Українець, возлюби Коболєва, вшануй чиновництво!

Не можу отямитися від цієї новини. Як, чому?! Невже в країні, де війна й тотальне безробіття слід когось запрошувати на роботу через медіа? Чому дипломатична лава запасних виявилася порожньою? Де всі ті мажори й талановиті сини та доньки успішних батьків, які зазвичай навчаються на факультеті міжнародних відносин КДУ? Чи факультет готує профнепридатних фахівців?... Або вчитися там нема чому чи це необов'язково, бо міністр запрошує людей без профільної освіти.

Чомусь дипломатичний корпус уявлявся вузькою закритою кастою, де всі всіх знають й кожен мріє залишити власну державу, аби тяжко працювати на неї за кордоном.

Виявляється – не бажають, або бажаючі виявилися профнепридатними...

Обмірковую дивну ініціативу МЗС й випадково бачу, що я не один сиджу з роззявленим ротом – Аркадій Бабченко пише про те саме. Тільки на відміну від шанованого Аркадія, я не вважаю, що цей кадровий прокол – провина діючого президента. Так, це втрата важелів державного управління – не менше. Й до цього доклалися усі, хто був при владі довгі роки. Бо кадри виховуються роками, десятиріччями, традиції професійного цеху – це довга історія. Й в нас давно скиглять, що країні не вистачає менеджерів всіх рівнів в усіх сферах, а топ-менеджерів передусім. Але нічого не роблять для подолання дефіциту.

В країні за 30 років не створено еліти як такої й вузькофахових еліт зокрема. Та й звідти тій еліті взятися: в народі немає до неї поваги. Втім, це загальне ставлення простого народу до тих, що ходять в краватках, їздять на автівках, а заробляють більше за слюсаря чи доярки, які цілий день борсаються в багні. Але ж має бути державницьке розуміння у тих, хто обраний керувати державою. Давно вдивляюся у наших керманичів й не бачу державницького підходу.

Та й звідки йому взятися, якщо вся країна, інтелектуали зокрема, радо ганьблять Андрія Коболєва за надмірну на думку простого робітника премію. Він з командою "Нафтогазу" блискучо "нагнув" нашого головного ворога, повернув в казну грубі гроші – все одно поганий, бо отримав за працю надто багато. То звідки візьмуться на державній службі нові коболєви, яких не очікує нічого окрім національної ганьби й нишпорення по їхніх кишенях? Не хвилюйтеся за Андрія Коболєва чи-то Олену Зеркаль – в них немає проблем з працевлаштуванням із гідною зарплатою. Проблеми є у держави Україна, яка не здатна залучити чиновників такого рівня.

Є ринок праці, й цей ринок пропонує ціну за певний рівень кваліфікації. Якщо людина освічена, досвідчена, працелюбна – покупець на неї знайдеться. Якщо таку ціну не платитиме держава, її заплатить приватний сектор. А ще тиснуть закордонні "мисливці за світлими головами та вмілими руками": найкращі фахівці тікають з країни.

Й Україна не робить анічогісінько для утримання фахової гвардії. Коли державою нема кому керувати, то на держслужбу на копійчані зарплати йтимуть або повні лузери, або крадії. Це називається втрата важелів управління.

В країні остаточно розвалена не лише підготовка дипломатичних кадрів. Держава розвалила підготовку топ-менеджерів держуправління, яка колись існувала. Провалена реформа держслужби. Адже хтось вирішив, що чиновник – це неодмінно ледарь й крадій. Людям платять копійки, не заохочують бонусами за довгу й старанну працю, скорочуюють там де треба й де не можна. Чекаю, коли керівники кабміну й Верховної Ради звертатимуться через пресу із закликом йти до них на роботу – профільна освіта не обов'язкова...

Результат кожен громадянин відчуває щодня: всі державні інституції працюють дедалі гірше, дефіцит спеціалістів зростає, передавання досвіду від ветеранів молодим кадрам давно обірвалося. Все це – наслідок відсутності реформ системи держуправління, нерозуміння непересічної ролі чиновника. Система деградує, а разом із нею – держава.