ТЕМА

Бориспіль не аеропорт

11 февраля 2022 | 09:29 , Віктор Міняйло для “Теми”

фото автора

Як ми і обяцяли під час подорожі до Вишгорода, зараз розкажемо про визначні достопам'ятності Борисполя. Це місто, насамперед, асоціюється з міжнародним аеропортом, але крім літаків там багато інших цікавинок.


Огляд Борисполя варто розпочати з центральної площі. Там, де біля міської ради колись стояв Ленін, в 2021 році встановили скульптуру Святого княза Бориса.

 

 

         Вперше в літописах Бориспіль згадується в 1015 році, коли на річці Альта загинув син Володимира Великого князь Борис. «В літо 1015. Пішли печеніги походом на Русь. Володимир Святославович послав проти них свого сина Бориса, а сам дуже заслабував... і помер...після смерті батька сів у Києві Святополк – старший син Володимира ... Коли Борис повертався з військом назад...зупинився він табором, дійшовши до річки Альти. А Святополк замислив підступне діло... викликав Путшу і вишгородських бояр і сказав їм: – не кажучи нікому ні слова, ідіть і вбийте мого брата Бориса. Прийшли вночі на річку Альту, де стояв Борис, ...мов дикі звірі, напали на нього із-за шатра і списами проткнули Бориса».

         Через сто років після вбивства на цьому місці Володимир Мономах побудував церкву, навколо якої з'явилося поселення, яке виросло в сучасне місто.

         Найвідомішим уродженцем Борисполя є автор слів державного гімну України Павло Чубинський. Тож далі ми попрямували до місця, де стояв будинок, в якому він народився. Тепер там пам'ятний знак.

 

 

          Чубинський  з дитинства мріяв про далекі подорожі, був знайомий з  Семеновим-Тянь-Шанським, Пржевальським і навіть з самим Миклухо-Маклаєм. Щоправда, подорожував він не зовсім добровільно. За активну громадську діяльність Чубинського “на перевиховання” висилають в Архангельськ, де він прожив 7 років. Після повернення в Україну стає членом Географічного товариства, очолює експедицію, яка досліджувала південно-західні території Російської Імперії.

         Як свідчать сучасники, восени 1962 року на одній з вечірок за чашкою чаю сербські студенти, які вже добряче випили чаю, заспівали свою патріотичну пісню. Чубинському це так сподобалося,  що він вийшов до іншорї кімнати і за пів години написав текст “Ще не вмерла Україна”, який заспівав на сербську мелодію. Це трапилося у Києві на вулиці Великій Васильківській 106.

         А в Борисполі охочі можуть поїхати далі вулицею Київською, щоб побачити величний Покровський собор, побудований у 1989 році. Це одна з перших релігійних споруд, які почали будувати в СРСР за часів Горбачівської “перебудови”.

 

 

         Неподалік встановлено пам'ятний знак на честь перебування у Борисполі Тараса Шевченка, а також невелику скульптуру хлопчика-пастушка. Поет згадує місто у поемі “Сотник”:

“...Од Борисполя недалеко,
А буде так, як Борисполь,
І досі ще стоїть любенько
Рядок на вигоні тополь...”

         Саме ці слова викарбувані на камені біля собору. У повісті “Близнецы” Шевченко пише, що дівчата проводжали москалів “...до Борисполя, а остальные, и самые бескорыстные, провожали даже до пределов киевских, т.е. до переправы на Днепре…»

         Щоб довідатися більше подробиць про перебування Шевченка    на Бориспільщині, ми вирушили до Історичного музею.

 

 

         На жаль, без сертифікату про вакцинацію нас в середину не пустили. Задовольнилися лише зовнішнім оглядом будинку і погруддям Чубинського.  За задумом автора, голова скульптури повернута в бік вулиці Горянської (Короленка), де стояв будинок, у якому народився Чубинський, звідки ми і приїхали.

 

 

 

         Якщо їхати Київською вулицею в бік Києва, то не доїжджаючи Центрального міського парку праворуч у дворі можна виявити пам'ятний камінь з написом: “На цьому місці буде встановлено пам'ятник на ознаменування 150-річчя від дня народження Шолом-Алейхема, видатного письменника України”.

 

 

         Щоб довідатись, чому цей камінь встановлено саме в Борисполі, довелося детально ознайомитися з біографією єврейського письменника. Народився він 1859 року, тож 150 років від дня народження виповнилося понад 10 років тому, в 2009, а пам'ятник так і не встановлено. Шолом-Алейхем народився в Переяславі, працював у Ржищеві, Лубнах, Білій Церкві, Богуславі, Києві, Львові і Одесі. Бував в Лондоні, Парижі, Варшаві, Берліні, Вільні і Відні. Жив в Італії та Швейцарії. Помер і похований у Нью-Йорку. Як бачимо, Борисполя у цьому переліку нема. Щоправда, раннє дитинство пройшло в селі Вороньків, тепер це Бориспільський район. Село письменник згадує в автобіографічній повісті “З ярмарку” і там також є табличка з написом: “Тут буде збудовано пам'ятник класику єврейської літератури Шолом-Алейхему”.

         В своєму заповіті класик писав:  “Никаких дебатов и дискуссий моих коллег относительно увековечения моего имени и установления монумента в Нью-Йорке не должно быть… Лучшим монументом для меня будет, если люди будут читать мои произведения…” Очевидно, керівники Борисполя і району твори Шолом-Алейхема не читали, або прочитали надто пізно.

         А ми поїхали в бік Києва на Книшовський меморіально-парковий комплекс, де в 2020 встановлено ще один пам'ятник Павлу Чубинському.

 

 

         Поет помер у Києві, його відспівували в церкві Різдва Богородиці на Подолі - це так звана “Шевченкова церква”, а поховали на Книшовському кладовищі Борисполя. В радянські часи кладовище було знищене. На початку 90-х на символічній могилі  встановили дубовий хрест, а потім перший в Україні пам'ятник на повний зріст. Також тут є могили видатних мешканців міста, пам'ятники жертвам голодомору, червоного терору і аварії на ЧАЕС. Поруч розташовано Пам’ятний знак загиблим членам екіпажу літака АН-30Б. 6 червня 2014 року цей літак 15-ї транспортної авіабригади «Блакитна стежа» був збитий над Слов’янськом, 5 з 8 членів екіпажу загинули.  

         В кого ще залишилися сили і бажання, може поїхати в сусіднє село Сулимівка оглянути Покровську церкву, яка була усипальницею козацького роду Сулим.

 

 

         Серед інших на церковному цвинтарі похований племінник відомого полководця, князь Петро Олександрович Багратіон. У Сулимівці до революції жили і сестри князя – останні із роду Багратіонів. Рік тому напроти церкви відкрили пам'ятник гетьману Івану Сулимі.

         Поруч в селі Мала Стариця знаходиться дерев'яна Михайлівська церква, побудована за часів Сулими в 1622 році.

 

 

         Ми ці церкви бачили раніше, тому швидкісним бориспільським шосе поїхали прямо до дому писати цей звіт.



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: Сергей Гутиев

Гимнаст на подажу.

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки:

  Rambler's Top100