ТЕМА

Норвегія: дорого й красиво.Частина 3. Казковий ліс-автобезлад-казковий Берген

23 октября 2018 | 11:36 , Олександр Гармата, для ТЕМИ

распечатать        комментарии [0]       добавить в
фото автора

Наступного ранку поснідавши, кинули в маленький рюкзак пляшку води, енергетичні батончики та Ягермастера й рушили у пошуках стежки. Це виявилось не простою задачею…


Звернулися до зустрічних дідуся з бабусею, які збирались сідати в машину. Дід довго дивився в мапу, щось казав нам, потім розмовляв із собою, в решті-решт махнув рукою і скомандував сідати в машину. Ми не чинили спротиву.

За декілька хвилин він підвіз нас до гірської річки і сказав, що тропа йде вздовж неї, але з іншого від нас боку, тому треба шукати де б  її перетнути. Ми подякували дідусеві й подерлись в гору  шукати місце переправи. Продираючись через кущі та високу мокру траву, хвилин за 40 вийшли до водоспаду, так і не знайшовши переправи. Відпочивши,перекусивши та оглянувши місцевість, врешті-решт побачили якусь стежку, що йшла через кущі до лісу.

Пройшовши нею метрів зо 200 ми опинились серед красивого, фантастично – казкового лісу. Навколо - височенні смереки, поміж ними - ані кущів , ані трави, а земля всипана голками, що створювали товстий м’який килим. Між деревами лежали різні за розмірами зеленні камінці: від маленьких (з відро) до величезних (з вантажівку). Всі вони були декоровані мохом. Ходити по такому лісу було саме задоволення. Нас, як старих грибників, брали завидки коли кожні 40-50 метрів ми знаходили білі гриби, які своїми коричневими капелюхами доповнювали фантастичність картини. Моїй коханій  так і кортіло їх нарізати на грибову юшку. Я переконував її, що ми тут гості й  місцеві тролі нам не вибачать такого неподобства, а якщо й вибачать, то найближчим часом нам нема де їх готувати. Врешті-решт гриби були врятовані.

Нажаль кілька годин пролетіли швидко, за всю прогулянку лісом ми зустріли з людей  лише молоду пару: він - швед  з маленькою дитиною на шиї, вона - канадка з великим камінцем в руках.

Повернувшись до дому, попрощалися з Олаг, забрали рюкзаки й рушили на автостанцію  Оди.  До автобуса  на Берген залишалось години півтори, й поступово на станції почали збиратися туристи. Під’їжджали різні автобуси, на деяких не було номеру й всім доводилося чиплятися до водіїв, аби дізнатися куди той прямує. Залишалося  менше години, коли підійшов автобус з водієм, який віз нас сюди. На наше запитання: чи до Бергена він їде, дізналися, що зараз він їде в одне місто, а хвилин за 30 буде повертатися через Оду до Бергена і тут буде багато туристів. Тому ми можемо поїхати із ним, ціна на квиток така ж як з Оди до Бергена. А в якості бонусу він пообіцяв красиві водоспади. Довго вмовляти нас не довелося .

Прокатавшись хвилин 40 до кінцевої зупинки та назад в Оду, ми отримали насолоду від краєвидів, проїхали величезний водоспад,та декілька маленьких. Цю поїздку можна сміливо записати в категорію «туристична – оглядова».

І знову автостанція Оди, практично всі туристи, які їхали з нами з Бергена, тепер вертались назад. Знову в один автобус не вмістились, знову махання роздруківками з букінгу і терпляче пояснення  водія, що квиток, куплений через букінг, не гарантує місце. Знову водій довго дзвонив по телефону, потім прийшов ще один автобус, але і туди всі бажаючі не влізли. Ті хто не вліз, покидали рюкзаки в багажне відділення автобуса, а самі поїхали на таксі до найближчого міста, де за словами водія можна буде пересісти на автобус до Бергена. На все це ми дивились філософським поглядом і тішились, що в нас є місця і ми можемо спокійно спостерігати за пристрастями, що вирують за вікном автобуса, жуючи енергетичні батончики та потайки сьорбуючи ягермастера.

Нарешті пристрасті вщухли, народ розсівся, автобус із часовим запізненням двинув на Берген. За три години  ми вже шукали в сутінках наш хостел.

 

Наступний день повністю присвятили прогулянці містом. Спочатку  прогулялись по центру, де  розташувались дерев’яні будиночки і вулиці старого міста з сувенірними лавками.  Далі наш шлях йшов на рибний ринок,але заздалегідь ми сходили до супермаркету  та подивились ціни на морепродукти. На ринку ціни виявились втричі вищі, тому чищених креветок й вареного краба ми купували в магазині.

Далі піднялися фуникулером на оглядовий майданчик на горі. Перед нами відкрився чудовий вид на Берген та порт. Тут розташований чудовий парк – ліс. Від оглядового майданчика починаються прогулянкові маршрути різної довжини та складності. Є прокат велосипедів. Ми знайшли альтанку, в якій пообідали креветками і крабом, наліштували чіткість погляду ягермастером й рушили гуляти маршрутом, що вів з гори  через ліс прямо до нашого хостелу. Це була друга половина дня понеділка, але ми зустрічали чимало різновікових людей, які бігали,катались на велосипеді, швидко крокували з палками для скандинавської ходьби,підтверджуючи, що норвеги - дуже спортивна нація.

Десь за годину спустились з гори в район нашого хостелу . В супермаркеті купили норвезький рибний суп, філе червоної риби, салат й ще деякі інгредієнти для нашої вечері. Хотілося пива, але ціна в районі 30 крон за пляшку (3 евро) зупиняла. Отже, вечір ми проводили з залишками ягермастера. Вечеря виявилась напрочуд смачною, гідна ресторану, але значно дешевша.

Далі буде



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: Олег Ельцов

Индия. Агра. Тадж Махал

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки:

  Rambler's Top100