Кримінальні пригоди «Фаберже» в Україні

З досьє:  Всесвітньовідома нині фірма веде свій початок з невеликої ювелірної майстерні та крамниці, заснованої Густавом Фаберже в 1842 році на Морській вулиці в Санкт-Петербурзі. В 1870 році сімейну справу очолив його син - Карл Фаберже, що в 1880 році заснував велику ювелірну фірму. Невдовзі її філії були відкриті в Москві, Одесі, Києві та Лондоні. З 1885 року Фаберже стає постачальником Двору Його Імператорської Величності, а в 1911 році отримує звання придворного ювеліра.

«Продам брильянтові прикраси. У кредит…»

В лютому 1902 року в українській столиці мав відбутися міжнародний ярмарок за участю найвідоміших та найзаможніших підприємців із усієї Європи. Такий престижний економічний форум міг принести неабиякі прибутки й фірмі «Фаберже». Проте у Києві вона не мала власної філії.

Карл Фаберже був найвідомішим ювеліром у світі

Тому було прийнято рішення – відрядити до міста на березі Дніпра досвідченого представника фірми на прізвище Гібсон.

…Англієць Джеймс Гібсон був близьким родичем одного із керівників московської філії «Фаберже» і саме тому користувався необмеженою довірою з боку начальства. Отримавши в одеській філії коштовності, в основному діамантові вироби, на суму близько 980 тисяч рублів, Гібсон прибув до Києва. Вже за кілька днів він облаштував шикарний офіс у так званому Контрактному будинку, де під час ярмарку укладалися договори та підписувалися угоди.

Час, відведений «на контракти», танув дуже швидко, проте справи у містера Гібсона йшли кепсько – коштовні ювелірні прикраси майже не розкуповувалися. Отже Джеймс перебував у відчаї.

«У чому ж причина невдач?» - розмірковував Гібсон. Чи то підводило погане знання особливостей місцевого ринку, чи то відсутність інформації про людей, здатних купити в нього надзвичайно дорогі вироби фірми. Адже людині з вулиці діаманти не продаси: потрібні серйозні рекомендації, ім'я, авторитет, популярність…

Проте Джеймсу дуже хотілося виконати доручення своєї фірми. Після довгих роздумів містер Гібсон вирішив скористатися послугами місцевої преси, розмістивши в київських газетах оголошення із пропозицією купити в нього діамантові вироби в кредит (що за умовами контракту дозволялося).

Покупці - ваші, відсотки - наші…

Цей хід комерсанта став результативним - вже наступного дня на порозі офісу Гібсона з'явилися два чоловіки: Микола Чорний та Йосип Іоффе. Відрекомендувавшись біржовими маклерами, вони пообіцяли допомогти представнику «Фаберже», а саме - підшукати йому заможних покупців.

Інтелігентні й балакучі маклери, як виявилося, чудово знали «весь Київ» - власників дохідних будинків, заводів і фабрик, маєтків і пароплавів. За словами маклерів, всі ці люди мали солідні капітали, були дуже авторитетними та відомими не лише у Києві але й за його межами. А це повністю відповідало уявленню Гібсона про солідних покупців.

Чорний та Іоффе запропонували англійцеві підшукати покупців, проте, зрозуміло, не безкоштовно, а за певний відсоток від продажів. Джеймс із радістю прийняв цю пропозицію та без заперечень погодився на умови своїх рятівників. Чи варто казати, що пани Чорний та Іоффе насправді були не маклерами, а спритними та зухвалими шахраями.

Клієнтів обслуговували кілька досвідчених ювелірів-консультантів

Першим вони привели до Гібсона «багатого цукрозаводчика» Альбіна Диновського, що набрав у англійця коштовностей на 87 тисяч рублів, виписавши Джеймсу вексель зі строком погашення у два місяці. За «цукрозаводчиком» до Гібсона завітали інші «заможні» і «відомі всьому Києву» особи, яким представник фірми «Фаберже» без жодних вагань та сумнівів вручав брильянтові вироби на багато тисяч рублів під нічим не забезпечені векселі.

Через два тижні таких «торгів» всі, навіть найдорожчі, коштовності у Гібсона розкупили, і англієць зі спокійною душею та почуттям бездоганно виконаної справи, відбув до Одеси.

Скарби жебрака

На початку березня 1902 року київські ювеліри із подивом констатували, що в місті невідомо звідки з'явилася величезна кількість високоякісних виробів із дорогоцінних металів та діамантів, які продавалися буквально за безцінь у ломбардах, усіляких крамницях і навіть «з-під поли»! Поліція теж звернула увагу на цей факт і взяла його на замітку, замислюючись, звідки у людей раптом могли з'явитися такі коштовні речі?

А буквально напередодні з Житомира надійшла тривожна звістка про зухвале пограбування місцевого ювелірного магазину: було викрадено коштовності на досить велику суму. Тепер, на думку поліцейських, ситуація прояснилася – діамантові коштовності, що з’явилися у Києві, безсумнівно, мали житомирське походження!

Вже наступного дня начальник київської розшукової поліції Георгій Рудий особисто виїхав до Житомира задля розслідування цієї справи.

Незабаром до тамтешнього поліцейського відділку потрапив місцевий мешканець Абрам Хайет. Під час обшуку у незаможного пересічного житомирянина знайшли… кілька діамантів вартістю понад 4000 рублів кожен. На суворе запитання начальника розшукової поліції, звідки в нього таке багатство, Абрам спокійно відповів, що він на цілком законних підставах купив їх у представника фірми «Фаберже» в Києві, і пред'явив відповідну квитанцію!

Здивований Рудий вирішив перевірити заяву Абрама Хайета і негайно надіслав запит до московської контори фірми «Фаберже» - чи не продавали вони вищевказаній особі коштовності? Відповідь із Білокам’яної ще більше спантеличила детектива - так, продавали в кредит, і строк оплати векселя ще не наступив.

Тоді Рудий відправляє до Москви ще одну телеграму, у якій повідомляє, що Абрам Хайет не є заможною людиною, він практично жебрак, отже, ніякі векселі оплатити не в змозі ані через місяць, ані через два, взагалі ніколи! Як йому могли продати в кредит такі коштовні речі?!

Після такої звістки в центральному офісі фірми «Фаберже» вчинився справжній переполох.

Для з'ясування обставин цієї заплутаної справи до Києва терміново відрядили присяжного повіреного Олександра Архипова та головного бухгалтера Володимира Яшина. Заручившись підтримкою київської влади та прокуратури, вони почали перевірку діяльності містера Гібсона в цьому місті.

Тим часом поліція зайнялася пошуком шахраїв і розслідуванню гучної «діамантової справи».

Будь ласка, надішліть ще…

З документів сумнозвісного англійця-комерсанта стало зрозуміло, що в нього придбали коштовності більше трьох десятків киян. Окрім вище згадуваного Диновського, якийсь Костянтин Тромчинський «накупив» у Гібсона діамантів на 66 тис. 750 рублів, Володимир Зейферт - на 44 тис. 064 рублі, Самуїл Митницький - на 33 тис. 385 рублів, Пінхус Мешбейн набрав ювелірних виробів на 22 тис. 960 рублів…

Як з’ясувалося, жоден із цих покупців не був заможною людиною, проте всі вони були шахраями й пройдисвітами. Щоправда, до цієї злочинної кампанії потрапили й кілька звичайних громадян, що спокусилися «діамантовою халявою».

Цікаво, що деяким із шахраїв ювелірних виробів, які вони придбали у Гібсона, здалося замало. Так, знахабнілі Тромчинський і Митницький, навіть, відправили до Одеси запити із проханням надіслати їм ще коштовностей! Останній, наприклад, висловив бажання купити в обмін на вексель брильянтові серги в 27 каратів і брошку за 22 тис. рублів!

Поки московські представники фірми «Фаберже» встановлювали суму збитків, київська поліція прийнялася за арешти підозрюваних.

Першим був затриманий Микола Чорний. На виручені гроші він орендував розкішну дачу на березі Дніпра й спокійно пожинав там плоди своїх «праць праведних». Під час обшуку в нього знайшли три ощадкнижки на 27 тис. 385 рублів, кілька векселів на 32 тис. рублів і невеличку частину коштовностей. Крім цього, Чорний купив собі ще й повністю мебльовану квартиру в престижному районі Києва, записавши її на ім'я дружини.

Мерщій, до ломбарду!

Заарештували також і Йосипа Іоффе. У нього виявили кілька квитанцій міських ломбардів на закладені коштовності вартістю 42 тис. рублів.

На перших же допитах шахраї в усьому зізналися. Виявилося, що їхня злочинна справа була поставлена, як то кажуть, на широку ногу. Спочатку вони приводили до Гібсона своїх знайомих пройдисвітів, видаючи їх за київських багатіїв, а потім набирали людей прямо з вулиці!

Осіб, що погодилися на сумнівну пропозицію, але не мали відповідного вишуканого зовнішнього вигляду, шахраї вели в найбільш фешенебельний магазин готового плаття, де купували їм одяг - фраки, капелюхи, панталони тощо.

В результаті цих маніпуляцій, буквально за кілька хвилин, будь-який обшарпанець перетворювався на солідного «поміщика» або «цукрозаводчика». Ретельно проінструктований аферистами, одягнений з голочки, з моноклем в оці та циліндром на голові, причепурений жебрак справляв на довірливого Гібсона приголомшливе враження. Отже, англієць із задоволенням вручав йому дуже дорогі прикраси із колекції «Фаберже».

Отримані коштовності негайно продавалися за безцінь або заставлялися в ломбарди під п'яту частину справжньої вартості. Наприклад, одне дорогоцінне кольє ціною в 10 тис. рублів було закладено всього за 2 тисячі. Гроші отримували готівкою, і викуповувати вишукані прикраси назад ніхто не збирався.

Під час слідства також було встановлено, що частину коштовностей аферисти подарували своїм дружинам і коханкам.

Сім років каторжних робіт

З'ясувавши схему та механізм цього зухвалого шахрайства, московські представники фірми «Фаберже» Архипов і Яшин кинулися по київських ломбардах викуповувати закладені аферистами речі.

Деякі з випадкових покупців, аби уникнути скандалу, добровільно повернули коштовності або сплатили за них гроші. Дещо було знайдено під час обшуків у «покупців», проте левова частка прикрас все ж таки зникла безвісти разом із «поміщиками» і «цукрозаводчиками».

Загалом до каси фірми «Фаберже» вдалося повернути лише близько 480 тисяч рублів. Отже, загальні збитки ювелірної афери у Києві були просто приголомшливі – майже 500 тисяч рублів!

Після закінчення слідства, яке тривало більше трьох місяців, на лаві підсудних опинилися четверо шахраїв - Чорний, Іоффе, Тромчинський та Митницький. Їхня справа розглядалася в Київському окружному суді.

Вирок для кримінального «квартету» був такий – 7 років каторжних робіт із повною конфіскацією майна. До речі, під час розслідування шахраїв тримали в одній із камер відомої київської в’язниці «Косий капонір».

Камера в «Косому капонірі». Сьогодні це – частина музейної експозиції

Як керівництво фірми «Фаберже» «заохотило» Гібсона за таку нечувану довірливість та неуважність - історія замовчує. Проте немає сумнівів, що англійця теж покарали суворо.

Петербурзький послідовник київських шахраїв

До речі, пригоди «Фаберже» у Києві стали не єдиним кримінальним випадком в біографії відомої ювелірної фірми.

Щось подібне відбулося в Петербурзі восени того ж року.

«Карл Фаберже, власник магазина золотих і брильянтових виробів, став жертвою систематичної великої крадіжки, яку організував та здійснив однин із його службовців», - повідомляла сенсаційну новину «Петербурзька газета» 15 жовтня 1902 року.

Працівники тамтешніх ломбардів звернули увагу на те, що до них стали масово приносити зовсім нові вироби фірми «Фаберже». Керівництво петербурзьких ломбардів надіслало запит до відомої ювелірної фірми «для роз'яснення». Виявилося, що закладені в ломбардах цінності викрадалися кимось зі своїх же «фабержевців».

Дирекція негайно встановила суворий нагляд за персоналом. За кілька днів ретельного спостереження в злодійстві був запідозрений один із прикажчиків фірми, що після завзятого заперечування щиросердно зізнався в усьому.

Під час обшуку в його будинку був знайдений цілий стос ломбардних квитанцій на закладені речі на суму більше 350 тисяч рублів.«Прикажчик затриманий і переданий судовій владі»,- повідомляли петербурзькі газети.

Правосуддя