Міністр Луценко зарештує Могілевича,.. якщо його побачить

Луценко висловив свою повагу до міжнародної організації Інтерпол й нагадав, що Могілевич має червоний прапорець Інтерполу, чим наперед визначена його доля у разі появи на территорії України. За словами Луценка, непойменовані персони вже виходили на міністра, аби прозондувати можливість безпроблемної появи Семена Могілевича на батьківщині.

Нагадаємо: Семен Юдкович Могілевич народився й тривалий час жив у Києві, починав займатися не дуже кашерним бізнесом на київському залізничному вокзалі разом із Вахтангом Убірія (зі сліів останнього), через що отримав прізвисько Сєва київський. Ще кілька років тому Могілевич регулярно навідувався до Києва, аби вклонитися могилі своєї мами й поспілкуватися із друзями.

Могілевич доволі активно втручається в життя своєї колишньої батьківщини. За повідомленнями останніх років Могілевич міцно сів на газову трубу, тоб-то долучився до постачання газу в Україну. Після того, як кілька років тому за ініціативою ЦРУ Могілевича вичавили з Угорщини, де той мешкав й мав багатомільйонний бізнес, останній перебрався до Росії. Він майже безвиїздно живе у Білокамяній, й за досотовірними відомостями, є дуже близькою персоною до В.В.Путіна. Могілевич є тіньовим консультантом російського президента з багатьох економічних схем, які запроваджує Росія задля вирішення своїх стратегічних завдань, передусім на міжнародній арені. Очевидно, саме цією участю Могілевича можна пояснити його кураторство над компанією Еурал транс газ, зареєстрованою колись в Угорщині чотирьма персонами з угорським та ізраїльським громадянством. Керував компанією сумнозвісний Андраш Кнопп колишній смотрящій Могілевича на заводах Реємстма в Україні, що спочатку належали Могілевичу, а пізніше були перепродані.

Андраш Кнопп колишній міністр освіти Угорщини, дуже близька до Могілевича фігура. Очолювана ним компанія Еурал транс газ була створена за схемою, узгодженою, вочевидь із Кучмою та Путіним з єдиною метою: посадити Україну на газову голку й назавжди зробити нашу країну залежною від Росії. На жаль, витоки інформації в пресу завадили безперешкодній реалізації цього плану. Забігаючи наперед сповістимо, що Еурал транс газ довелося припинити свою діяльність, оскільки з такою репутацією ця компанія вже не була потрібна. І тоді за тією ж схемою створили РосУкренерго.

Команда Могілевича напочатку була дуже збентежена появою критичних публікацій про своє дітище Еурал транс газ й намагалася заткнути пельку пресі через продажні російські та українські суди.

Так, в Україні від імені Андраша Кноппа та Еурал транс газ надійшов позов до Олега Єльцова, колишнього власника України кримінальної, де кілька років тому зявився передрук розлогої статті про оборудки Могілевича на газову ринку України. Але чомусь Печерський суд не лише взяв до розгляду позов саме до Єльцова, а не до першоджерела інформації, а й зобовязав журналіста сплатити близько 15.000 доларів небідним позивачам. Апеляційний суд з неменшим цинізмом підтвердив рішення першої інстанції. І лише Колегія Верховного суду з цивільних справ не тільки призупинила виконання рішення суду, а й повністю скасувала його, зауваживши на численні грубі порушення під час розгляду справи, зокрема на те, що позов було прийнято попри збіг терміну подання позовної заяви.

Нині Перчерський райсуд почав новий розгляд цієї справи, але цього разу представники позивача чомусь не зявляються на судові засідання. Можливо причиною тому невизначеність позицій Могілевича в Україні за нинішньої складної ситуації?  Чи можливо через те, що один з командних ігроків Могілевича Юрій Бойко колишній голова Нафтогазу України, за часів якого розроблялася схема Еурал транс газ не пройшов до парламенту, а його кишенькова Республіканська партія не змогла зайняти бодай якогось місця на політичній арені України? Чи можливо тому, що знов преса засвітила людей Могілевича, зокрема сумнозвісного Фірташа у числі засновників РосУкренерго? Й опосередкованим підттвердженням погіршенням справ Сєви Київського в Україні є виведення з мережи кабельного мовлення телеканалів К1 й К2, що за певними відомостями належать групі Могілевича й стійкі розмови про їхній продаж. А тут ще ця прикра заява Луценка...

Втім, у Могілевича далеко не все програно на українському полі. Тут продовжують залишатися чимало його активно діючих представників, які не лише роблять в Україні чималий бізнес, але й просотуються в політику, зокрема у нинішній парламент, до того ж на вельми гідних місцях й дуже близькі до нинішній зірок політичного олімпу. Ми обовязково розповімо про них пізніше.