Дорогі друзі!
Щиро дякую вам за прояв людської солідарності та громадянської небайдужості.
Сьогодні ви вийшли до будинку Генеральної прокуратури України на захист свободи слова, проти довготривалого переслідування правозахисника і правозахисної організації. Хоча моя «порносправа» більше двох років розглядається лише судом першої інстанції, ваш протест не є тиском не правосуддя. Ви вимагаєте від прокуратури, яка у наших конституційно-правових обставинах залишається фактично органом державної виконавчої влади, відмовитися від сфабрикованих обвинувачень на мою адресу, припинити використовувати обвинувальну монополію у сфері кримінальної юстиції для переслідування правозахисників та громадських активістів, покарати співробітників міліції, які сфальшували кримінальну справу, «розслідували» її з багаточисельними порушеннями фундаментальних прав людини та норм процесуального права.
Намагаючись незаконно пограбувати офіс Вінницької правозахисної групи, вилучити файли біженців та шукачів притулку, які були власністю Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, отримати доступ до конфіденційного листування ВПГ з Європейським судом з прав людини, у інтересах наших клієнтів, МВС України не знайшло нічого оригінальнішого, як обвинуватити мене у поширенні порнографії у мережі інтернет та вчиненні наруги над Державним Гербом України.
Якщо ці обвинувачення будуть визнані судом доведеними, ми отримаємо надзвичайно небезпечний прецедент переслідування людини за вільне висловлення своєї думки, вираження поглядів у формі гострої сатири, спрямованої проти державних чиновників та інститутів влади, заплямованих масовими порушеннями прав людини. Кожен з нас наражатиметься на ризик кримінального переслідування та судимості за те, що інформуватиме суспільство про підступні та нечесні дії влади… навіть, якщо це була влада іншої країни. Тому ваша мирна хода, ваш протест – це протест членів суспільства проти антисуспільних дій, які чиняться правоохоронними органами і підтримуються Генеральною прокуратурою.
Я не вірю у те, що ваш протест матиме негайний ефект як на цю повністю сфальшовану «порносправу», так і на системні проблеми у царині прав людини. Проте в довшій перспективі - отримаємо великий вплив. Ми створюємо ефективну мережу реагування на порушення прав людини, ми інформуємо суспільство, ми демонструємо владі, що здатні солідарно захищати свої права. Так - ми плекаємо віру у те, що Справедливість стане нашою суспільною цінністю, а свобода слова – усвідомленою потребою.
Яким би не було рішення суду, я його не боюся. Сподіваюся - якщо мене визнають винуватим, суд не злякається і засудить мене до позбавлення волі, аби надати мені прямий доступ до українських засуджених, права яких масово і брутально порушуються. Так буде очевидно зручніше захищати ці права, підтримуючи ефективну комунікацію з громадянським суспільством з-за грат. Не варто боятися вʼязниці, особливо у часи, коли кримінальне покарання часто означає визнання державною машиною свого відчайдушного страху перед тими, хто потрапляє у іржаві лещата «кривосуддя».
Мені шкода, що я змушений сьогодні витрачати час на безглузде перебування у залі суду, а не робити те, що допомагає іншим, проте невдовзі судилище завершиться і, обіцяю, я робитиму те, що роблю останні двадцять років.
