Несподівані удари ворога на четвертому році війни

Український чиновник – це не той, хто може думати. Він зайнятий якимись таємними й напевно дуже важливими справами. Але ці справи не стосуються населення. Натомість думають експерти. Вони давно констатують: рашисти б’ють й битимуть по прикордонних районах. Мета зрозуміла: створення нежилої «санітарної» смуги кілометрів у 50. У ній відсутність електрики, водопостачання та інших благ цивілізації має стати нормою. Тобто, ці території намагаються зробити непридатними для життя. Для укрчиновництва й мешканців з вулиці Банкової це стало несподіванкою. Тому оголошення про запаси води вони роблять виключно після того, як вода зникає. Зникла два тижні тому у Чернігові – закликали робити запаси води, зникла вчора у Славутичі – знов закликали. А шо такоє?..

10 жовтня як завжди неочікувано для чиновництва стався масований обстріл Києва. Лівий берег столиці з населення у півмільйона залишився не лише без світла, але й без води. Мешканців традиційно закликали робити запаси води. Напевно влада натякала, що Дніпро поруч – там, на відміну від водогону вода є. Як мешканець того самого Лівого берега досі не второпаю: а чому власне вода зникла після ураження енергетичних об’єктів? Адже столична влада мала б передбачити такий розвиток подій й встановити генератори, запастися паливом, аби заживити насоси, що подають воду й відкачують стоки. Ні, чомусь на Лівому березі їх не знайшлося. Обстріл став цілковитою несподіванкою для мера Кличка, «військового адміністратора» Ткаченка…

На завершення четвертого року війни Україна перебуває у стані прострації: генераторів не вистачає навіть для подачі води, населення стоїть серед війни з роззявленим ротом й не знає що робити, бо містян не навчили що слід робити у критичних ситуаціях. Спеціальні люди, які мали б інформувати й інструктувати населення, займаються своїми справами. Прес-служби піарять чиновників замість того, аби інформувати громаду. Науковці всіляких інститутів гігієни,  а також службовці МЧС зайняті чимось дуже важливим, але не просвітництвом населення. Тому їхню функцію перебрали численні експерти й «інструктори з виживання». Вони з перших днів війни й донині радять неосвіченим громадянам розбивати огороди у дворах багатоповерхівок, копати ями на газонах й встановлювати нужники. А неосвічені журналісти клепають сюжети про ОСББ, де купують генератори, аби скип’ятити склянку чаю. Весь цей ідіотизм стрімко розноситься по всій країні, яка живе у непереможному безладі, коли кожне відключення води чи електрики ставить посполитих й владу у глухий кут: а що ж нам робити?..