Портніков – наш президент!

Портніков гіпнотизує аудиторію нестримним потоком слів, іміджем людини, яка знає відповіді на всі запитання. Для закріплення ефекту він за будь-якого приводу не забуває повторювати мантру: я ж це неодноразово передбачав! Відверто кажучи, коли людина дуже багато говорить й коментує все й завжди, неодмінно знайдуться слова, які співпадають з нинішньою ситуацію. Це відомий трюк. Його так само вміло використовує Дмитро Гордон. Він теж вміє закохати в себе аудиторію. Щоправда, амплуа у двох медіагуру дещо різні, отже – й характер шанувальників.  

Коли слухаю Портнікова, уява малює образ сучасного Троцького – енергійний, багатослівний, начитаний. Його пам’ять буквально набита різноманітними фактами. Людина схоже непогано знається на історії, відстежує новинну стрічку й події міжнародної політики.  Всім цим він невпинно бомбардує слухача. Аудиторія надзвичайно широка, зароблена багаторічною працею фрілансера у співробітництві із масою медіа: багаторічна роль першої скрипки на «Еспрессо ТВ», участь у нескінченних ефірах різних каналів. Професійні здібності колеги оцінювати не стану – не моя тема. Його виступи мені нагадують проповіді: жодного сумніву у своїй правоті, відсутність потреби у співрозмовнику, навіть у запитаннях. Слід просто слухати й благоговіти.

Вчора Портніков здолав черговий щабель популярності, ставши лауреатом «Шевченківської премії». Ця новина вчергове посилила моє припущення: Портніков – потенційний кандидат в президенти України. Щоправда, вікіпедія мовчить про його громадянство й останні 10 років проживання в Україні, але підозрюю, що із цим все гаразд.

Я не впевнений, що на Портнікова зроблено остаточну ставку – тут багато залежить від політичного моменту, ситуації на момент завершення війни й настроїв у суспільстві. Але ж учасників кастингу готують заздалегідь.

Чи це гідна кандидатура? Хто зна… Троцький теж був майстром слова. Але коли справа дійшла до вирішальної боротьби за демократію з неуком й бандитом Джугашвілі, Троцький в кампанії апаратників Зінов’єва й Камєнєва розгромно програв цю битву. Організатор й тактик з Троцького виявився ніякий. Чи має Портніков ці здібності, необхідні для керівника-державника – невідомо. В нього не було шансу їх продемонструвати. Втім, в нас були президенти з повністю атрофованими здібностями бійців-апаратників…

Як на мене, в період післявоєнного відновлення країни потрібний президент-господарник, який знається на економіці. Отут у Портнікова за моїм рейтингом - нуль, що не дивно для гуманітарія. Напевно він це знає, тому не часто згадує за економіку, а коли згадує – то краще б цього не робив. Але кого це хвилює? Є популярний публіцист, який не лізе за словом в кишеню, а  економістів йому знайдуть. Уявімо на хвилинку: Портніков – президент, прем’єр – Наєм, Шабунін – генпрокурор, Лєщенко - міністр інфраструктури. Чому б ні: розкручені, балакучі, мають досвід перебування в міністерствах й наглядових радах, непримиренні борці з корупцією, не люблять олігархів. Прогресивна команда, народу подобаються несистемні керманичі. В решті-решт партнерам потрібні контрольовані чиновники в країні, в яку вгачена сила-силенна мільярдів, й після війни слід захищати інтереси західних компаній, які візьмуться вливати інвестиції у відновлення України…