту Кириленка

19 мая 2015 | 08:29 , Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Кажуть, дружина Яценюка - сестра дружини Кириленка. Але ця обставина може не допомогти нинішньому міністру культури. Причиною може стати лист про ганебну історію з науковим плагіатом пані Кириленко, та ще й під крилом Поплавського, як обтяжуюча обставина.


“На початку квітня цього року в Київському національному університеті культури і мистецтв, скорочено КНУКіМ, почесним ректором якого є Михайло Поплавський, у приміщенні бібліотеки корпусу на Щорса, 36 відбулась презентація підручника «Культура і наука» (К.: ТОВ «Агентство «Україна», 2015), підготовленого к.ф.н., зав. каф. філософії цього закладу Катериною Кириленко, дружиною віце-прем’єра з гуманітарних питань і за сумісництвом - міністра культури України В’ячеслава Кириленка. На презентацію було зігнано працівників бібліотеки, студентів, викладачів кафедри культурології і кафедри філософії. Вів засідання проректор з наукової роботи Безклубенко С.Д., він же професор кафедри філософії, що перебуває під орудою пані Катерини.  

Кар’єра Катерини Кириленко у цьому уславленому університеті стрімко пішла вгору, як тільки у березні 2014 року стало зрозуміло, що Майдан переміг. Не очікуючи завершення навчального року і достроково розірвавши контракт з проф. Безклубенком С.Д., який на той момент очолював кафедру філософії (контракт з професорсько-викладацьким складом у цьому університеті укладається терміном на 1 рік – до 31 серпня кожного року), на його місце Поплавський через в.о. ректора І.Бондаря терміново призначив К.Кириленко. Правди нема де діти: дружба Поплавського з чоловіком К. Кириленко розпочалася задовго до того, як в Україні змінилася влада. Не зважаючи на показну опозиційність, пан В’ячеслав стояв на сторожі інтересів роботодавця своєї дружини і за часів Януковича, а Поплавський не ображав його дружину, яка з конспекту читала лекції дрімаючим студентам. А її чоловік регулярно відвідував приватний салон Поплавського Palace, розташований у побудованому на землі державного Університету приватному житловому будинку, де за 400 гр. його обслуговували (відвідував пан міністр цей заклад і при зарплаті у 6 тис. грн., на яку, як сказав відомий діяч, депутатам і держслужбовцям прожити неможливо). – пишуть співробітники університету.

 Тож, чому б не призначити чиюсь дружину зав. кафедри та не провести з помпою презентацію її книжки? А бува підручник такий, що не відірватись? Недаремно ж презентували його під гаслом: «Культура і наука» – шлях до інноваційно-освіченої особистості.

Ми не фахівці, тому аби оцінити науковий доробок, звернулися до спеціалістів. Як виявилось, недаремно.

Попри те, що Катерина Кириленко є дружиною начебто помаранчевого міністра, текст її книжки справляє враження, що писав його якийсь фанат «руського міра» і радянського минулого. З усіх українських авторів на згадку міністерської дружини заслужили чотири-п`ять філософів, які загубились на тлі цитувань Енгельса, Маркса та цілої когорти маловідомих радянсько-російських авторів середини минулого століття.

Але набагато цікавіше виявилось те, що текст підручника пані Катерини місцями повністю співпадає з текстом, розміщеним на одному з сайтів студентських рефератів. В якості прикладу процитуємо текст підручника К.Кириленко зі с. 89:

«У процесі розвитку індустріальної культури все глибше виявляється її внутрішнє протиріччя. Критики капіталізму, особливо марксисти, вже в ХІХ столітті відкривають властиву для неї тенденцію перетворення працівника в мовчазний придаток машини. Відбувається відчуження робітника від процесу і наслідків своєї діяльності. Зростання культури праці обертається падінням зацікавленості у ній працюючої людини-працівника.

В епоху постіндустріального суспільства культуру праці на виробництві починають пов`язувати з автоматизацією, звільненням працівника від виконання як одноманітної фізичної, так і рутинної розумової праці. Це зумовлено як загальними тенденціями розвитку культури в епоху постіндустріального суспільства…». І так далі до кінця сторінки 89.

А ось вступ реферату, розміщеного на сайті http://referat-ok.com.ua/kulturologiya-ta-mistectvo/profesiina-kultura-zagalne-ponyattya-pro-kulturu-praci-kultura-virobnictva-profesiina-kultura-osnovni-aspekti-ponyat-kulturologiji-imidzheologiya-konfliktologiya

«В процесі розвитку індустріальної культури все більш глибше виявляється її внутрішнє протиріччя. Критики капіталізму, в особливості марксисти, вже в XIX столітті відкривають властиву для неї тенденцію перетворення працівника в мовчазний придаток машини. Відбувається відчуження робітника від процесу і наслідків своєї діяльності. Зростання культури праці обертається падінням зацікавленості у ній працюючої людини.

В епоху постіндустріального суспільства культуру праці на виробництві починають пов’язувати з автоматизацією, звільненням працівника від виконання як одноманітної фізичної, так і рутинної розумової праці. Одночасно напрямком вдосконалення культури праці стає вимога її гуманізації. Це зумовлено як загальними тенденціями розвитку культури в епоху постіндустріального суспільства, так і недостатньою ефективністю методів зовнішнього примушування і контролю в умовах автоматизації виробництва. Сучасна культура праці вимагає від працівників внутрішньої відповідальності за свою роботу і самоконтролю.

Продовження реферату співпадає з текстом на с.87-88 «підручника» К.Кириленко:

Описание: http://troech.do.am/_pu/6/s87752950.jpg 

«На сьогодні зв’язок між проблемами організації праці і культурологією поки що недостатньо усвідомлюється і враховується як спеціалістами з організації праці, так і культурологами. (Тут пані Катерина випустила одне речення, яке є в рефераті: «Прикладної культурології як такої поки що не існує». Випущено невипадково, воно свідчить, що сплагіачений К.Кириленко текст був написаний давно, бо прикладна культурологія вже існує). Проте фактично форми і способи організації праці в будь-якій галузі є ніщо інше, як культурні сценарії трудової діяльності. Якщо організація праці відповідає кращим зразкам світової практики, то це означає її високу культуру, а якщо не відповідає – низьку».

І далі до кінця абзацу слово в слово текст на вказаних сторінках підручника повторює текст реферату. Ось він: «На сьогодні зв’язок між проблемами організації праці і культурологією поки що недостатньо усвідомлюється і враховується як спеціалістами з організації праці, так і культурологами. «Прикладної культурології» як такої поки що не існує. Проте фактично форми і способи організації праці в будь-якій галузі є не що інше, як культурні сценарії трудової діяльності. Якщо організація праці відповідає кращим зразкам світової практики, то це означає її високу культуру, а якщо не відповідає — низьку. Віднайти які-небудь загальні критерії культури праці, не враховуючи різних її особливостей, які залежать від історичних умов, від соціокультурних особливостей суспільства, від специфіки різних видів трудової діяльності тощо, напевно взагалі неможливо. Спроби створити універсальну теорію організації праці успіхом не увінчались».

Іще один абзац книжки К.Кириленко на с.88: «Одну з таких спроб започаткував польський вчений, логік і філософ Т.Котабринський. (!!!!! К.Кириленко не звернула увагу на те, що прізвище написано з помилкою, правильно: Котарбинський. З такою помилкою прізвище наведене у рефераті, який виявили в Інтернеті, що знов доводить: цей текст кандидат філософських наук Катерина Кириленко списала у якогось студента). У 40-50-х роках ХХ століття він розробив «загальну теорію ефективної організації діяльності». названу ним «праксеологією» (від грецького «праксис» – справа, дія, «логос» – вчення). У цій теорії подається аналіз загальної структури людської діяльності і понять, у яких вона розкривається, вказуючи окремі шляхи і способи вдосконалення діяльності (інструменталізація, інтеграція, програмізація, раціоналізація,координація, концентрація, стандартизація. централізація тощо). Проте теоретичний зміст праксеології в цілому не виходив за межі достатньо тривіальних умовиводів, і вона подальшого розвитку до цього часу не отримала і статусу загальноприйнятої теорії не набула».

А тепер цитуємо реферат: «Одну з таких спроб започаткував польський вчений, логік і філософ Т.Котабринський. В 40-50-х роках XX століття він розробив «загальну теорію ефективної організації діяльності», названу ним «праксеологією» (від грецької «праксіс» — справа, дія, «логос» — вчення). У цій теорії подається аналіз загальної структури людської діяльності і понять, у яких вона розкривається, вказуються окремі шляхи і способи вдосконалення діяльності (інструмен-талізація, інтеграція, програмізація, раціоналізація, координація, концентрація, стандартизація, централізація тощо). Проте, теоретичний зміст праксеології, в цілому не виходив за межі достатньо тривіальних умовиводів, і вона подальшого розвитку до сих пір не отримала і статусу загальноприйнятої наукової теорії не набула».

Усього ж перші п’ять сторінок реферату (в рефераті вони названі «Вступ» і «Загальне поняття про культуру праці») повністю (!) сплагіачено на с. 88-92 книжки К.Кириленко.

А бува, це автор реферату списав з книжки К.Кириленко? Ні, список літератури, доданий до нього, свідчить, що її книжки там і близько немає, бо вона вийшла щонайменше десятьма роками пізніше, за ті, які вказані.

Описание: http://troech.do.am/_pu/6/s37700375.jpg 

Але ж рекомендувала до друку цей підручник Вчена рада КНУКіМ, протокол № 6 від 3. 10. 2014, рецензентів було аж чотири, усі з науковими ступенями. І тут на нас чекала приємна несподіванка: компанію рецензентам-співробітникам КНУКіМ склав   д.філос.н., доц.каф. української філософії і культури Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка Руденко С.В. Це той самий Сергій Валерійович Руденко, який у 2012 році позивався до свого ж Університету з вимогою скасувати присудження наукового ступеню кандидату політичних наук Соні Кошкіной (Ксенії Василенко) і навіть виграв суд першої інстанції у відомому Шевченківському суді м. Києва. Причина позову: нібито виявлений особисто С.В.Руденко плагіат в її кандидатській дисертації. Як стверджувала сама Соня, 29-річний С.Руденко просто погодився виконати замовлення Д. Табачника, А.Портнова та його партнера В. Олійника, трансльоване через заст. міністра освіти Є.Сулиму. До речі А. Портнов, а також Олійник Володимир Володимирович, є власниками квартир у приватному будинку, отгроханому Поплавським (як кажуть, на пару зі старшим сином Януковича) на поцупленій у державного університету землі за адресою Щорса 36в.

То ж, не дивно, що високодостойний борець з плагіатом С.В.Руденко не помітив його в книзі К.Кириленко. Авторка ж підручнику не якась там проста журналістка, а дружина самого віце-прем’єра з гуманітарних питань, того, що так боровся з посіпаками Януковича, яким, зі слів Соні, прислужував С.В.Руденко, і до якого тепер по рецензію звернулась пані Катерина. Може тому він однаково затребуваний тими, хто владу має, що зарекомендував себе як безвідмовний у прислужуванні їй, якого б кольору – синьобілого чи помаранчевого – вона не була.

Через це в нас до С.В.Руденка питань немає, а ось до влади є.

До Міністерства освіти і науки (підручник видано під «шапкою» МОН): чи контролює Міністерство діяльність вчених рад Вищих навчальних закладів на предмет їх відповідальності за необґрунтовані рекомендації рукописів? Які заходи вживатиме Міністерство з приводу виявленого плагіату у підручнику, адресованому студентам, яким пропонується навчатися за вкраденими текстами? Які заходи будуть вжиті до Вченої ради КНУКіМ?

Особисто до пана міністра культури і, за сумісництвом, чоловіка своєї високонауково освіченої дружини: за чий рахунок видавався (між іншим, під «шапкою» Мінкульту) цей плагіат накладом 400 примірників ? Судячи з того, що, як нам сказали студенти, з вересня 2014 р. до навчальних планів КНУКіМ було введено нормативний предмет «Культура і наука», це було зроблено за рахунок державного Університету. І головне запитання: чи не буде пан Міністр зобов’язаний віддячити шефові своєї дружини М.Поплавському, приміром, виділенням його університетові великого державного замовлення із відповідним асигнуванням з бюджету ? Нагадаємо, що саме міністр культури В. Кириленко, у чиєму підпорядкуванні знаходиться КНУКіМ, в якому працює його дружина, вирішує питання розподілу бюджетних місць (державних коштів) між галузевими вищими навчальними закладами.

Описание: http://troech.do.am/_pu/6/s14313693.jpg 

Останнє запитання – це запитання до Президента України і Генерального прокурора: тільки ми вбачаємо у діях віце-прем’єра і міністра культури України В’ячеслав Кириленка ознаки корупції ?

Співробітники КНУКіМ

Світлини - з відкритого доступу на сайті КНУКіМ



комментарии [20]

22.01.2017 12:16     УКР ЦЕ СПРАВЖНЄ ОБЛИЧЧЯ УЧАСНИКІВ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ - НА ПОВЕРХНІ ВИЯВИЛИСЬ САМІ НЕГІДНИКИ. ВИБИРАТИ НІ З КОГО !!!
20.05.2016 16:56     Евгений Гаев "Катерина Михайлівна хороший педагог" -- бывают хорошие педагоги и плохие ученые в одном лице.
Плагиат плагиатом, непозволительно.
А вот если бы про лептоны сочинила бы она самолично -- стало бы это Наукой? То есть, почему мы обходим вниманием что Новое она сотворила, степень достоверности?
17.02.2016 01:12     Панас Мирний Око за око, зуб за зуб. Замовні матеріали проти дружини міністра культури Катерини Кириленко мають не тільки науковий чи політичний контекст.
Це помста Віктора Тригуба, головного редактора журналу "Музеї України" за свою дружину Наталію Іванченко, яка працювала науковим співробітником у музею Народної архітектури і побуту в Пирогово. Після того, як міністр культури Кириленко призначив нового директора музею Бойко Ю. А., Іванченко Н. написала заяву на звільнення з роботи з музею.
Хто винен у звільненні Н. Іванченко? - "звісно, новий директор та міністр культури, завдяки якому це призначення відбулося".
Що ними робити? - "стерти на порох".
От і з'являються ганебні статті про міністра та міністершу Кириленко за авторства Віктора Тригуба та Ко.
Очевидно, що у Ко - Пархоменко Тетяни є свої
12.02.2016 18:30     Федір Стріха Авторка обвинувальноі статті так легко звинувачує К. Кириленко у плагіаті.
Але, як мені стало відомо з джерел, близьких до університету культури, сама Т. С. Пархоменко не гребувала "купити дисертацію під ключ" для своєї доньки Галини Анатоліївни Пархоменко у канд. пед. наук Карповоі Л. Р.
Після привласнення (купівлі) чужої інтелектуальної власності доньку Галину влаштували працювати на кафедру історії та теорії культури, де завідувачем є хто? Мама - Пархоменко Т. С.
Авторка статті справедливо пише про непотизм Середньовіччя, про влаштування "своїх людей на хлібні місця".
А сама не гребує тим самим: влаштовувати членів родини до себе на кафедру.
Можливо розправа над Кириленко К. чиниться для того, щоб узурпувати не лише кафедру, а й увесь університет?
12.02.2016 15:45     Mykola Bordur Уважно прочитав статтю і мене зацікавив дивний збіг обставин. У минулому році з'явилось багато статей проти міністра культури В. Кириленка за авторства Віктора Тригуба, головного редактора журналу "Музеї України". Тепер проти дружини міністра культури, яка 20 років працює в одному університеті, Кириленко К. за авторства професора Тетяни Пархоменко.
Яка ланка пов'язує ці начебто різні публікації?
Знайшов. Виявляється заступником головного редактора журналу "Музеї України" Віктора Тригуба і членом редколегії є Сергій Пархоменко, мама якого Тетяна Пархоменко пише проти дружини міністра, як син та його шеф писали про самого міністра.
Як я поцікавився, то сам Сергій Пархоменко намагався захистити свою дисертацію у КНУКіМ, але нічого не вийшло. Може це помста? Або це родинна змова?
12.02.2016 14:44     Lessy Основною метою численних публікацій, зрозуміло, є не щире обурення науковця, а зовсім інше. 1. Здобуття посади ректора КНУКіМ за рахунок усунення потенційної конкурентки. 2. Шкода чинному міністрові культури за рахунок заплямування наукового іміджу дружини. На кого працює насправді пані науковець Пархоменко Т.С.? Чи збирається вона балотуватися на посаду ректора КНУКіМ? Чи усуває вона конкурентку Кириленко К.?
Коли читаєш замовні статті проти відомих політиків, бізнесменів та членів їх родин, виникає запитання "Кому вигідно?"
Відповідь очевидна: самій Т. С. Пархоменко.
Дама з науки торує, вигризає, звільняє собі шлях до вищого керівництва ВНЗ. А конкурентку вирішила "злопати". Тоді виникає друге запитання "А судді хто?".
06.02.2016 23:20     ноунейм а шо тут такого, Янукович тоже писал! тошнит от этих уродов... . з того кириленка такий министр культуры як из порошенки кондитер. а картинка супер узнал бы даже без статьи.
17.01.2016 21:20     Зоя з української правди вже прибрали статтю Пархоменко про плагіат докторської дисертації Кириленко катерини
15.01.2016 23:59     profi Поплавський - менеджер від Бога! Іншим багатьом ректорам потрібно у нього вчитись!
До викладачів і студентів він ставиться дуже добре. Він справді підняв виш на високий рівень. Це абсолютно об*єктивна інформація людей які добре знають стан справ у КНУКіМ і КУК!!!
06.08.2015 11:19     Доненко "Унивеситет" полавского - Иерархия хама выстроена по законам маркетинга. Жаль детей которые попадают в это дерьмо. А, Кириленко, скотинка мелкотравчатая а не министр культуры.
23.06.2015 22:51     Зігмунд Колосовський Віктору Трегубу. Ваша високість,Вікторе,"...на вас дочекалась приємна несподіваність..." ! Запрошую Вас замість використання вигадок типу"...кажуть...",пліток "...зі слів Соні...",припущень "...може тому...", використовувати наукові категорії та оцінки підручника такі, як наприклад:
актуальність,наукова новизна, практична цінність . Такі оцінки дають спеціалісти вищої категорії - вчені з науковим ступенем, званням,посадою,з багаторічним фаховим досвідом роботи.Ваше запитання Президенту України та Генеральному прокурору України на основі пліток, припущень та вигадок не актуальне,практично шкідливе,має новизну старої повії,не фахове.Є питання до Вас :
Кому "... прислужуєте ..." Ви ? !
28.05.2015 08:39     дотепник - Щоб ти здох! - кажуть Поплавському. - А я не здох! І не збираюсь здихати, такі, як я потрібні системі, до того ж, я унікальне гівно, бо ще й співуче - відповідає юний кабанчик
22.05.2015 18:34     для Олега Івановича Є така серйозна річ, як новенький унітаз у персональному туалеті мого улюбленого ректора, звісно, європейської якості. Унітазом скористаюся, бо його назва звучить сучасно. Мати справу з брудним сільським туалетом над вигрібною ямою надалі не збираюся. Бо я, як і улюблений мій ректор вже не селюки репані, а городскіє учьониє в галузі культури.
22.05.2015 16:54     Олег Іванович Дивно, що про такі серйозні речі, як новий навчальний курс "Культура і наука", та якість відповідного піручника,- оцінюють з позицій "смітника". Підручник прочитаю, бо його назва-це звучить сучасно.За фактом: маємо справу з "брудом".
21.05.2015 15:25     Віктору - за Яковинчука У написаній мовно безграмотним ректором книжці "РЕКТОР" дійсно Ленінград. Проте торби з салом і горілка з перцем там присутні. Коли Поплавського Комісія посадовить писати диктант з укр.мови для 6-7 класу, скільки буде прахвесором зроблено помилок, він і сам не скаже. Мелодія для пісні Поплавського, що вирізняється талановитим мелосом, рестораний контрабасист Злотник поцупив в французського композитора Володимира Косми з його відомого фільму.Косма кліпи Поплавського не дивиться, інакше подав би в міжнародний суд на плагіатора Злотника. Крадій працював на крадія, які можуть бути церемонії. Поплавський дзеркало нинішнього стану України, хворої та не безнадійно. Видалення ракових пухлин зачепить і цю мильну бульбашку у культурі, що зробив з державного вишу персональний бізнес проект.
21.05.2015 00:43     вт Пане Вікторе, а давайте проведемо просте випробування. Попросимо будь-якого з керівників Національного університету культури і мистецтв назвати імена п'яти-семи сучасних (живих) зарубіжних академічних композиторів, чи оперних постановників, чи диригентів, наприклад... А слідом давайте опитаємо на той же предмет студентів Національного університету культури і мистецтв.
-- Є прості речі, які не можна поховати під горами слів.
20.05.2015 16:30     Віктор Пане Яковинчук, коли у Вас немає офіційних та підтверджених фактів щодо тієї чи іншої особистості то краще не писати свої фантазійні догадки на публіку яка знає даних осіб. 1. захищав дисертацію не в москві а у ленінграді. 2. підтримка української пісні це був піар проект. 3. мелодії не крадені а були люди які писали мелодії під слова на замовлення, які Михайло Михайлович за власної часом змінював змінював.
всі можуть заглядати в гаманець і говорити що вкрав.проте якщо не знаєте якою ціною він підняв вуз і якщо порівняти 20 років тому і зараз то це зовсім різні заклади
20.05.2015 08:46     Олена "зігнали"?
на презентацію книги студенти прийшли самі і приготували вітання, тому що Катерина Михайлівна хороший педагог, а те що когось жаба давить, то це вже їхні проблеми
19.05.2015 20:24     Сергій Питання до автора: чи зверталися Ви з офіційним запитом стосовно виявленого плагіату у відповідні інсптанції? Якою була їх відповідь? Сподіваюся, у цієї статті буде логічне продовження
19.05.2015 19:27     яковинчук чему удивляться? спиваючий шахрай поплавский не написал ни одной строчки из выпущеных под его именем книг. даже свою компилированную диссертацию защищал в Москве за торбы с салом и ящик горилкы с перцем. об этом написано в его якобы самостоятельно написанной автобиографии "РЕКТОР". вся деятельность этого фейкового ректора связана с плагиатом,включая песенный плагиат на украденные чужие мелодии. только в таком бардаке, что называется украина, возможна карьера такого пройдысвита. и коллетив подбирает соответственно своим воровским наклонностям. ще не вмерла украина, як и не вмер поплавский. раньше покрывал эту свинью табачник, теперь кириленко, что и не собирается хотя бы покраснеть за свою никчемную женушку
Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

Козачок-гопничок: нардеп Стріхарський замість реконструкції ресторану збудував багатоповерхівку

11. 03. 2024 | 08:53 , Аннабелла Моріна

Сумнозвісно відомий київський забудовник Андрій Стріхарський (Status Group), він же народний депутат від “Слуги народу” та член профільного містобудівного комітету Верховної Ради (ВР), біля станції метро “Славутич” під виглядом реконструкції ресторана “Козачок” збудував 10-поверховий житловий будинок і не перший рік шантажує власників навколишніх будинків, маючи в планах забудувати все навколо своїми ЖК. В цьому йому відверто підіграють київські комунальні установи, а правоохоронці дивляться на все це широко заплющеними очима. Ба більше, замість “багатофункціонального храмового комплексу” над станцією метро “Славутич” нардеп. який в парламенті опікується містобудуванням, зводить спортивний комплекс SportCity.

фототема (архивное фото)

© фото: Reuters

Индонезийские дети в костюмах Санта Клауса поют рождественскую песню во время празднования в Джакарте, Индонезия, 26 декабря 2010 года.

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки: