22 мая 2012 | 09:42 Когда мы получили право на проведение чемпионата, многие радовались, была эйфория у футбольных фанатов. Не фанаты, как я, думали: "Ну, наверное, хорошо, наконец-то к нам повалят всякие туристы, Украина еще одну статья доходную откроет - туризм". В общем-то, при желании и если вдуматься, у нас есть что показать. И, как наивный юноша, который взятку давал раз или два в жизни, подумал, что все-таки у чуваков наверху ума хватит не разворовать все; сделать по уму, чтоб не стыдно было людям приезжим показать... 07 мая 2012 | 08:37 , Володимир Батчаєв Слід відмітити, що сама міліція охоче та із задоволенням фіксує дії громадян за допомогою технічних засобів - це звичайна практика наших правоохоронних органів. Ніхто у нас на це дозволу не питає, проте, спроби громадян записати вчинки міліціонера на плівку, як правило, викликають у останнього обурення і вимоги до людини з відеокамерою невідкладно представитися та надати пояснення щодо причин такого неподобства. Цікаво, але наше горде «Я громадянин України і маю на це право» людину у формі не заспокоює, а навпаки призводе до ще більшої істерики - вимог невідкладно припинити зйомку, закривання обєктиву рукою, погроз про можливе затримання та судове переслідування тощо. Наскільки це законно? 12 апреля 2012 | 07:59 , Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України" На перший погляд і здалеку, наш улюблений Міністр культури справляє враження нормального чоловіка. "Красиво одевается, красиво говорит..." Через прес-службу дає якісь коменти, зачитує промови. Одним словом, керує як може. Однак, мало хто з членів команди так нашкодив іміджу цієї влади й України в цілому, як цей другосортний галицький музика, улюбленим фокусом якого є гра на скрипці смичком, затиснутим поміж ніг... У такому стилі і править... 22 марта 2012 | 08:24 , Олександра Шелковенко Володимирко вийшов з потягу Тернопіль-Донецьк. Він пригладив волосся і підставив бличчя весняному вітерцю. Його накрила хвиля смогу. Відкашлявшись, він поправив пластунську уніформу, приховав біля серця томик "Чорного ворона" і пішов оглядати місто.
Донецьк лякав хлопця. Прямо від вокзалу починалися шахти. Звідти вилазили чумазі шахтарі, хопали ящики горілки та й знов зникали під землею. Справжніх будинків було мало, та й ті - сірі занедбані бараки. А понад ними лунали блатняк і попса, та ще й московською мовою.
"Та яка ж це Україна?!" - подумав хлопець. Пригадав білу батьківську хату у вишневому садочку, дідуся в уніформі УПА, на поличках - книжки Винничука, Карпи, Ульяненка. А на стіні - портрет Степана Бандери.
У Донецьку ж - портрети Януковича. Жителі вішають їх на кожен мур, на кожне дерево. Біля кожного - червоні стрічки із написом "Москва! Россия!"
предыдущая 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 следующая |
.jpg)
