Музейна битва: Пирогівсько-Переяславський плацдарм. Частина 2

Браконьєри у Заповіднику «Переяслав»

"Проблеми, які має сьогодні музейний корпус міста Переяслава-Хмельницького, жваво обговорюються суспільством, фахівцями та громадою із часу заміщення в директорському кріслі закладу його творця і засновника – Героя України Михайла Івановича Сікорського. Упродовж останнього часу прокотилася чергова хвиля зацікавлення громадськості ситуацією, яка існує навколо конфлікту трудового колективу та дирекції закладу, що, власне, засвідчує назрівання резонансних подій навколо вищезгаданої установи. Особливу увагу, у цьому сенсі звертає на себе постать його теперішнього директора Павла Довгошиї. Місцева та центральна преса неодноразово висвітлювала наслідки його трудової діяльності на різних посадах, неодмінно акцентуючи увагу на неоднозначному, можна сказати скандальному характерові роботи цього фахівця. Чого вартує лишень депутатська недовіра, що неодноразово (!) виголошувалася на адресу колишнього заступника міського голови. Варто сказати й про громадську думку, що склалася навколо персони тепер генерального директора НІЕЗ «Переяслав». Представники місцевої громади, які добре обізнані з його попередньою діяльністю, у приватних розмовах висловлюють крайній подив та обурення щодо прецеденту призначення саме цієї особи на таку відповідальну посаду. Адже на відміну від своїх попередників у Павла Олександровича немає профільної освіти ні історика, ні музейного працівника, а відповідно й необхідного досвіду. Та головним є навіть не це.

На момент призначення постать Павла Олександровича Довгошиї виглядала, як-то кажуть, певною мірою дискредитованою внаслідок згаданої вище депутатської недовіри. Зокрема, про цей факт писала міжрайонна бориспільська газета «Вісті» та інші засоби масової інформації. Не на користь його кандидатури свідчила й попередня невдала спроба зайняти директорське кріслоу 2008 році. Більше того, у місцевій пресі існують опубліковані ще задовго до цієї події статті та звернення окремих громадян, де ними у відкритій формі заявляється про відверто неоднозначний характер згадуваної персони. Зокрема в одній із публікацій в газеті «Вісник Переяславщини» ще від 28 березня 2001 року автор, ветеран війни, учасник бойових дій Павло Костенко, приписував Довгошиї П.О. ошуканство та ухилення від виконання судових рішень. І подібна публікація неєдина. Що ж стосується конкретно юридичного боку, слід відмітити неодноразові за останні декілька років факти судових позовів, у яких фігурантом є Довгошия П.О.

Автор навмисне торкається лише тих моментів біографії цієї людини, що попередньо вже висвітлювалися через ЗМІ, та таких, які на сьогодні широко відомі громадськості міста Переяслава-Хмельницького. Звідси ж постає питання: невже у Міністерства не знайшлося кандидатури, яка б за освітньо-фаховим рівнем, попереднім досвідом роботи та репутацією виявилася б більш достойною зайняти місце генерального директора історико-етнографічного заповідника зі статусом Національного? І як узагалі там виникла ідея довірити керівництво цим закладом саме Довгошиї П.О.? Можливо, варто було б зупинити вибір на комусь із його тодішніх працівників, аніж призначати людину «зі сторони»? Враховуючи вже згадану тезу про відсутність у теперішнього директора профільної історичної освіти та попереднього досвіду роботи у музейній сфері рішення про його призначення виглядає, м’яко кажучи, необґрунтованим. Чи, можливо, у міністерському оточенні є хтось, хто лобіює свої особисті інтереси, сприяючи подібному призначенню, поза спиною міністра М. Кулиняка? Сподіваємося, що відповідь на це запитання дасть час.

Незрозуміла ситуація з призначенням Павла Довгошиї ще й тому, що воно відбулося не на конкурсній основі – як це було у випадку з попереднім директором. А отже, очевидно, не було враховано думку ні фахівців, ні громадськості, ні, врешті, колективу, який, нагадаємо, одного разу вже висловився проти цієї кандидатури. Конкретно це сталося під час першої спроби згадуваної особи посісти вакантну посаду генерального директора НІЕЗ «Переяслав» у 2008 році, коли з неї був усунений перший та незмінний директор цього закладу Герой України Сікорський М.І. Тоді колектив, на чолі із заступником директора Глушко Г.І. виступив на захист останнього. У результаті М.І. Сікорський отримав статус почесного директора заповідника, в.о. генерального директора був призначений колишній учений секретар закладу Віктор Ткаченко, а Павло Олександрович подав на звільнення.

І ось уже сьогодні громада міста Перяслава-Хмельницького має ситуацію, коли Павло Олександрович Довгошия знову опинився на директорській посаді, на яку він був офіційно призначений у травні цього року. Хто і що привело його туди – питання далеко не буденне. Адже за останній період на тлі негативних подій, що супроводжували життя Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (про них уже неодноразово повідомлялося у ЗМІ), стали відомі конкретні факти, що безпосередньо приписуються особі керівника цієї установи, генеральному директору Павлу Довгошиї та його заступниці Ірині Татьковій. Позиція членів колективу цього закладу стосовно результатів їхнього перебування на чолі заповідника викладена у відкритому листі, який нещодавно з’явився у засобах масової інформації. Його текст звернено до президента України, Уряду, Верховної Ради, а також широкої громадськості. Крім того, як уже відомо на сьогодні, копії цього листа було надіслано до міського голови м. Переяслава-Хмельницькогота до голови Київської обласної ради. Перед цим подібне звернення було направлене до Голови Верховної Ради України Володимира Литвина.
На інтернет-сайтах з’явилася інформація про створення Громадського комітету порятунку НІЕЗ «Переяслав». Попередньо свою чітку позицію у справі захисту першого в Україні закладу у системі Національних історико-етнографічних заповідників виказали Віце-спікер Верховної Ради М. Томенко, народні депутати С. Міщенко, В. Яворівський та інші, запити яких щодо ситуації з особою Довгошиї П.О. на згадуваній посаді, відповідно 8 жовтня та 5 листопада цього року, озвучувалися на засіданнях парламенту. У продовження цієї роботи Микола Томенко висловив намір ініціювати приїзд до Переяслава відповідної державної комісії з питань культури, яка б детально вивчила обставини викладені у відкритому листі, та зробила б відповідні висновки стосовно роботи генерального директора Довгошиї П.О. за весь період його перебування на директорському місці.
Чим закінчиться уся ця історія, судити важко. Зрозуміло лише те, що внаслідок відкритого протистояння членів колективу та дирекції закладу під серйозною загрозою може опинитися доля та репутація відомого далеко поза межами Переяслава-Хмельницького та України національного закладу, який є справжнім культурно-історичним та духовним скарбом, збирався не одним поколінням фахівців та ентузіастів своєї справи і завдяки організаційному та творчому генію патріарха музейної справи Героя України Михайла Івановича Сікорського постав окрасою та перлиною Переяславщини.

Вадим Логвінов, редактор сайту "Скансени України"


Редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб, коментар:
- Чесно кажучи, вже набридло спостерігати за безпорадністю керівництва НАН України. Найбільший скансен у Європі - Національний музей архітектури і побуту України, тихо розвалюється. Колектив колотить від самодурства директора-пенсіонера. Задокументовано безліч порушень. Триває кілька судових процесів. Уже всім зрозуміло, що терміново час вирішувати наболіле кадрове питання. Дочекаємося, поки все доруйнується, а землю віддамо олігархам?
Всесвітньовідомий Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" - то взагалі ляпас всім українцям і ганебна пляма особисто на Міністрі культури! Яким чином і для чого призначили нового некомпетентного директора, що відразу знищив цілий музей, викинувши експонати до якогось хліву, а приміщення просто так віддав вкрай знахабнілій феесбіческій церкві? В колективі розкол, незаконні звільнення. Дивні призначення абсолютно лівих людей, які не розуміються на специфіці. На наш інформаційний запит прес-служба Міністерства не відповідає - мабуть соромно.  Більше того, новий директор налаштував проти себе міськраду, мера, які навіть висловили йому недовіру. Нещодавно взагалі, вчинив "геройство" добряче хильнувши, сів за кермо і був затриманий ДАІ. Це директор планетарного значення скансену! Головна публічна особа міста музеїв! Як можна було призначите таке... після легенди музейного світу, творця заповідника, Героя України М.І.Сікорського? Чи нинішній керівник гарно співає Мурку на сановних регіональних дачах? Що думає робити Мінкульт з цією ганьбою? Може відповісте?