ПРО ОБЛУДНІСТЬ І БРЕХНЮ ДЕМОКРАТІЇ І ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

Чудова думка Ф. Шпенглера, яку він висловив у праці «Занепад Європи»: «Демократія – це абсолютно нежиттєздатна химера, що не лише немає ніяких шансів на виживання, а й просто не заслуговує на це. Бо корупція політичних партій , маніпулювання суспільною свідомістю і перетворення парламентських виборів на таку собі комедію становить невід’ємну рису демократії».

            Як реалізуються окремі засади демократії в нашій країні ? У вигляді  тихої, неоголошеної війни олігархів проти пересічних громадян чужої їм країни (у олігархів нема батьківщини!). Прикриттям їм слугують державні інституції, а головних політичних «акторів» цього театру вони давно «приватизували» …

Якщо щоденно дивитися по різних каналах ТБ ті новини, що пропонують українцям, неважко підсумувати: це інформація про безкінечний ряд пожеж, автомобільних катастроф, вбивств, згвалтувань... Тоб-то, нам не пропонують ані якого позитиву.

Б’ються, сваряться, буває й «домовляються» депутати, а експерти й політтехнологи коментують оті не варті ламаного гроша «важливі події». Політичний театр пропонує глядачеві непересічних акторів «шоуменів»: «актори» першого ряду – Юрій та Ірина Луценки, Олег Ляшко, ну а перший серед рівних - пан Президент. Про те, що в кріслах депутатів Верховної Ради сидить немала кількість відвертих антидержавників, годі й говорити.

           Нас насичують інформацією на кшталт: «…у країні Z мешканець Пацикова приручив кабана  замість пса, принцеса на островах під час вечірки хильнула зайвого, довжина весільної сукні якоїсь зірки дорівнює стільком М і СМ»... Маєте вільний час - віддайте його серіалам, не суттєво, турецьким чи мексиканським, ще «краще» - московським! Одурманеному населенню свобода слова не потрібна. НЕМАЄ КОМУ СЛУХАТИ…

Юрій Мухін влучно пояснював: «Для одурманювання населення використовують кілька взаємопов’язаних шляхів. У людини є оперативна і глибинна пам'ять. В оперативній пам’яті зберігається те, що нам потрібне в першу чергу. Якщо у певний момент ця інформація не потрібна, вона заганяється у глибинну пам'ять – так далеко, що й пригадати неможливо. Щоб потрібні знання збереглися в оперативній пам’яті , необхідно, аби ви їх постійно згадували, щоб про ці знання постійно йшлося, щоб ви ними постійно користувалися.

         Для вашого одурманювання мас–медіа слід вилучити з інформації, що надається, потрібні вам знання – не згадувати про них. Але мозок не може перебувати без інформації, тому замість потрібних знань вам з усіх боків забивають оперативну пам'ять будь – якою (хай і цікавою) нісенітницею. Необхідні знання забуваються, а нісенітницю у своєму житті ви ніяк використати не зможете. Ви стаєте ідіотом з повною головою знань, не потрібних для вашого життя».

ВІДБУВАЄТЬСЯ ТОТАЛЬНЕ ОДУРМАНЮВАННЯ НАСЕЛЕННЯ. НЕ ТІЛЬКИ В СФЕРІ ПОЛІТИКИ, А Й В ПРЯМОМУ РОЗУМІННІ ЦЬОГО СЛОВА. ІДІОТ БЕЗПОРАДНИЙ, ВІН НЕ МОЖЕ ПРИЙНЯТИ САМОСТІЙНО ЖОДНЕ РІШЕННЯ, ВІН ЗМУШЕНИЙ СЛУХАТИ КОГОСЬ, І ВИКОНУВАТИ ВОЛЮ ОТИХ «КОГОСЬ»…

            Альфред Нобель дав точне тлумачення демократії: «ДЕМОКРАТІЯ – ЦЕ ВЛАДА НЕГІДНИКІВ». Відтак, перший закид демократії… Парламентаризм нібито уособлює владу народу, а насправді встановлений режим олігархату, котрий аж ніяк не представляє інтереси народу. Режим демократії, пропагований повсюдно, вигідний лише купці осіб – олігархам. Закид другий…, парламентаризм по своїй прихованій суті є антинародним, отже, постійно провокує до пошуку інших форм суспільного устрою. Буває, в результаті цього виникають диктаторські режими (за певних обставин необхідні, приклад Піночета в Чилі). Якщо без зайвої балаканини, - демократія і парламентаризм – це призвідники негативної ходи історичного розвитку. Завдяки їм виникають війни і агресивні режими. Безлад, недотримання законів, відсутність порядку, не до вподоби народу. Закон ніби і для всіх, але окрім групи недоторканих, вони понад, чи поза законами?...

          Платон твердив, - що в спільноті, що має більше 5 тисяч осіб демократія перетворюється на плутократію… На виборах в умовах демократії переважно перемагають демагоги, брехуни і шахраї.

Демократія дарує нам і те, про що писав академік М. Сенченко: «… явно деградує освіта (і шкільна і вища). У наступ переходять прихильники фемінізму, прав усіляких меншин і «поп – культури». Розцвітає теорія про те, що чесноти (честь, совість) – це пережитки епохи, яка минула, а в постіндустріалізмі, що прямує урочистою ходою, добивається успіху той, хто не має ніяких моральних обмежень. Це, мовляв, і є «постіндустріальна моральність».  Любов до свого народу проголошується «фашизмом». Розцвітають наркоманія і розгалужена індустрія різноманітних розваг, спрямованих на стимулювання людських вад. Бізнес і влада починають апелювати до найнижчих і темних сторін людської натури…

            ….Політика перетворюється на вічне шоу з використанням катастроф і терактів, провокацій і зухвалої брехні. І все це відбувається на тлі руйнування суспільства, поділу його на супербагатих і бідних, з ослабленням і руйнуванням середнього класу…».

Фінансова зброя задіяна проти цілих країн і їх населення. Дія цієї зброї полягає в умонтуванні фінансово – кредитної системи країни в світову фінансову систему, що стоїть на лихварських відсотках і заганяє країну в боргову яму, з якої дуже тяжко вийти, чи навіть виповзти…

             П. Ж. Прудон ще в ХІХ столітті сказав, що головна причина сучасного злиденного становища народів – панування юдейських банкірів. Головною рушійною силою ( і революційною теж) повинен стати середній клас, якщо не хоче зникнути як такий.

Сенченко впевнений у тому, що: «Демократія і парламентаризм, лихварство і запозичення грошей – глобальні проблеми, на яких паразитують корпоратократи. Стверджуючи, що парламентаризм і демократія – найкраща форма правління, а без кредитів неможливо підняти економіку, міжнародна корпоратократія веде всі держави світу в рабство нового типу».

              Нашій країні перш за все потрібні люди (святих у політиці не буває), які добро і потреби України і народу поставлять вище своїх зацікавлень. Такі люди є, але їх не допускають навіть на телевізійні передачі, не те що до влади…

Чи не прийшов час згадати про монархічний устрій влади, тим паче є український варіант – Гетьманат?... Гетьман (Президент) ніс би відповідальність перед українським народом – усім своїм майном і власним життям.

---

Від ТЕМИ:

Уважний дослідник навів чимало переконливих доводів великих мислителів в тому. що демократія - зло. Він не зробив лише останнього висновку, який слідує з його тексту: альтернатива демократії лише одна - тоталітаризм. А пропонований український гетьманат у 21 столітті - це той самий російський царизм, який відновив за поребриком Путін. Чи підійде українцям цей шлях, й чи погодяться вони на нього - вирішувати українцям.