СОТ Для Чайників

Що таке Світова організація торгівлі.

 

На СОТ можна поглянути з різних боків. Наприклад, з таких:

 

·         це організація, яка сприяє  лібералізації світової торгівлі;

·         це місце, де країни можуть домовлятися стосовно правил обміну товарами та послугами;

·         це спосіб врегулювання спірних питань у торгівельних відносинах, які виникають між країнами;

·         це структура, яка підтримує стабільні правила міжнародної торгівлі;

·         це шлях, яким країна може вийти на світові ринки товарів та послуг;

·         це можливість не лише зменшити торгівельні барєри між країнами, але й за потребою встановити їх - скажімо, щоб захистити інтереси споживачів або упередити розповсюдження якоїсь хвороби.

 

Але, в будь-якому разі, СОТ це не якась Надструктура, яка диктує всім свої умови, може вирішити всі світові проблеми або є причиною всіх конфліктів на планеті.

 

Історія створення Світової Організації Торгівлі.

 

У 1947 році країни світу вирішили сформулювати загальні правила розвитку міжнародної торгівлі та зафіксувати їх в окремому документі. Таким документом стала Генеральна Угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ). З того часу ці правила постійно вдосконалювалися, аби вони могли максимально відображати інтереси всіх країн-учасниць Угоди.  Всі узгодження відбувалися виключно шляхом переговорів між усіма зацікавленими сторонами. Наймасштабніший та найважливіший раунд переговорів тривав протягом 8 років з 1986 до 1994 року. На основі досягнутих тоді домовленостей і була створена Світова Організація Торгівлі. Вона почала діяти з 1 січня 1995 року.

Саме тому до абревіатури СОТ іноді додають загадкове для декого ГАТТ (ГАТТ/СОТ).

Але якщо Генеральна Угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) регулювала лише торгівлю товарами, то у межах СОТ країни досягають домовленостей стосовно обміну товарами, послугами, винаходами та інтелектуальною власністю.  

Станом на 1 листопада 2005 року учасниками СОТ є 148 країн світу. На їх долю припадає 95% світового обєму торгівлі. Днями до СОТ має приєднатися 149-й учасник - Саудівська Аравія, яка здобула таку можливість після 12 років переговорів. Офіційно рішення про це буде оголошено на грудневій зустрічі міністрів країн СОТ у Гонконзі.

Усі сусіди України, та більшість країн колишнього Радянського Союзу є членами Світової Організації Торгівлі. Польща приєдналася до СОТ у 1995 році, Болгарія у 1996-му, Кіргізія у 1998-му, Естонія та Латвія у 1999-му, Грузія у 2000-му, Вірменія у 2003-му. З безпосередніх сусідів України не є членами СОТ лише Росія та Білорусь.

 

Головна мета СОТ

 

Головна мета СОТ створити такі умови, за яких міжнародна торгівля здійснюватиметься максимально вільно. Це, зокрема, означає відсутність перешкод для доступу на ринки товарів та послуг усіх країн-учасниць. Це також означає, що правила торгівлі є прозорими, стабільними та зрозумілими для всіх учасників. При цьому усунення барєрів відбувається таким чином, аби не зашкодити інтересам національних виробників.

 

Основний принцип діяльності СОТ

 

Світова організація торгівлі не навязує нікому свої умови. СОТ створювалася на базі багаторічних переговорів між усіма зацікавленими країнами. Приєдання нових членів також відбувається шляхом переговорів. Країна-претендент має можливість відстоювати інтереси своїх виробників та громадян, які, зрештою, і мають відчути переваги від членства країни в організації.

Завдання країни-претендента в ході переговорів полягає саме в тому, щоб домогтися умов, які максимально посилюють переваги від вступу до СОТ, і зменшують можливі недоліки. Для цього новому учаснику надається так званий перехідний період. За цей час країна має можливість провести необхідні реформи і підтримувати ті галузі чи підприємства, які потребуватимуть підтримки у нових умовах посиленої конкуренції.

 

Правила вступу до СОТ

 

Процедура приєднання до  Світової організації торгівлі складається з декількох етапів і займає в середньому 5 7 років. Ця процедура є однаковою для всіх країн і так само поширюється і на Україну.

На першому етапі відбувається детальний  розгляд законодавства та умов торгівлі в країні-претенденті на предмет відповідності нормам і правилам СОТ.

Після цього країна починає переговори і консультації з учасниками спеціально створеної Робочої Групи СОТ. Ці переговори стосуються умов приднання країни до СОТ. Зокрема, зясовуються поступки, на які готова піти країна, відкриваючі свій ринок для вільного доступу на нього товарів та послуг з-за кордону. У свою чергу, країна отримує доступ на ринки всіх інших країн-членів СОТ.

Далі країна-претендент має привести своє внутрішнє законодавство у відповідність з правилами СОТ. Тобто, з тими правилами, за якими сьогодні здійснюється майже 95% світової торгівлі.

На заключному етапі приєднання відбувається ратифікація національним законодавчим органом країни (в Україні це Верховна Рада) всього пакета документів, погодженого в рамках Робочої Групи і затвердженого Генеральною радою СОТ.

Після цього зазначені зобов'язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а сама країна-кандидат одержує статус члена СОТ.

 

Приклади країн, які вступили до СОТ

 

Досвід країн Центральної та Східної Європи свідчить, що приєднання до Світової організації торгівлі мало переважно позитивні наслідки для економіки цих країн. Негативні наслідки для окремих галузей, що виникали, компенсувалися прибутками, які отримувала країна в цілому від членства у СОТ.

Польща приєдналася до СОТ у 1995 р. Стабільний до того часу показник ВВП за два роки збільшився майже у півтора рази. Так само стабільно почав зростати і рівень прямих іноземних інвестицій. Від 4 млрд. доларів у 1996-му році до 9,5 млрд. у 2000. У Словенії в наступний рік після вступу до СОТ інвестиції зросли майже вдвічі, а згодом стабілізувалися. Стабільний рівень зростання ВВП та ріст інвестицій зберігається в останні роки у Латвії, Естонії та Болгарії.

Шлях України до СОТ.

 

Вперше Україна офіційно висловила бажання приєднатись до міжнародних угод з оптимізації торгівлі у 1993 р. Саме тоді було подано офіційну заявку і український уряд розпочав відповідні багатосторонні переговори з учасниками ГАТТ/СОТ.

З того часу і офіційні представники влади, і незалежні експерти неодноразово називали дату завершення переговорів. Спочатку планувалося, що підготовка займе 5 років, і у 1998 році Україна стане членом СОТ. Але насправді у 1998 р. переговори ще тривали, а активність української сторони навіть зменшилась.

На початку нового століття тодішній президент Леонід Кучма заявляв, що Україна приєднається до СОТ у 2003 першій половині 2004 р. Щоправда, ці прогнози та плани з досі не справдились.

Сьогодні Президент та Уряд країни також ставлять одним з пріоритетів приєднання України до Світової Організації Торгівлі. Називають і чергову дату завершення підготовчого процесу грудень 2005 року. Але протиріччя, що виникають всередині парламенту, гальмують прийняття законопроектів, які необхідні для досягнення цієї мети. Основні проблемні питання закони, що стосуються експорту металобрухту, імпорту цукру-сирцю та підтримки сільського господарства.

 

Переваги, які отримає Україна після вступу до СОТ.

 

Участь України у Світовій організації торгівлі надасть переваги її громадянам, окремим галузям промисловості та країні в цілому.

 

За рахунок участі України у СОТ громадяни отримують:

 

-          зменшення ціни на товари за рахунок підсилення конкуренції та доступу виробників до більш дешевої сировини. Адже вітчизняні виробники отримають змогу не лише продавати свою продукцію за кордоном, але й купувати там необхідну для виробництва сировину;

-          збільшення асортименту товарів та послуг за рахунок доступу в країну іноземних виробників. Разом з тим, вітчизняна продукція теж нікуди не зникне, адже внутрішні виробники можуть адаптуватися до нових умов конкуренції протягом перехідного періоду; 

-          покращення якості товарів за рахунок модернізації виробництва, яке стане можливим завдяки надходженню інвестицій з-за кордону. За оцінками Міністерства економіки, після набуття Україною членства у СОТ обсяги іноземних інвестицій в країну збільшаться на 30%.

-          нові робочі місця та збільшення заробітних плат за рахунок активізації економічних процесів та розвитку виробництва;

-          збільшення соціальної підтримки з боку держави за рахунок додаткових надходжень у державний бюджет.

 

Окремі підприємства чи галузі отримують:

 

-   підсилення позицій експортно-орієнтованих галузей. На сьогодні 60% валового внутрiшнього продукту України дає експорт метал, труби, мінеральні добрива, текстиль;

-    вільний доступ на ринки товарів та послуг майже 150 країн світу. За прогнозами Міністерства економіки, вступ до СОТ на 10% збільшить доходи України від торгівлі з іншими країнами;

-   зрозумілі, стабільні та рівні для всіх правила міжнародної торгівлі. Іноземним      компаніям легше буде розібратися у торгівельному законодавстві України, адже воно буде частиною законодавства СОТ, за якими ведуть бізнес всі учасники організації;

-    однакове ставлення до товарів та послуг незалежно від країни походження, тобто  не застосування антидемпінгових та інших обмежувальних заходів. За різними підрахунками, втрати від антидемпінгових заходів проти України можуть сягати восьми мільярдів доларів на рік;

-   можливість захищати свої інтереси у Спеціальному органі СОТ з розвязання  суперечок. Вступ до СОТ не усуває повністю загрозу антидемпінгових розслідувань, але потенційно покращує позиції країни, проти якої вони ініціюються.

 

Країна в цілому отримує:

 

-  розвиток економіки країни за рахунок пожвавлення торгівлі та збільшення виробництва. За розрахунками Міністерства економіки, вступ у СОТ може прискорити рост ВВП країни майже на 2%;

-   додаткове залучення прямих іноземних інвестицій для розвитку виробництва та  створення нових робочих місць. Це також позитивно впливатиме на екологічну ситуацію в країні, адже частина інвестицій буде спрямовано на модернізацію виробництва, і, значить, на впровадження нових, екологічно безпечних та енергозберігаючих технологій;

-  розвиток сучасного, конкурентноспроможного виробництва. Підприємства змушені будуть модернізувати свою діяльність і пропонувати продукцію, яка зможе конкурувати з іноземними аналогами.

-  збільшення відрахувань у державний бюджет та місцеві бюджети за рахунок податків, які сплачують підприємства та можливість спрямовувати їх на соціальні програми;

-   стабільне законодавство. Після вступу до СОТ важко буде лобіювати закони в інтересах окремих політичних сил чи промислових груп українське торговельне законодавство буде частиною законодавства СОТ і зміни необхідно буде погоджувати з цією організацією.

 

Стан підготовчого процесу по вступу України у СОТ.

 

Переважну більшість організаційної роботи по вступу до СОТ Україна вже провела. Законодавство гармонізоване з вимогами СОТ майже на 90 відсотків.  Завершено переговори із 40 країнами-членами Робочої групи, яка розглядає заявку України про вступ до Світової організації торгівлі. Майже повністю погоджено тарифні та митні позиції щодо доступу до ринків товарів та послуг. 

Важливим є те, що рівень тарифного захисту українських підприємств після вступу до СОТ майже не відрізнятиметься від нинішнього. І цей рівень є подібним до того, який мають країни, що нещодавно приєдналися до СОТ (Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Хорватія). Деякі митні ставки в Україні є навіть нижчими, і лише 13% ставок перевищують цей рівень.

Станом на середину листопада 2005 року Україні залишилося підписати 9 двосторонніх протоколів з іншими державами. Найбільш складними та важливими є переговори зі Сполученими Штатами та Австралією. Зокрема, Австралія вимагає збільшення квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини та зменшення митних ставок на цукор-сирець, який ввозитиметься в Україну поза квотою.

У процесі приведення внутрішнього законодавства у відповідність з правилами СОТ Верховна Рада має внести зміни менш ніж до десяти законів України.

 

  Зацікавленість України у якнайшвидшому вступі до СОТ.

 

На сьогодні, ухваливши більшість необхідних для вступу у СОТ законів, Україна відкрила свій ринок для іноземних товарів. Але без завершення цього процесу не може отримати повноцінний доступ на ринки інших країн. Через це Україна вже сьогодні має відємне сальдо торгівельного балансу. Тобто імпорт почав значно перевищувати експорт. А це може призвести до суттєвого дисбалансу у зовнішньоторгівельних стосунках.

До того ж, поки Україна розмірковує, конкуренти з країн-членів СОТ здобувають свої частки на міжнародних ринках. Інвестиції, які могли б прийти в Україну, спрямовуються в інші країни. Формування правил міжнародної торгівлі, за якими живе більша частина світу, відбуваються без активної участі України.   

 

 

Вартість відстрочення вступу або перебування поза межами СОТ

Відсутність переваг від перебування поза межами СОТ   Конкуренти з країн-членів СОТ здобувають ринкові частки на міжнародних ринках   Інші країни залучають інвестиції, які могли б бути  вкладені в Україну, та покращують конкурентоспроможність своїх товарів/послуг   Інші країни напрацьовують більше досвіду, торгуючи за правилами СОТ і беручи участь у формуванні правил торгівлі на майбутнє для захисту своїх інтересів   Якщо Україна не вступить до СОТ в 2005 році, набуття членства буде значно відстрочено в звязку з новими вимогами, а це зашкодить інтересам України

 

 

 

Зовнішні стримуючі фактори вступу України до СОТ.

 

 Приєднання нових членів до Світової організації торгівлі відбувається шляхом переговорів між країнами-учасниками СОТ. На сьогодні більшу частину цього шляху Україна вже пройшла. Якщо з певних причин процес загальмується, тоді збільшується імовірність того, що якась інша країна вступить до СОТ раніше. Це означає пошук нових компромісів по спірних питаннях - вже з цим новим членом СОТ, можливо, нові поступки та умови співпраці. А, відповідно, обмеження можливостей для України, яка мала б набагато сильніші позиції у переговорах, якби мала статус члена СОТ, а не країни-кандидата.

Те саме стосується і проголошених намірів Росії приєднатися до СОТ вже найближчим часом. З точки зору відстоювання своїх позицій для України краще було б вступити до СОТ раніше за Росію.  Це, звісно, не означає, що російська сторона свідомо перешкоджатиме Україні у статусі члена СОТ. І так саме не означає, що Україна, зі свого боку, збирається ставити зайві перешкоди Росії у випадку, якщо першою отримає статус члена СОТ.

   Просто бізнес завжди залишається бізнесом, якими б дружніми не були стосунки між країнами чи їхніми лідерами. І Росія, так само як і Україна, має свої національні інтереси, які вона відстоюватиме під час переговорів.

   До того ж, нові  переговори знов потребуватимуть певного часу і, таким чином, відкладатимуть дату вступу України до СОТ. Весь цей час, витрачений на додаткові переговори та узгодження, насправді є часом втрачених можливостей, які Україна могла б ефективно використовувати з набуттям членства у СОТ.

            І саме виходячи з цього для України було б доцільніше завершити всі організаційні питання у найкоротший термін та стати членом СОТ вже до кінця поточного року.

 

  Особливості підготовчого процесу до вступу у СОТ в Україні.   

 

Тема вступу до Світової організації торгівлі в Україні має політичне забарвлення. Вона часто розігрується у передвиборчій боротьбі чи стає елементом торгів, який ситуативно використовують певні політичні сили.

Активним є і бізнесове лоббі в парламенті, яке також виступає проти приєднання України до СОТ. Адже певним бізнесменам-політикам це не вигідно. Членство у СОТ значно зменшить їхні можливості у проведенні законів, що надають переваги тим чи іншим галузям, або окремим підприємствам скажімо, через звільнення від податків або надання державних субсидій збитковим підприємствам. Зараз, створивши ідеальні умови для «свого» бізнесу, вони отримують надприбутки, а з вступом до СОТ Такі підприємства або отримують надприбутки, або працюють неефективно, не вкладаючи гроші у влисний розвиток і покладаючись на допомогу держави.

Деяким парламентарям-бізнесменам вступ України до СОТ не вигідний. По-перше, подібні пільги чи субсидії протирічать нормам Світової організації торгівлі і можуть бути скасовані або зменшені. По-друге, українське торговельне законодавство буде частиною законодавства СОТ і внесення змін до нього необхідно буде погоджувати з цією організацією.

 

 

Питання, які викликають найбільші дискусії. Цукрова галузь.

 

Одним з важливих питань, яке потребує негайного врегулювання, є вдосконалення законодавства щодо державного регулювання виробництва та обігу цукру та встановлення обмежень на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини.

Існуючі нині закони захищають національного товаровиробника через застосування імпортних митних ставок. Високі ставки роблять невигідним для імпортерів завезення цукру в Україну, і тим самим надають перевагу вітчизняному продукту.

Однак це суперечить правилам, які існують в Світовій організації торгівлі, і які вимагають часткової лібералізації вітчизняного ринку цукру. Зокрема, Австралія пропонує встановити квоту на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини на рівні 260 тисяч тон на рік та встановити мінімальне мито на імпорт цукру поза цією квотою.

Українські виробники цукру наполягають на тому, що таке відкриття внутрішнього ринку може знищити вітчизняну цукрову промисловість. Адже зараз в Україні виробляється переважно  буряковий цукор. Він є вдвічі дорожчим, ніж цукор з тростини. До того ж, українські заводи виробляють в декілька разів більше цукру, ніж українці можуть споживати.

В той же час, вітчизняна цукрова промисловість не відповідає сучасним вимогам та потребує реформування і модернізації. Технологічний процес виробництва цукру в Україні на сьогодні є низькоефективним та чи не найдорожчим у світі. Цукрові заводи працюють на застарілому обладнанні.

 

Шляхі вирішення проблем цукрової галузі.

 

Відкриття внутрішнього ринку для іноземного цукру дійсно може призвести до зменшення прибутків деяких підприємств або закриття декількох цукрових заводів. Але, швидше, посилення конкуренції у звязку зі вступом до СОТ стимулюватиме вітчизняних цукровиків до модернізації виробництва та покращення якості своєї продукції.

Крім того, Уряд України веде переговори про застосування перехідного періоду, який становитиме не менше 4 років. Тобто, Україна обмежуватиме доступ імпорту на свої ринки, і водночас отримає вихід на ринки країн-членів СОТ одразу ж після приєднання до цієї організації. Цього часу вистачить для того, щоб реструктуризувати цукрову галузь та підготувати її до повноцінної конкуренції. Це цілком можливо зробити, якщо зважити хоча б на досвід українських металургів, які за два роки змогли провести подібну реструктуризацію свого виробництва.

Зрештою, в довгостроковій перспективі від вступу України до СОТ вітчизняна цукрова галузь отримає такі ж переваги, як і інші сектори української економіки. Вихід на світові ринки, модернізація виробництва за рахунок іноземних інвестицій, доступ до сучасних технологій і ноу-хау та інше.

 

Питання, які викликають найбільші дискусії. Сільське господарство.

 

 Сільське господарство є тією галуззю, яка може не одразу відчути переваги від вступу України до Світової організації торгівлі, і навіть навпаки у короткостроковій перспективі дещо втратити. Існує думка, що відкриття внутрішніх ринків для іноземних продовольчих товарів зробить неконкурентноспроможними товари вітчизняного виробництва, і, як наслідок, призведе до закриття або суттєвого зменшення прибутків частини підприємств. Також проблемним є питання щодо надання державних субсидій сільському господарству. Правила СОТ вимагають певного обмеження підтримки сільгоспвиробників з боку держави.

У ході переговорів Україна намагається відстояти максимально можливий рівень державної підтримки сільського господарства. Але деякі країни вимагають зменшити цю суму.

Найжорсткішу позицію в цьому питання займають Австралія, Аргентина, Канада та Сполучені Штати. Австралія та Аргентина навіть заявили, що позиція України в цьому питанні є основним стримуючим чинником на шляху завершення переговорів про набуття Україною членства в СОТ.

 

Шляхи вирішення проблем сільського господарства, які можуть виникнути у короткостроковій перспективі після вступу України до СОТ

           

Існує декілька конкретних заходів, завдяки яким можна компенсувати втрати сільгоспвиробників після приєднання країни до СОТ.

 

По-перше можливість компенсувати втрати сільськогосподарської галузі за рахунок тих галузей вітчизняної промисловості, які суттєво збільшать свої прибутки завдяки приєднанню України до СОТ. Це, наприклад, металургійна та хімічна промисловості.

По-друге запровадження перехідного періоду, під час якого Україна матиме можливість для поступової реструктуризації та реформування сільського господарства і окремих його секторів. Це дозволить уникнути різкої зміни умов ведення господарської діяльності для сільгоспвиробників і крок за кроком наближатиме галузь до світових стандартів.

Крім того, існують і інші чинники, завдяки яким сільське господарство може отримати переваги чи компенсації у короткостроковій та довгостроковій перспективі. Серед них можна визначити такі:

 

-          вступ України до СОТ відкриє нові ринки для вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції. За розрахунками інституту економічних досліджень, експорт сільгосптоварів зросте на 12 відсотків;

 

-          збільшення імпорту товарів в Україну через скасування митних обмежень, зрештою, буде компенсуватися зростаючим експортом;

 

-          покращиться доступ до сучасної сільськогосподарської техніки та обладнання, що сприятиме росту продуктивності та конкурентноспроможності українських товарів;

 

-          очікується збільшення інвестицій у сільськогосподарські підприємства, що сприятиме їхньої модернізації;

 

-          Україна залишає за собою право та можливості підтримувати сільське господарство внутрішніми заходами.  До них належать, наприклад, програми так званої жовтої скриньки, або зеленої скриньки.

 

 

Зелена скринька.

 

До зеленої скринькі належать витрати, які не повязані напряму з підтримкою конкретних виробників. Зокрема, це державні витрати на підтримку наукових досліджень, підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, фінансування ветеринарних і фітосанітарних заходів, контроль за безпекою продуктів харчування; вдосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд); поліпшення землекористування тощо.

Країна-учасник СОТ має право фінансувати заходи «зеленої скриньки» в будь-якому обсязі залежно від можливостей свого бюджету.

Досвід інших країн з перехідною економікою показує, що після набуття членства в СОТ частка витрат на заходи зеленої скриньки поступово збільшується.

Зокрема, у Чехії, Польщі, Словенії протягом перехідного періоду частка заходів «зеленої скриньки» поступово зростала і протягом 19961998 років почала переважати у структурі підтримки сільського господарства. У 1998 році частка «зеленої скриньки» у бюджеті державної підтримки Чехії сягала 86%, Польщі 73%, Словенії 61%.

 

Жовта скринька.

 

До заходів жовтої скриньки належать витрати держави, напряму повязані з підтримкою сільгоспвиробників. Це компенсація облікової ставки за користування кредитами, списання державних боргів, доплати за здачу продукції належної якості тощо. Саме на фінансування таких заходів СОТ накладає обмеження, і саме вони є в першу чергу предметом переговорів на етапі приєднання країни до СОТ.

Сьогодні державна підтримка сільського господарства в Україні майже повністю складається з заходів, які СОТ відносить до жовтої скриньки. Разом з тим, сума коштів, яку держава у найближчі роки може дозволити собі спрямувати на цю підтримку, є значно нижчою, ніж українська сторона відстоює на переговорах.

 

При підготовці використані матеріали та експертні оцінки:

 

Міністерство Економіки України;

А. Яценюк міністр Економіки;

А. Березний заступник міністра Економіки;

О. Данилюк радник премєр-міністра України;

Ю. Фархайт радник АМР США з питань вступу до СОТ.