ТЕМА

Наша Шрі-Ланка. Частина 3

18 июля 2018 | 10:39 , Олександр Гармата, для ТЕМИ

распечатать        комментарии [0]       добавить в
фото автора

Зранку ми заплатили в офісі турфірми другу половину вартості квитків й всілися в кузов джипа, в кріслах під тентом. Їхали хвилин 40. За містом водій зупинився біля альтанки з божествами, поклав кілька монет біля статуетки, потім пішов до машини, але щось згадавши зупинився, повернувся й забрав кілька своїх монету («Решта», - подумав я). Повезли нас не куди ми планували, настрій був скептичний. До парку заїхали колоною в три джипи, ми - в останньому. Рухались лісом, періодично зупиняючись, водій тицкав пальцем в ліс і казав, що он там в воді крокодил, а там якась пташка, а он там ще щось. Скептицизм наш наростав, бо крокодил в воді більш був схожий на гілляку, а пташка була дуже далеко і маленька, щоб її добре розгледіти.


 Далі ліс порідшав й ми виїхали на поле, де нарешті побачили аж трьох слонів, які гуляли та рвали хоботами траву. Ми радісно заклацали затворами. Джипи сунули аби найближче під’їхати до слонів. Тут з лісу вийшла ціла сімейка з маленькими слоненятами.  Водій  показав клас і під’їхав  до сімейки так, що ті пройшли поруч з машиною  метрів за п’ять. Ми були у захваті.

Потім ми здолали невеличку гору і перед нами відкрилась велична картина. На безкрайому полі перед озером невеликими групками паслося близько сотні слонів, деякі купались в озері. Серед слонів помітили багато джипів, але тварини не звертали на них уваги. Відчуття від видовища були просто фантастичні! Надивившись на слонів, рушили назад до Хабарани.  Нам слід було  сісти там на автобус, аби дістатися наступного місця ночівлі біля міста Палонарува.

Тільки виїхали на асфальтову  дорогу, як побачили знак, що тут переходять слони. Ми зупинились, водій почав показувати кудись в сторону. Раптом з кущів, метрах в 10 від нас, на дорогу вийшов здоровезний слон, і не звертаючи ні на кого уваги, пішов собі дорогою по своїх слонячих справах. Яке чудове завершення нашого сафарі!

Діставшись Хабарані, водій висадив нас на зупинці автобуса  й за  15 хвилин ми вже  їхали до міста Палонаруви. Готель був розташований за 4 кілометри від міста серед рисових полів. Десь за годину ми до нього доплентались. Зустрів нас дуже ввічливий персонал, пригостили коктейлями. На фото готель виглядав краще аніж в житті. Нажаль, панорамне вікно та двері виходили на подвір’я кухні, де на мотузках висіли різнокольорові рушники, закриваючи весь краєвид на рисові поля, пальми та басейн. Віконце в туалеті теж виходило на кухню. Такого ми ще не бачили! А от басейн сподобався, сучасний з гарним освітленням.

На ранок ми збирались їхати до міста Полоннаруви дивитись The Old Palace of King Parakramabahu - це територія старого королівського палацу. Доїхали до міста, знайшли касу, купили квитки та спочатку прогулялись по невеликому історичному музею, який знаходився в приміщенні з касами. Вийшовши на двір, ми відчули, що накрапує дощик. Біля виходу швендяли продавці парасольок, гіди й туктукери. Відбившись від усіх разом та перечекавши дощ, ми пішли на пошуки входу на територію The Old Palace of King Parakramabahu.  Не  зорієнтувавшись, рушили в інший бік від входу, вздовж каналу  за яким була стіна палацу. Ми вже хотіли вертати назад, але побачивши місток, вирішили по перейти через канал ближче до палацу. На містку нас і застала тропічна злива, від якого сховались під найближчими пальмами. Злива була така потужна,що пальми нам не допомогли і за короткий час ми намокли до білизни. Нас рятувало тільки те, що на вулиці було спекотно й ми не замерзли.

Ми кілька разів потрапляли під тропічний дощ. У вологому і спекотному кліматі одяг не висихає, тому одяг краще сушити на собі. Викручуєте мокрий одяг, одягаєте й за годину він сухий.

Діставшись стіни, що йде по периметру The Old Palace of King Parakramabahu ми помітили, що в деяких місцях вже розсипалась й не щільно прикрита парканом з сітки. Вирішили пролізти через дірку в паркані, а не обходити по периметру до центрального входу. Але  хоча на територію потрапити легко, бо територія дуже велика і паркан не щільний, квиток рекомендуємо купувати, бо ходять поліцейські патрулі, які перевіряють наявність квитка, а в деяких місцях встановленні поліцейські пости, де теж просять показати квиток, на якому ставлять печатку. Квиток на цілий день, тому можна виходити й заходити на територію. Але аби ви за півдня не передали квиток іншому туристові, при виході просять показати паспорт і записують ваші данні.

Пройшовши на территорию  палацу через дірку в паркані, ми зробили вигляд, що давно тут гуляємо. Але подивитися на всілякі цікавості не вийшло, бо дощ то посилювався, то затихав але не закінчувався. Порадившись, вирішили повернутися до готелю, переодягнутися в сухий одяг та попросити у персоналу парасольки.  На центральному виході нам поставили печатки в квитки та записали паспортні данні. За годину ми повернулись в сухому одязі та з парасольками. Територія палацу дуже велика, на ній розмістились багато розвалених споруд і храмів між яких бігали мавпи в надії вкрасти щось їстівне.

Насамкінець  ми вийшли на величезну статую Буди, де він був зображений в трьох позах: сидячи, стоячи і лежачи. Біля нього юрмилось дуже багато японських туристів. Загальний висновок: прогулянка по парку не стоїть таких грошей, цікавими виявились лише кілька споруд в більш-менш прийнятному стані.   А дощ заважав сприймати побачене філософськи.

До готелю ішли пішки, дорогою в місцевій крамниці купили екзотичних фруктів на вечерю. Дісталися до готелю в суцільній темряві. Пам’ятаймо про особливість екваторіальних країн: темрява наступає тут дуже швидко.

Далі буде



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

Загрузка...

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: Reuters

Дакар-2011. Команда "Фольксваген-Таурег" на трассе.

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки:

  Rambler's Top100