Танки-сейфи ставки "Вервольф"

Однак, слід згадати всі етапи "бойового шляху", який довелося подолати команді журналу "Музеї України", і можливо, ці пригоди виявляться цікавішими за результат. 
Ниточкою став розшук альбому Гітлера, подарованого Рібентропом українському художнику-шпигуну М.Глущенку. Теоретично, той альбом, який має немислиму аукціонну вартість, повинен знаходитися або в архіві СБУ, або в фондах ЦК КПУ. Пошуки тривають.
В цей час наш загадковий представник у Німеччині Микола Кайзер взяв слід післявоєнного життя зловісного доктора Менгеле, що увійшов в історію як монстр, що проводив на живих людях жахливі експерименти. У доктора, як і у Гітлера, був вишуканий художній смак, обидва вони малювали картини. Що дуже знадобилося Менгеле після війни - він просто змінив ім`я, почавши видавати себе за художника, який мандрував Баварськими Альпами, малюючи гірські пейзажі. Одну з таких картин вдалося знайти і викупити. Встановили існування ще кількох. 
Пізніше вийшли на секретний бункер СС, який охороняв фанатичний офіцер. Лише після його смерті, донька і онук випадково знайшли тайник, де зберігається чимало документів, у тому числі про дослідження "Аненербе", дивні речі, витвори мистецтва... Аби не привертати уваги, родичі хранителя-есесівця, почали тихо продавати, практично за безцінь, унікальні речі...
Зрозуміло, наші публікації про всі ті події не могли не привернути уваги специфічних людей з бурхливим минулим у радянських спецслужбах. Вони теж цікавляться зниклими скарбами. І їх бази даних заслуговують на повагу.
Наш журнал отримав ще одне джерело унікальної інформації, основою якої є документи з архівів, які відкриють через багато років...
Ми намагалися знайти секретне сховище СС десь у лісах під містом Зіген у Німеччині. Доторкнулися до пошуків баз нацистів у Антарктиді. Дізналися чимало нового про операції КДБ у 90-ті роки...
Але, головне, вийшли на слід останньої спецгрупи центрального апарату КДБ СРСР, яка у серпні 1991 року (!), знайшла вцілілий схрон Служби Безпеки ОУН десь на півночі Тернопільської області! Схрон використовували як пересильний пункт аж до 1990 року! Скоріш за все, опікувалася ним жінка, яка уникнула арешту, зберігши вірність ідеям до останніх днів.
Ми публікували кілька матеріалів про знахідку, маючи лише кілька фотографій і усні розповіді одного з членів спецгрупи. Зрозуміло, не маючи ніякої можливості перевірити факти.
За твердженнями свідка, в схроні зберігалися звіти загадкової організації "Аненербе", що активно діяла на окупованій території. Штаб експедиції знаходився у ставці "Вервольф". Можна лише здогадуватися, як ті папери потрапили до рук повстанців... На війні все можливо.
Ветеранам КДБ, до рук яких якимось чином потрапили ті документи чи їх копії, вдалося зламати шифр. А ми дали публікацію про танки-сейфи СС, які загрузили чимось дуже цінним і втопили та закопали десь поблизу "Вервольфу". Стрімко наступала Червона Армія, евакуювати не встигли. Навіть ставку Гітлера не підірвали, здали - лише після жорсткої контратаки відбили і висадили в повітря.
Зрозуміло, виникло чимало чуток. Ще й старі есесівці та їх діти, періодично виникають на Вінничині, намагаючись організувати якісь розкопки. Шукають ... танки! Про такі роботи в місті Бар багато писали. Ми знайшли учасника розкопок. І самоцитата з 2010 року: "Я довго роздивлявся шифровки – второпати нічого не міг… Все примітивно. Один лист. А там інформації на десяток листів машинопису. Головне – ключ до шифру. Виявляється, і СС і Аненербе широко використовували для шифрування… іврит! Дійсно, серед вищих керівників Рейху, включаючи самого Гітлера, начальника його охорони, було чимало євреїв-сефардів і напівкровок. Нині, до речі, президент США теж сефард-напівкровка, що викликає лють ашкіназів… Але, то інша історія, яка скоріш за все, закінчиться новою війною…

…Наші попередники, які вирили тринадцятиметровий котлован у Барі, вирахували не те місце! Ключ шифру – єврейське прислів’я «Той хто сказав А, вимовив В, повинен сказати Z». Підпис під шифровкою Gez. Dr. Hohberrg. Це – ключ шифру, розроблений у квітні 1943 року, за рік до спішної евакуації Вервольфу. От лише, як він потрапив до рук СБ ОУН? Оце повороти сюжету!

Я підозрюю, що один з моїх нових анонімних друзів, колишній шифрувальник або ГРУ МО СРСР, або ПГУ КДБ СРСР. Чесно кажучи, я стикаюсь з людьми такого рівня вперше. Їх голови працюють швидше сучасних компів. І на пенсії їм явно не вистачає адреналіну…

А далі все просто. Після раптового прориву фронту, виникла загроза оточення, чого німці, після Сталінграду боялися панічно. Вони фізично не встигали вивезти з Вервольфу все, що треба. Навіть підірвати ставку Гітлера не встигли. Відійшли, підтягли підкріплення, через три дні ставку відбили, підірвали і відступили.

Якісь цінності, документи запакували у спеціальні мідні контейнери, загрузили у три легких танки з складу охорони ставки і закопали. Згідно схеми, є ще один важкий танк-сейф типу «Тигр», теж закопаний і два важких танки зіштовхнули у воду. Один у якійсь водоймі на глибині 3,5 метри, інший у річці Рів на десятиметровій глибині. Можливо, якісь закопані танки евакуювали. Возитися у березні 1944 року, в мороз, із затопленими машинами, поруч з лінією фронту, ніхто не став.

Старий есесівець, про котрого згадало ДТ,  був очевидцем тих подій, або не мав схеми і сподівався лише на спогади, або не зміг підібрати ключ до шифру. Цінність того, що заховано у тих танках-сейфах така висока, що було витрачено купу валюти на хабарі, організацію робіт… То явно не діаманти – щось набагато дорожче… Якщо танки свідомо затопили, значить їх вантаж води не боїться"…

Після цього нам написав львівянин В.Сиротенко, який у 1948 році, в дитинстві, був свідком розшуків танків "Тигр" спецгрупою СБ ОУН! Вони закатували його діда, випитуючи, де закопані танки. Вело розслідування НКВД... Ніхто нічого не знайшов! Шість танків з "начинкою"! 

Ось фрагмент одного з листів: "В.Сиротенко
Тут что-то странное. Я точно знаю, что Вервольф был под Стрижевкой. Что ставка Германа Геринга была под Гуливцами. Но я прекрасно помню огромные вывороченные из земли глыбы бетона, на которых мы загорали. В 2001/2, когда я пытался посроить свой безотходный комплекс в Липовецком районе на Винничина, я, используя своё служебное положение и имея в распоряжении "Волгу", пытался найти Лесничество своего детства. Ездил в Уладовку, проезжал грунтовой дорогой вдоль Буга. Но так ничегно и не нашёл -"Стоят вековые деревья, которые с дедом садил, но только исчезла деревня, которой впервые ходил"... У меня на фотографии похорон деда написано Гищинское кладбище. На ярмарку за поросятами дед ездил в Янов. Жёлтый, ароматный и очень сладкий сахар привозил с Корделевки. Через Буг возле лесничества стоял взорванный партизанами мост с железными фермами и огромными панелями. Вот всё, что я помню из детства.В 2002 видел подобные руины моста, но там никакой реки не было- какое-то болото. Так что я так и не нашёл своего Лесничества..."

Як ми і попереджали, шукати у "Вервольфі" - марна справа. Треба рухатися на захід по Бугу. За нашими розрахунками, це село Гущинці Калинівського району Вінницької області. Вірніше, десь неподалік. Чи в районі...

Я знаю, що зараз десятки слідопитів піднімуть мої публікації за 2010 рік. Шукайте. Особливо, на сайті, де ставлять оцінки і пишуть відгуки... Якщо знайдете - золото, діаманти чи що там буде - ваше. Сподіваюся, якось віддячите... Знайти у тих глухих місцях шість танків, їх розкопати, важко. Але, можливо. А от дістати і продати танки практично нереально. Моментально накриють. Відповідно, вилучать і скарби...

Ну що можна було тримати у герметичних мідних коробках?

Порада - вміст заберіть, танки знову закопайте... Це між іншим... І нікому ні слова!  Це не так весело, як здається... 

На сьогодні це все. Засікаємо дату. За нашими розрахунками, перша розвідувальна пошукова група буде в районі наступного дня. Знаю я своїх читачів...

Тепер можна розслабитися і чекати повідомлень про знайдений на Вінничині танк. Сумнівно, що згадають про скарб...