Мінкульт проти Музею прикордонників

Отже, новий скандал в консервативній музейній галузі. Вірніше, щось схоже на пародію рейдерського захоплення. Список учасників конфлікту викликає захоплення і щирий сміх. Міністерство культури і туризму України, Меморіальний комплекс Національний музей історії Великої Вітчизняної війни, Державна прикордонна служба України, Центральний музей прикордонної служби України.

Війна почалася через 368 квадратних метрів площі, які прикордонники вже 15 років орендують у головного військового музею Мінкульту. Теж для відомчого музею. Біда в тому, що знаходяться ті метри на столичному Печерську. І якщо їх тихенько здати в оренду, то… Декому життя покращиться просто сьогодні. Це основний і дуже важливий сенс всієї возні, що прикривається пафосними заявами і листами.

В результаті ризикуємо втратити унікальний прикордонний музей, яких у світі практично не лишилося.

Дивує нахабно-агресивна поведінка «маладой команди» Мінкульту. Що таке планетарне мислення, хто такий Олесь Гончар керівники Міністерства не знають. Та значення офісних площ розуміють добре. Явно рахують без калькулятора.

Як розповів заступник начальника Центрального музею державної прикордонної служби України підполковник Микола Гермаш, кілька тижнів тому, без попередження, до музею завітали генеральний директор Нацмузею історії ВВВ пан І.Ковальчук і нещодавно призначена заступниця Міністра культури України Вікторія Ліснича.

Скептично оглянувши експозиції, задавши кілька питань, зверхньо повідомили, що час перебування прикордонників у цьому приміщенні вийшов. З 11 квітня, коли закінчується договір оренди, дається місяць на звільнення площ.

Незадовго до цього, керівництво Держприкордонслужби надсилало листа з проханням не загострювати ситуацію і цивілізовано провести переговори. Отримали листа від Міністра культури, явно написаного кимось в музеї ВВВ. Міністр пожалівся, що багато років у Національному музеї тече дах. Завівся грибок. Експонати псуються. Тому, аби не морочитися з ремонтом (!) вирішили терміново викинути Музей прикордонників.

Вичерпавши всі легальні методи боротьби, прикордонники запросили журналістів часопису «Музеї України».

Ми зайшли на сайт Мінкульту, прочитали біографію Заступниці Міністра (!) культури, яка опікується музеями і заплакали. Праффессіанали рулят! Схоже, зірка Вікторії Миколаївни однозначно зійшла і яскраво запалала. Рекомендуємо, рекламуємо, звертаємо увагу! І будемо офіційно звертатися до керівника Уряду М.Я.Азарова з запитом – за які такі видатні заслуги, багаторічний досвід роботи (8 р. і 9 м. і стажем держслужби 4 р.10 м.) тридцятитрьохрічна дівчина-медик, яка жодного дня не працювала у сфері культури і надскладній музейній галузі, моментально стала заступником Міністра? Науковий ступінь відсутній. З державних нагород – Подяка Київського міського голови і кілька районних почесних грамот. І як не дивно, не з Донецької області!  Людина не здатна навіть грамотно написати власне резюме! Але, щиро прагне знищити унікальний Музей прикордонників. Радимо терміново виправити цю ганебну кадрову помилку! Не знущайтеся з молодої жінки! Що мало вакансій у медицині на районному рівні? Саме такі кадри і формують ставлення суспільства до влади.

Ми вже років сім нещадно критикуємо різноманітних діячів Мінкульту.  Є за що. Був у нас конфлікт з колишнім Міністром Ю.Богуцьким – занадто лобіював інтереси однієї церкви за рахунок державних музеїв. До речі, добре, хоч його повернули, може якось вплине… Юрію Петровичу, як Ви це все витримуєте? Обіцяємо писати про міністерство частіше.

Але, спершу хай читачі ознайомляться з біографічною довідкою.

ЛІСНИЧАВІКТОРІЯ МИКОЛАЇВНАЗаступник Міністра

 Народилася

15 травня 1978 року в селі Тарасівка Новгородського району Кіровоградської області

 Освіта

Вища

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця (2001)

Київський національний економічний університет (2005)

 Науковий ступінь

Працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління «Інституційне забезпечення державної політики у сфері культури»

 Нагороди

Подяка Київського міського голови (2006)

Подяка Шевченківської райдержадміністрації (2005)

Почесна грамота Академії медичних наук України (2008)

Почесна грамота головного управління охорони здоров’я (2005)

 Володіння мовами

українська, російська, англійська, латинська

 Трудова діяльність

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2010 р. № 1737-р призначена заступником Міністра культури і туризму України

 1996-2001 – навчання Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

 2001-2005 – лікар-кардіолог Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова

 2005-2007 – начальник управління охорони здоров’я Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві

 2007-2007 – заступник директора Державного підприємства «Управління з експлуатації майнового комплексу» Міністерства фінансів України

 2007-2010 – заступник директора Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова»

 Громадська діяльність

Віце-Президент міжнародної асоціації «Біомедична інженерія»

Член вченої Ради Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова

 Загальний стаж роботи8 р. 9 м.

Стаж державної служби4 р. 10 м.

Сімейний станМає доньку

Коментувати нічого. Ашипку терміново треба виправити! До речі, зможе щось прокоментувати Радник Президента Ганна Герман? Її ж сфера відповідальності! Чи за ток-шоу ніколи?

Наступним кроком стало вивчення ситуації у Нацмузеї історії ВВВ. Чому тече багато років дах? Чому не робиться ремонт? Адже кошти виділялися! Хто відповідає? Хто винен, що псуються цінні експонати? Перші ж опитані нами співробітники музею розповіли аж дуже багато цікавого. В принципі, якщо трохи заглибитися, роботи для податкової, КРУ, прокуратури вистачить надовго.

Нам повідомили промовистий факт – площу у Нацмузеї, як кажуть, орендують аж 15 комерційних структур. Це плітки, чи треба офіційно перевірити? Триває якесь дивне будівництво. А чи законне воно? Правда? Чи дійсно у керівництві Нацмузею працюють близькі родичі?

То може слід виселити якусь з комерційних фірм, а Музей прикордонників зберегти? Питань виникає аж занадто багато… Спершу треба думати, а потім діяти. Звичайно, це важко…

-Цього року виповнюється 20 років Прикордонній службі України! – повідомив начальник Центрального музею прикордонної служби Олександр Филь, - Ювілей з дня початку війни, перший удар якої витримали прикордонники. 15 років нашому музею. І тут така халепа! Термінове виселення. А у нас 30 тисяч експонатів! Лише 6 співробітників. Ексклюзивні інсталяції, які просто не витримають переїзду. Та і куди переїздити? За місяць фізично неможливо демонтувати музей, знайти рівноцінне приміщення. Якщо експонати запакують у ящики, там вони і помруть. Невже не можна знайти компромісне рішення?

Прикордонна служба - правоохоронний орган спеціального призначення. На цей момент переносити музей нікуди!

-Звичайно, ми стурбовані! – заявив директор Департаменту Держприкордонслужби генерал-полковник Михайло Володимирович Коваль, - Музей прикордонників – наша гордість! І він має бути! Чиновники приходять і йдуть, а символічні заклади, центри патріотичного виховання повинні залишатися завжди! Ветерани, військовослужбовці, курсанти пишаються відомчим музеєм. Він має діяти і виконувати своє призначення! Ми віримо у цивілізоване, справедливе вирішення проблеми. Вдячні журналістам за підтримку!

Музей нині чимось нагадує Брестську фортецю. Осада…

Аби підтримати, спеціально приїхав легендарний генерал, ветеран війни, Герой Радянського Союзу Борис Кузьмич Кошечкін. Фронтовик оцінив ситуацію прямо і щиро, назвавши негідників-рейдерів негідниками.

Борис Кузьмич особисто знайомий з Президентом України В.Ф.Януковичем, вже написав листа з проханням підтримати музей, хоче потрапити на особистий прийом.

Стурбовані члени багатьох пошукових загонів, які співпрацюють з музеєм.

Чомусь згадався традиційний День прикордонника, який скоро. Хлопці святкують дуже бурхливо… В принципі, можуть провести неформальну зустріч трохи раніше. Скажімо під стінами Мінкульту. Там якраз вікна-двері замінили…

Писати про подібні конфлікти без гумору неможливо. Іноді складається враження, що державним чиновникам не вистачає гострих відчуттів. І розуму.

Зрозуміло, захищати державний музей від державних чиновників, то справа невдячна. Не базар, не ресторан, не фірму, не приватний город… Наживаєш купу впливових ворогів. Сотні вірних друзів. Боротися треба завжди!

…У Музеї прикордонників є стенди пам`яті загиблим побратимам. Строга стилістика. Старі плакати. Сюди не носять квітів і не виголошують пафосних промов. Там залишають сигарету. І мовчать…

То чи знищить Мінкульт Музей прикордонників?

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», рядовий Ракетних військ Стратегічного призначення Радянської Армії

Прохання до всіх небайдужих – зможете допомогти – допоможіть! Або, просто відвідайте цей маленький теплий музей – Київ, вул.Мазепи,44. Приведіть дітей. Музей дійсно цікавий!