ТЕМА

Foreign Policy: Обґрунтування обережного оптимізму в Україні

28 августа 2022 | 10:04

Через шість місяців російсько-української війни дві суперечливі інтерпретації того, що відбувається, дедалі більше формують західні погляди на конфлікт.


У своєму дослідженні для видання Foreign Policy Рафаель С. Коен (Raphael S. Cohen), директор Програми стратегії та доктрини проекту військово-повітряних сил корпорації Ренд, і Джан Джентіле (Gian Gentile), заступник директора відділу армійських досліджень корпорації Ренд пишуть про те, що існують дві точки зору Заходу на одні й ті самі факти в Україні — і лише одна може бути правильною.

Через шість місяців російсько-української війни дві суперечливі інтерпретації того, що відбувається, дедалі більше формують західні погляди на конфлікт.

Перший наратив — і, здається, більш домінуючий — полягає в тому, що росіяни повільно, але впевнено знищують українські оборонні лінії в Донецьку та Луганську, завдаючи ударів по захисникам величезними запасами артилерії та повільно, але систематично завойовуючи позиції.

Ця точка зору стверджує, що зараз Україна опинилася на межі виснаження, зазнавши значних втрат і втрат техніки. Таким чином, єдиним розумним заходом було б досягти якогось переговорного врегулювання — по суті, обміну території на тимчасовий мир — до того, як погана ситуація стане ще гіршою.

Друга, оптимістичніша точка зору перевертає попередню теорію з ніг на голову і передбачає, що українська перемога розгорнеться протягом найближчих місяців.

Ця інтерпретація зазначає, що російський прогрес зупинився на всьому фронті протяжністю 1000 кілометрів (620 миль); що Україна використовувала західну високоточну артилерію великої дальності, таку як високомобільна артилерійська ракетна система, або HIMARS, для нейтралізації основної військової переваги Росії шляхом нанесення ударів по російських складах артилерійських боєприпасів далеко за лінією фронту і що українські сили, схоже, готуються до великого наступу, який, як оголосив президент України Володимир Зеленський, відбудеться навколо південного українського міста Херсона. Тому найкраща політика для Заходу — подвоїти постачання Україні та дозволити їй завдати Росії поразки.

За останні шість місяців дебати на Заході — чи вести переговори про мир чи зариватися для тривалої війни — стають дедалі гострішими. Прихильники врегулювання вважають подальшу підтримку України видаванням бажаного за дійсне чи ще гірше, тоді як представники другого табору вважають перший поразкою та умиротворенням небезпечної сили.

Очевидно, що обидві інтерпретації не можуть бути водночас правильними, навіть якщо врахувати невизначеність серед туману війни. Правильне рішення, у свою чергу, визначить найкращу політичну відповідь. Тож що насправді відбувається?

Почнемо з карти. Втрата Україною двох важливих міст на сході — Сєвєродонецька та Лисичанська — цього літа була такою інтенсивною, що було легко втратити бачення повної картини подій.

Не дивлячись на невеликі російські територіальні здобутки, переважною реальністю є загальний застій у бойових лініях. Дійсно, якщо порівнювати лінії з квітня по сьогоднішній день, вражаючою особливістю є те, що вони майже не рухалися, а коливання вимірювалися щонайбільше десятками кілометрів. Для такої інерції є вагома причина: обидві сторони виснажені й не в змозі завдати нокаутуючий удар.

Найімовірніше, найближчими місяцями війна розгорнеться на користь України, але лише якщо Захід не дасть задню першим.

Якщо наступна фаза війни позначена такими ж поступовими змінами на місцях, тоді постає питання, яка сторона зможе краще підтримувати повільну війну на виснаження. Це, у свою чергу, залежить від трьох основних факторів: матеріальної частини, живої сили і, насамперед, морального духу та волі до бою.

З усіх трьох, баланс зброї та боєприпасів, мабуть, найлегше виміряти. За даними Oryx, веб-сайту військового аналізу, який ретельно відслідковував візуальні підтвердження знищеної техніки, Росія втратила значно більше важкої техніки, ніж Україна, включаючи майже в чотири рази більше танків і в п’ять разів більше бойових броньованих машин.

Навіть з поправкою на напрочуд погану здатність Росії контролювати інформаційне середовище, суттєва диспропорція, ймовірно, залишається. Більше того, Україна все ще користується значною військовою підтримкою Заходу і тому може компенсувати власні матеріальні втрати. Росія, навпаки, не має надійної зовнішньої підтримки. Китай, зокрема, відмовився надавати Росії зброю чи інші постачання, залишаючи Росії лише прихильників другого рівня, таких як Іран.

Удари української артилерії по російських складах і лініях постачання також завдають шкоди російським артилерійським можливостям, одному з наріжних каменів російської бойової могутності. Хоча Росія може використовувати законсервоване обладнання радянських часів, цей запас також обмежений.

Баланс людської сили є дещо невиразнішим, оскільки обидві сторони скромно говорять про свої справжні втрати. Ми знаємо, що людські жертви конфлікту були приголомшливими. Хоча українські втрати вважаються дещо вищими, ніж російські, обидві сторони, за оцінками, втрачають сотні солдатів на день.

Теоретично Росія могла б залучити населення, яке вдвічі перевищує населення України, але Москва не зможе використати свій більший резерв людської сили.

Україна розглядає цю війну як екзистенціальну, тобто таку, яка загрожує існуванню держави Україна. На початку військових дій уряд заборонив більшості чоловіків віком від 18 до 60 років залишати країну для підготовки до військового призову. За словами міністра оборони України Олексія Резнікова, Україна мобілізує бойові сили чисельністю 1 мільйон осіб, у тому числі близько 700 тисяч осіб у збройних силах і ще 300 тисяч осіб в інших підрозділах силового апарату, таких як поліція та прикордонна служба.

Навіть якщо не весь цей персонал буде направлений безпосередньо на передову та, ймовірно, буде нерівномірно навчений, це все одно означає значне зобов’язання.

Росія, навпаки, не зробила подібних кроків. Кремль продав конфлікт російській громадськості як «спеціальну військову операцію», а не повномасштабну війну. Зміна курсу та відправка призовників воювати в цій війні значно підвищить ризик внутрішнього невдоволення.

Незважаючи на те, що Росія намагалася поповнити свої лави за допомогою того, що аналітики називають прихованою або тіньовою мобілізацією, наприклад, шляхом послаблення вікових обмежень і пропозиції фінансових стимулів для залучення новобранців, ці слабші зусилля можуть зробити дуже багато.

Повідомляється, що в російській армії все ще залишаються десятки тисяч вакантних місць. Отже, коли Кремль все ще уникає національної мобілізації, баланс чисельності війська на стороні  України.



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: .

фото Хэльмута Ньютона

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки:

  Rambler's Top100