ТЕМА

Небезпечні поради академії МВС, або Ще раз про «поверхневу перевірку»

08 сентября 2021 | 10:31 , Володимир Батчаєв

распечатать        комментарии [0]       добавить в

Свого часу надання поліцейським права здійснювати «поверхневу перевірку особи» викликало в суспільстві жваву дискусію – експерти аналізували нюанси правових підстав її проведення, правозахисники вказували на можливість зловживань з боку поліції, а занепокоєні громадяни у соцмережах традиційно обурювались черговим розширенням повноважень правоохоронців. Поліція же всіляко заспокоювала суспільство, подаючи «поверхневу перевірку», як своєрідний акт згоди між стражем порядку і свідомим громадянином, коли останній, розуміючи соціальну значущість роботи поліцейських, добровільно надає їм можливість переконатися у відсутності намірів порушити закон...


Дійсно, статті 31, 34 Закону України «Про Національну поліцію» небагатослівно, але чітко декларують саме ненасильницькі принципи проведення цього поліцейського заходу. Процитуємо:

«Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.

Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі.

Під час поверхневої перевірки, особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей.

 Під час проведення поверхневої перевірки поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї цього превентивного заходу, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких захід застосовується».

Як це має виглядати на практиці? Скажемо, Ви йдете у місце масового перебування людей (концерт, стадіон, мітинг тощо) і правоохоронці, побоюючись за життя та здоров’я оточуючих, зупиняють Вас для поверхневої перевірки, оскільки під курткою, на їх думку, Ви можете сховати зброю або інші небезпечні предмети.  Поліцейські ввічливо поясняють Вам причину свого інтересу і, не забувши підтвердити законність висунутих вимог посиланням на норму законодавства, пропонують розстібнути куртку та продемонструвати, що під нею відсутня наплічна кобура з пістолетом, а за пояс не запхнута пляшка з «коктейлем Молотова». Закінчивши візуальний огляд, один з правоохоронців акуратно і не торкаючись тіла, проводить по поверхні Вашого одягу рукою – можливо Ви ховаєте ножа під штаниною брюк або у потайній кишені в рукаві куртки. Пересвідчившись, що заборонених предметів у Вас немає, поліцейські дякують за порозуміння і ви розходитесь кожний у своїх справах.

Звісно, така прискіплива увага поліції річ зазвичай неприємна, але як для країни, де йде війна і масштаби неконтрольованого обігу зброї достатньо значні, подібні заходи безпеки можна визнати цілком логічними й зрозумілими. До того ж,  погодьтеся,  поверхнева перевірка у цьому варіанті виглядає доволі коректно і не без намірів зберегти повагу до людської гідності.

Саме цей, неагресивний і побудований на суворому дотриманні норм закону варіант поліція популяризує у масмедіа (наприклад тут або тут), поясняючи громадянам: «Вас захищає законодавство, яке у жодному випадку не дасть правоохоронцям можливості перетворити поверхневу перевірку особи на акт її приниження».

Проте, реалії виявляються іншими і громадяни, які з тих чи інших причин були піддані цій процедурі, часто скаржаться на грубість правоохоронців та їх схильність до застосування сили з самого незначного приводу, навіть у відповідь на прохання пояснити підстави для проведення перевірки.

У чому ж причини такого стану справ? Зважаючи на поширеність подібних ексцесів, вряд чи  вони мають місце лише через індивідуальну схильність окремих співробітників поліції до деструктивної поведінки. Більш раціональним поясненням є існування прорахунків у професійній підготовці поліцейських, адже саме її спрямованість та отримані під час навчання настанови, у подальшому зумовлюють алгоритми дій правоохоронців у повсякденній діяльності.

Наразі навчальні заклади системи МВС  налаштовують поліцейських поводити себе з громадянами під час поверхневої перевірки невиправдано жорстко, діючи на межі порушення закону, а іноді й за нею.

Так, видання «Дії поліцейського під час здійснення поверхневої перевірки. Особливості застосування кайданків», підготовлене фахівцями Національної академії внутрішніх справ (НАВС), пропонує поліцейським використовувати у повсякденній діяльності наступні форми проведення «поверхневої перевірки особи».

«Поверхнева перевірка двома працівниками в положенні стоячи, коли підозрюваний не здійснює спротиву (при співпраці).

Спосіб 1. «Наблизитися до підозрюваного з двох сторін, візуально контролюючи всі його дії. Подати команди: «Руки в сторони, долонями назад. Ноги розставити широко носками назовні». Захопити кисті правопорушника різнойменними руками та зафіксувати в незручному для нього положенні, здійснюючи больовий контроль (рис. 1). Після цього один працівник здійснює поверхневу перевірку, а інший контролює дії підозрюваного (рис. 2)


Спосіб 2. Наблизитися до підозрюваного з двох сторін, візуально контролюючи всі його дії. Подати команди: «Руки за спину, пальці в замок, долонями назовні». Після того як підозрюваний виконав усі команди, поліцейський, який перебуває позаду, наближується до підозрюваного та здійснює захоплення кистей зі сторони мізинців за зчеплені в замок пальці (рис. 3, рис. 4), одночасно виводить його з рівноваги та контролює у такому положенні його дії. Інший працівник здійснює поверхневу перевірку (рис. 5)».

Таким чином, порівняно м’який і ненасильницький превентивний захід співробітникам рекомендують перетворювати у захід примусу із застосуванням сили та приниження.  Зверніть увагу, описані вище способи правоохоронці мають застосовувати для проведення «поверхневої перевірки» осіб, які «співпрацюють з поліцією і не здійснюють спротиву», тобто до громадян, які готові добровільно виконати вимоги поліцейських. І саме щодо них правоохоронців навчають діяти грубо, без вагань застосовуючи силу: ніякого передбаченого Законом України «Про Національну поліцію» попереднього візуального огляду і пропозиції показати вміст кишень – просто наблизитись, взяти на больовий прийом, зафіксувати у незручному становищі, оглянути.

В умовах обмеженого простору або у випадках підвищеної небезпеки, навчальне видання радить поліцейським діяти ще більш радикальніше, зокрема здійснювати поверхневу перевірку, поставивши особу навколішки.

«Здійснення поверхневої перевірки, стоячи навколішках.

Проводиться у випадках підвищеної небезпеки та обмеженого простору (коли відсутня можливість покласти затриманого долілиць). Слід подати команду: «Стати на праве, ліве коліно, нога на ногу» (рис.12). Виконати послідовність дій як при проведенні поверхневої перевірки із положення стоячи».

У якості додаткового варіанту, перед початком проведення «поверхневої перевірки особи», поліцейським пропонується застосувати до неї больовий вплив і засоби обмеження рухомості.

«Поверхнева перевірка в положенні лежачи (правопорушник у кайданках).

Правопорушник лежить на животі, руки за спиною у кайданках (рис. 16). Здійснити перевірку спини поясу позаду, подати команду «На лівий/правий бік!»; розмістити коліно своєї лівої ноги між рук правопорушника, права нога на стопі (збалансоване положення) (рис. 17); або ж відвести руки правопорушника максимально назад, розмістити коліно своєї лівої ноги у притул до спини правопорушника, права нога на стопі (збалансоване положення). Запитати: – «Чи є речі які, знаходяться в обмеженому обігу?»; «Чи є у вас предмети, які можуть завдати мені шкоду?». Здійснити поверхневу перевірку (рис. 18). Подати команду «На живіт!». Контролюючи руками дії правопорушника, змінити свою позицію (рис. 20) та провести поверхневу перевірку з іншого боку. Під час виконання поверхневої перевірки не втрачати контролю. При співпраці больовий вплив зменшувати».

Привертає увагу той факт, що у тексті не конкретизується правовий статус особи, до якої поліцейські мають застосовувати такі жорсткі заходи під час «поверхневої перевірки». При  описуванні способу №1 цю особу одночасно називають як «підозрюваним», так і «правопорушником»; у способі №2 – «підозрюваним»; при здійсненні перевірки у положенні «навколішках» – особа стає «затриманим», а у положенні «лежачи у кайданках» – це знову «правопорушник».

На перший погляд розпливчатість вжитого у статті 34 ЗУ «Про Національну поліцію» формулювання «особа» при визначенні можливого об’єкта проведення «поверхневої перевірки», наділяє поліцейських повноваженнями застосовувати цю перевірку стосовно будь-якої особи, у тому числі і до «правопорушника» та «затриманого». Але це не так. По-перше, «підозрюваний», «правопорушник», «затриманий» – це різні суб’єкти права, для кожного з яких законодавство встановлює свої, специфічні правовідносини з правоохоронцями. А отже поліцейські не повинні використовувати один шаблон поведінки під час «поверхневої перевірки» цих різних категорій громадян, діючи стосовно «підозрюваного» рівно так, як щодо «правопорушника».

По-друге, законодавство визначає окремі спеціальні процедури встановлення наявності у «правопорушника» і «затриманого»  заборонених до обігу речей. І це не «поверхнева перевірка», а «особистий огляд» (КУпАП) та «обшук затриманої особи» (КПК), які гарантують громадянам більший рівень захисту від можливих зловживань з боку поліцейських, оскільки, на відміну від «поверхневої перевірки»,  огляд і обшук здійснюються під протокол та у присутності понятих. Цілком очевидно, що незважаючи на спільну мету, процедура «поверхнева перевірка» не є тотожною процедурам «особистий огляд» або «обшук» і правоохоронець не може застосовувати їх на власний розсуд. Образно кажучи, яку саме процедуру застосувати до тієї чи іншої людини обирає не поліцейський, а закон, згідно норм якого до «зупиненого» застосовується «поверхнева перевірка», а до «затриманого» – «особистий огляд» і у жодному випадку не навпаки.   Таким чином, поверхнева перевірка «правопорушника» чи «затриманого» з позиції права дія доволі сумнівна, оскільки вона не узгоджується з нормами кримінального і адміністративного провадження.

З цих же причин ще більш сумнівними виглядають рекомендації НАВС щодо застосування перед проведенням поверхневої перевірки кайданків чи пластикових зв’язок.

Використання засобів обмеження рухомості – це поліцейський захід примусу і стаття 45 Закону України «Про Національну поліцію» прямо визначає конкретні обставини, за яких дозволено їх використання, зокрема:

 – до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти;

– під час затримання особи;

– під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого;

– якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим;

– під час проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.

З наведеного переліку цілком очевидно, що кайданки мають застосовуватися виключно до «правопорушника» або «затриманого» і аж ніяк до особи, яка, на думку поліцейського, гіпотетично може мати  при собі річ, обіг якої заборонено.

До того ж обмеження кайданками рухомості людини перед поверхневою перевіркою  унеможливлює дотримання поліцейським вимог законності під час її проведення. Лежачи зі стягнутими за спиною руками, особа фізично не зможе самостійно показати вміст кишень, а це або погіршить ефективність перевірки, або спровокує правоохоронця порушити закон і особисто понишпорити по кишенях.

Взагалі, запропонований у навчальному виданні порядок – спочатку «захід примусу» (надягання кайданків), а вже потім «превентивний захід» (поверхнева перевірка) – суперечить той логічній послідовності застосування поліцейських заходів, яку визначає ЗУ «Про Національну поліцію». Для реалізації своїх повноважень правоохоронець має спершу обрати захід, який заподіює найменшу шкоду адресату, і лише після того, як він виявиться неефективним або неможливим, вдатися до більш суворого за своєю сутністю заходу. А отже використання кайданків і тим більше «больового впливу» задля створення сприятливих умов для проведення превентивної «поверхневої перевірки»  є неприпустимим.

Бажання науковців НАВС та посадовців МВС максимально підвищити рівень особистої безпеки співробітників поліції під час охорони громадського порядку цілком зрозуміле, проте виконання такого завдання не повинно забезпечуватись за рахунок прав і свобод громадян.

Крім того, дотримання поліцейськими наведених у виданні рекомендацій може мати  протилежний ефект – за певних обставин правоохоронців звинуватять (і не безпідставно) у перевищенні влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (стаття 365 КК України).  Саме за цією статтею 03.08.2021 одразу 6 львівських поліцейських були засуджені до 8 років позбавлення волі кожний  – їх наміри провести «поверхневу перевірку» особи призвели до її загибелі. Суд вирішив, що дії правоохоронців під час перевірки, у тому числі застосування фізичної сили та одноразових пластикових зв’язок, були незаконними та «неспіврозмірними по відношенню до поведінки потерпілого у цій ситуації» і розцінив це, як «підрив авторитету та престижу органів поліції у вигляді створення у громадськості негативної думки щодо нехтування поліцейськими у своїй службовій діяльності нормами чинного законодавства та їх вседозволеності».

Методичні рекомендації «Дії поліцейського під час здійснення поверхневої перевірки. Особливості застосування кайданків» призначені для «здобувачів вищої освіти ЗВО МВС України, слухачів курсу первинної професійної підготовки поліцейських, інспекторів відділів професійного навчання, працівників практичних підрозділів Національної поліції України». У жодному разі не ставлячи під сумнів компетентність авторів видання (воно рекомендовано до друку науково-методичною радою Національної академії внутрішніх справ 22.03.2021 та рецензовано головним інспектором Департаменту «КОРД» Національної поліції України), все ж зазначу – цей посібник доцільно відкликати з навчальних закладів та підрозділів поліції для внесення змін та доопрацювання. Представлений у видані матеріал суттєво викривлює сутність і спрямованість «поверхневої перевірки», неповно і подекуди невірно визначає об’єктів застосування цього поліцейського превентивного заходу. При його застосуванні співробітникам рекомендується відверто агресивна модель поведінки, яку у подальшому вони за звичкою можуть перенести з правопорушників на звичайних законослухняних громадян, адже щодо останніх  методичні рекомендації взагалі не пропонують поліцейським ефективних, але разом з тим безконфліктних варіантів проведення поверхневої перевірки.

Слід зазначити, що подібні перекоси у професійній виучці особового складу не є прикрою випадковістю, яка мала місце при підготовці  окремого видання. Жорсткі і суперечливі з точки зору законодавства моделі здійснення поверхневої перевірки правоохоронцям прищеплюють і у інших навчально-методичних матеріалах закладів освіти МВС.

Так, мультимедійний навчальний посібник Національної академії внутрішніх справ у розділі «Тактика дій при проведенні поверхневої перевірки» також навчає поліцейських проведенню «поверхневої перевірки» на прикладі «затриманого», рекомендуючи при цьому «застосовувати положення стоячи на колінах або упором у стіну (дах легкового автомобіля)»,  «при очікуванні опору з боку затриманого натягти на нього наручники», «не задовольняти його прохань до тих пір, поки не буде здійснено огляд», «вилучати звичайні речі – цигарки, запальнички, ключі тощо».

Але, справжній подив викликають поради «ретельно прощупати одяг в області паху», «прошукати праву руку до зап’ясток поверх одягу та зсередини», «прощупати груди та підкладку піджака», «оглянути всі кишені, вилучити їх вміст».  Подібні дії  не відповідають рівню повноважень,  визначених для поліцейського статтею 34 ЗУ «Про Національну поліцію» – «поверхнева перевірка є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом»

Мало того, посібник вчить поліцейських «не дозволяти особам, які оглядаються, самим доставати речі з кишень», що, знову таки, протирічить вимогам  згаданої статті, яка наголошує «під час поверхневої перевірки, особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей».

В свою чергу у підготовленому Львівським державним університетом внутрішніх справ збірнику методичних рекомендацій «Основи професійної підготовки поліцейських» співробітникам цілком вірно роз’яснюється, що «суттєвою відмінністю поверхневої перевірки від особистого огляду є спосіб здійснення перевірки, а саме візуальний огляд. Поліцейський оглядає лише те, що бачить або речі, що самостійно показуються особою. Тактильний контакт може мати місце тільки у виді проведення по поверхні одягу рукою, спеціальним технічним приладом, наприклад, металошукачем тощо. Як гадає законодавець, візуальний огляд є значно меншим втручанням у приватне життя особи». Але в той же час, у практичній діяльності поліцейських навчають діяти протилежним чином – застосовувати «поверхневу перевірку» по відношенню до правопорушників і затриманих, причому проводити її за методикою, характерною для «особистого огляду» – «кожна річ оглядається з усіх боків, вивертається навиворіт, прощупується, перевіряються шви, підозрілі місця підпорюються».

На завершення ще раз наголосимо: жорсткі способи проведення огляду, яким поліцейських навчають у наведених вище методичних матеріалах, дійсно можуть допомогти співробітнику виявити у затриманого правопорушника заборонений предмет невеликого розміру , перебуваючи при цьому у порівняній безпеці. Разом з тим, застосовування цих способів до пересічних громадян при проведенні «поверхневої перевірки» є невиправданими і протиправними. Вони не тільки нищать імідж поліції, а й можуть призвести до сумних для співробітника наслідків – звинувачення у вчиненні посадового злочину чи просто зведуть нанівець результат проведеної перевірки. Наведемо два приклади.

 У згаданій вище справі львівських патрульних, суд визнав співробітника поліції винним у перевищенні влади або службових повноважень через те, що він всупереч законодавству при проведенні поверхневої перевірки «розпочав промацувати верхній одяг особи з внутрішньої сторони, чим фактично розпочав проводити обшук потерпілогоне маючи на це законних підстав та не будучи особою уповноваженою проводити таку процесуальну дію».

У іншому випадку колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа №754/5978/16-к, 08.02.18) скасувала винесений щодо громадянина вирок, оскільки визнала вилучений у нього канабіс недопустимим доказом. Причиною для такого рішення стало те, що поліцейський під час поверхневої перевірки виявив і вилучив наркотичний засіб з внутрішньої кишені куртки. Суд зазначив, що таке проведення перевірки суперечить вимогам статті 34 ЗУ «Про національну поліцію», а «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановленого законом порядку отримання таких доказів».

Джерело



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: .

© REUTERS/Сергей Карпухин. Девки, акробаты, скрипка: попса рулит!

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки:

  Rambler's Top100