ТЕМА

Осінні барви Грузії. Частина 4

13 декабря 2018 | 13:02

распечатать        комментарии [0]       добавить в

На ранок розрахувались з хазяйкою й рушили у зворотній шлях. Наш маршрут (176 км) пролягав через перевал та місто Гудаурі, далі, у місті Жинвалі повертав на схід в напрямку Телаві, де мали заночувати. Перевал проїхали зранку і можна було добре роздивитися дорогу, якою їхали сюди вночі. Дорога здалася вдень ще страшнішою через великі провалля та вузькі місця, деякі з осипаним камінням на дорозі. На узбіччі зкстрічались фури. Що завалилися на бок, тут і там знаки, якими позначають загиблих в автоаваріях. Від цього ставало трохи моторошно, але краєвид високих гір зі сніговими верхівками та ясна сонячна погода не давали поганим думкам шансів на перемогу.


Проїхавши Гудаурі та спустившись з перевалу ми трохи розслабились та вирішили заїхати подивитись на фортецю Анаурі. Читач здивується:  “Шо, знову фортеця?” Так, відповім я вам, в Грузії фортець як в Києві супермаркетів АТБ.  Фортеця Анаурі невеличка та всю її можна проти хвилин за 15. Поруч - парковка та сувенірний ринок. Багато туристичних автобусів, пасажири окупували весь ринок та фортецю. Потинявшись разом з усіма, ми повернулись до машини та вирушили далі. На шляху до Жинвалі потрапили в пробку, яку спровокувало велике стадо овець, які неспішно йшли дорогою.

 Після повороту на Телаві машини стали менше, а дорога була чудова з новеньким покриттям. Так в котрий раз насолоджуючись краєвидами, ми доїхали до містечка Тіанеті. Була середина дня і вже хотілось щось попоїсти. Місцевий генделик всередині виявився охайним, було чимало аборигенів, що є ознакою: тут смачно й недорого. Замовили хачапурі. На питання офіціантки дві чи три порції, ми поміркувавши вирішили не ризикувати та зупинились на двох .  Побачивши ці порції хачапурі, які офіціантка принесла на двох тарілках, ми тихо зраділи, що не замовили три. Перед нами лежали красені смачнюші, гарячі з сиром всередені й розміром з півтори долоні у кількості 8 шт. Наших сил вистачило лише на одну порцію, другу забрали з собою.

До Телаві зоставалось 53 кілометра  через селище Ахмета, але навігатор показав вдвічі довшу дорогу якимось дивним колом.  Дороги на навігатору не відрізнялись, а вказівник на дорозі впевнено направляв на Ахмету, тому ми не вагаючись відправились по короткому шляху. Машина летіла по новенькому асфальту,  раділи чудовій дорозі, аж поки за 5 кілометрів асфальт закінчився і почалася ґрунтовка, вирівняна грейдерами.  Повертать було ліньки, ми вирішили ризикнути.

26 кілометрів та годину знущання ґрунтовою дорогою наша Тойотка витримала з честю. За  цей шлях було кілька зустрічей з робітниками на будівельній техніці, які робили насип для дороги, два чорні буйволи та двійко іноземців – дівчина та хлопець з рюкзаками, які сиділи на узбіччі під вказівником до чергової церкви. Вони проводжали нашу машину (яка була розмальована рекламою орендної фірми) дуже здивованими поглядами. .

Після Ахмети вискочили на нормальну асфальтовану дорогу і машина побігла веселіше.  По дорозі до Телаві заскочили подивитися на монастир Алаверди . Офіційно це собор Святого Георгія другий по висоті в Грузії. Побудований в 6 столітті  Йосифом Алавердійським. Зараз храм здебільшого на реконструкції, тому все побачити не вдалось. Потинявшись у внутрішньому дворі  поїхали далі.

Під вечір нарешті дісталися Телаві, поблукавши в приватному секторі, знайшли своє житло. Це був приватний будинок на кілька кімнат з ресторанчиком на першому поверхута невеличким подвір’ям з гілками винограду.  Поселившись, рушили роздивлятись місто. Телаві невеличкий, тому багато часу це не забрало.В центрі знаходиться фортеця та вулиця з магазинами, кав’ярнями й ресторанами . В кінці прогулянки зайшли на місцевий ринок купити хурми та повернулись до нашого житла.

 Вдома на нас чекав невеличкий сюрприз: хазяї запропонували скуштувати їхнє домашнє  вино.  Вечір пройшов в  спілкуванні:  ми розповіли про життя в Україні, вони - про своє. Все це ми запивали приємним сухим вином. Під кінець наших посиденьок на ночівлю заїхали трійко жінок з Києва,які прилетіли  в гості до своєї подруги, яка мешкає в Тбілісі з  чоловіком . Її чоловік-грузин возив жінок по цікавих місцях,а в Телаві вони заїхали на ночівлю. Вечір закінчився веселими розповідями про те, хто що бачив. Спілкувалися виключно рідною українською мовою.

Далі буде



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: УНИАН

Народний депутат України від фракції «Наша Україна» Руслана Лижичко, в центрі, під час блокування трибуни парламенту депутатами Верховної Ради України від фракцій блоків Наша Україна і Юлії Тимошенко, які протестують проти непідписання головою Верховної Ради Олександром Морозом постанови про призначення Володимира Шкляра (Наша Україна) членом комітету Ради з питань правосуддя, у Києві у четвер, 14 грудня 2006 р. Фото Олександра Косарєва

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки:

  Rambler's Top100