Спеціальні економічні зони: а воно нам треба?..

У майже 10-річній історії системи СЕЗ та ТПР досягнуто як позитивні, так і негативні результати. Затверджено 768 інвестиційних проектів, загальна кошторисна вартість яких - 6,67 млрд. дол. США. Залучено інвестицій на 2,1 млрд. дол. США, а освоєно - на 9,8 млрд. дол. США, реалізовано товарів, робіт, послуг на 45,4 млрд. грн., й що дуже важливо - створено 52,1 тис. та збережено 85,5 тис. робочих місць.

Маємо успіхи і на регіональному рівні. Так, по СЕЗ Закарпаття створено 19 тис. робочих місць, перераховано до державного бюджету 144 млн. грн., обсяги товарів, робіт, послуг складають понад 50 % виробництва області в цілому, що для такого малого регіону є значним успіхом. Застосування таких зон в Донецькій області дозволило працевлаштувати біля 50 тис. шахтарів, звільнених з ліквідованих нерентабельних шахт. А створення СЕЗ Славутич взагалі дозволило вижити цілому місту після закриття сумнозвісної Чорнобильської АЕС.

Водночас через зони та спеціальні території відбувалася масштабна тінізація економіки, обсяги якої у цих зонах за словами Президента В.Ющенка складають 7 млрд. грн. За даними Держкомстату, обсяги використаних податкових пільг та перерахованих платежів до держбюджету за роки зон пільгового оподаткування становлять в цілому по Україні 733.4 млн. грн. і 266,5 млн. грн. відповідно, тобто обсяги цих пільг у 2,75 рази перевищують зазначені платежі. 80 відсотків усіх податкових та митних пільг, наданих зонам пільгового оподаткування, припадає саме на ТПР Донецької області.

На регіональному рівні масштаби такого збагачення настільки вражають, що потребують не лише коментарю, а, здається, й застосування Кримінального кодексу. Так, донецькі СЕЗ, створені для залучення інвестицій у вугільну промисловість, на 90 відсотків займалися імпортом дешевого мяса. Якщо взяти до уваги ще й митний аспект, то за даними експертів такі фірмипільговики Донецького регіону лише за рахунок несплати ввізного мита на окорока та четвертинку птиці отримали фантастичний навар до 11 млрд. грн. Цей бізнес вже наближується до рівня прибутковості офіційних секторів економіки, контрольованих всім відомими крутими українцями.

Уряд пішов революційним шляхом і здійснив бюджетним законом дуже серйозну зачистку відповідного законодавства, без чого неможлива успішна боротьба з тіньовою економікою.

У 10 законах про спеціальні економічні зони (Порт Крим Автономної Республіки Крим, Азов і Донецьк Донецької області, Закарпаття Закарпатської області, Славутич Київської області, Курортполіс Трускавець і Яворів Львівської області, Миколаїв Миколаївської області, Порто-франко і Рені Одеської області) виключені норми про всі без виключення податкові та митні пільги. Так само зроблено у 9 законах щодо територій пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності (Автономна Республіка Крим, Волинська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Луганська і Чернігівська області, м. Харків і м. Шостки Сумської області). У Прикінцевих положеннях закону про внесення змін до Державного бюджету на цей рік визнано такими, що втратили чинність, закони про внесення відповідних змін до деяких законодавчих актів з питань оподаткування щодо 10 з 11 СЕЗ-ів (чомусь це не торкнулося експериментальної економічної зони Сиваш) та 7 з 9 регіонів із спеціальним режимом інвестиційної діяльності (так само не згадано Закарпаття та м. Шостки Сумської області).

Внаслідок цього більшість СЕЗів та ТПРів перетворилися у фікцію, крім трьох вищезазначених. Існуючий базовий закон Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон став документом загального характеру і також не працюватиме. У цьому питанні Уряд продемонстрував свою послідовність та певну законнослухняність виконав доручення парламенту щодо скасування спеціальних (вільних) економічних зон, технопарків та спеціальних режимів інвестиційної діяльності на ТПР-ах (додаток 2 постанови від 24.06.2004 №1854-ІV Про Основні напрями бюджетної політики на 2005 рік).

Оскільки ми маємо неоднозначні результати функціонування СЕЗ та ТПР, скасування зазначеним законом цих пільг може призвести до погіршення інвестиційного та підприємницького клімату, втрати довіри до нової демократичної влади з боку інвесторів і навіть до їх виходу з нашої економіки з виведенням своїх капіталів. На жаль, владою продемонстрована чергова нестабільність чинного законодавства і його залежність від політичної ситуації. І вже маємо першу реакцію європейських партнерів керівник економічного відділу Посольства Польщі заявила про стурбованість діями уряду і запропонувала за прикладом її країни, де інвестори у таких зонах працюють біля 10 років, ліквідувати пільги лише злісним невиконавцям інвестиційних зобовязань. Таку ж думку висловив і Перший віце-премєр-міністр України А.Кінах, який вважає за необхідне діяти не шляхом ампутації цих зон, територій, технопарків, а діяти виключно у рамках аналізу конкретних інвестиційних проектів.

Ситуація потребувала рішучих кроків, і вони були зроблені урядом, до яких можна відноситися по різному. Але тепер постало нове питання, а саме щодо подальших перспектив функціонування СЕЗ в Україні. І тут доцільно скористатися досвідом європейських сусідів, насамперед щодо сучасного стану 14 СЕЗ у Польщі. На початку 2004 року польський уряд у переговорах із Євросоюзом щодо набуття членства спромігся довитися для компаній - субєктів цих зон щодо шестирічного перехідного періоду, протягом якого відбуватиметься поступовий перехід їх субєктів на загальні норми функціонування. Як бачимо, поляки домоглися цивілізованого підходу до їх трансформації, а ми все спочатку вирішуємо, а потім аналізуємо скоєне.

Відзначимо й принципову різницю у підходах до стимулювання інвесторів фіскальними засобами: в Польщі субєкти СЕЗ мають право на пільговій варіант оподаткування лише свого прибутку за підсумками підприємницької діяльності. Водночас легальні можливості для українських субєктів цих зон набагато ширші і найголовнішими з них є пільги з митних платежів, які складають майже 70% усіх умовно нарахованих платежів. Ось ця відмінність діяльності польських зон могла б стати напрямом вдосконалення законодавства про вітчизняні СЕЗ.

Одне з пояснень успішності польських зон держава робила особливий акцент на розвиток інфраструктури подібних територій: транспортних комунікацій, інформаційного, телекомунікаційного забезпечення тощо. А в Китаї, наприклад, при розробці зон пільгового оподаткування, держава спочатку витрачає на створення відповідної інфраструктури (шляхів, аеропортів, телекомунікацій тощо) в 5 тисяч разів більше, ніж збирається залучити у вигляді інвестицій у цих зонах. В Україні ж низький рівень розвитку інфраструктури просто відлякує потенційних інвесторів і за такої ситуації не можна серйозно вести мову про залучення інвестицій та появу відповідальних інвесторів. Доводиться констатувати відсутність державної політики взагалі щодо розвитку інфраструктури і її формування є дуже важливим при подальшому функціонуванні таких зон у країні.

Наступним напрямом трансформації цих особливих зон та територій може стати вдосконалення регіональної політики і впровадження нових інструментів розвитку регіонів. Цьому сприятимуть прийняття у новій редакції Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закону України Про стимулювання розвитку регіонів, згідно з яким передбачають новацію - укладання угод про регіональний розвиток органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Стимулювання соціального партнерства органів місцевої влади, громадськості, профспілок та бізнесу повинно стати одним з наріжних каменів такої реформи.

Ще одним напрямом може стати стимулювання через законодавство про інвестиційно-інноваційну діяльність в цілому і підвищенні ролі профспілок в частині соціально-трудових відносин. Час вимагає нових підходів, та, на жаль, більшість профспілок не готові до цього як через велику розпорошеність свого середовища (адже за даними Національної ради соціального партнерства маємо 94 всеукраїнські профспілки і 12 загальноукраїнських обєднань), так і недостатньо високий кваліфікаційний рівень профспілкових активістів на місцях.

Можна зрозуміти бажання керівництва країни навести довгоочікуваний порядок з наданням податкових пільг, коли в країні ними користується 45 тис. підприємств. Безумовно, таку кількість підприємств не можна визнати нормальною, але ж і рубати шашкою Премєр-міністру як керівнику саме уряду народної довіри не до лиця. Логічним кроком для визначення майбутнього СЕЗ і ТПР стала б повна інвентаризація всіх без винятку податкових пільг, наданих їх субєктам. Та знову у законі маємо дивну непослідовність спочатку у ньому скасовуються ці пільги, а потім у ст. 25 його Прикінцевих положень Кабінету Міністрів доручається ... їхній облік. Цей нонсенс можна пояснити лише обмеженням у часі при підготовці цього закону, але жщо маємо, то маємо. Далі більше і в цьому ж абзаці міститься положення про доручення уряду розглянути можливість запровадження преференційних доходів, тобто відбулася принципова зміна правил гри: системи пільг на урядові преференції. Хочеться щиро сподіватися, що уряд демократичної влади усвідомлює усю небезпеку запровадження ручного управління економікою з вул. Грушевського і буде стійким до таких спокус.

За повідомленням першого віце-премєр-міністра України А.Кінаха урядом проводиться фахова та систематична перевірка діяльності СЕЗ і ТПР. Результатами її роботи повинні стати розчистка авгієвих конюшень, у які перетворилися більшість цих зон та територій під впливом фінансово-політичних кланів. Наприклад, не можна далі ігнорувати такі законодавчі перли колишньої олігархічної влади як зони Азов та Донецьк, що отримали цей статус чомусь аж на 60 років (для порівняння: довгострокова оренда земельної ділянки складає не більше 49 років) або визначення територій пріоритетного розвитку фактично у межах області (як надання такого статусу 26 містам та 7 районам Донецької області).

Наведення порядку справа важка, але державна мудрість полягає саме у тому, аби цей порядок забезпечити. Будемо оптимістами.