Норвегія: дорого й красиво. Частина 5.. Трагедія у супермаркеті; Україна Литві допоможе

 Навігатор показував відстань до музею Фрама близько 5 кілометрів , у нас був час і натхнення не тринькати гроші на проїзд,тому пішли пішки, розглядаючи архітектуру модернових будинків та чудернацькі скульптури сучасного мистецтва, натикані на березі фьорду.

  Музей Фрама - це будинок, в середині якого стоїть корабель на ім’я Фрам , на цьому судні здійснено декілька  експедицій до Північного полюсу. Тут можна побачити світлин  ,речі учасників експедицій, почути  звуки Півночі, що лунають з динаміків . Було цікаво походити по самому судну, подивитись на побут моряків, роздивитися конструкцію легендарного човна зсередини. Музей цікавий і рекомендований для відвідування.

Далі наш шлях пролягав до художньої галереї. Тут наша стомленість перемогла нашу жадібність й   було вирішено їхати на автобусі. За два квитки на автобус за 15 хвилин проїзду виклали 100 крон (10 евро) .

Художня галерея Осло невелика, але представлена цікавими роботами. Тут чимало картин норвезьких  художників, які малювали сувору природу цього краю.

Час пролетів швидко, треба було вирушати до аеропорту. А за  дві години в повітрі  ввечері наш літак  сів в Вільнюсі. Швидко доїхавши до готелю, кинули рюкзаки й побігли в супермаркет за їжею та пивом ,про яке мріяли всю подорож по Норвегії.  Був чудовий литовський вечір, в супермаркеті набрали місцевої смачної їж й дуже довго вибирали пиво. Касирша  швидко  пробивала  наші покупки, але пляшки з пивом  відставила.  Глянувши на наші обличчя, на яких був зображений один великий знак запитання, вона швидко  згадала російську й доповіла, що за їхніми законами алкоголь продають до 20:00, яка минула дві години тому . Але побачивши, що нас це пояснення геть не задовільняє,  дістала табличку з роздрукованим  на російській мові закон про обмеження продажу алкоголю. Всі наші надії на веселий вечір загинули! Почувши від касирши як знущання –“Харошего  вам вечора”,  поплентались в готель. Але ж ми не звикли швидко відступати ,тому дорогою знайшли піцерію, де вечір був прикрашений смачним, свіжим місцевим пивом.

На ранок – сніданок, сувеніри, аеропорт. Дорогою поспілкувались з аборигеном. Років за 60 чоловік, колишній військовий (починав в радянській закінчив в литовський армії),почувши, що ми з України, одразу зав’язав бесіду. Він захоплювався нашою армією, бо з 2014 року у невідомий нам таємний спосіб допомагає українській армії, в курсі її становища - тоді і зараз. Ще сказав, що Литва тільки на Україну  і розраховує, бо Росія Литву ковтне і не запнеться, бо вона дуже маленька і не зможе чинити серйозний опір, а захід навряд чи вступиться. Чолов’яга розповів, що до них приїжджає багато робітників з України, українці дуже роботящі й почали заробляти більше за місцевих. Аборигенам вже доводиться тягнутися до наших арбайтерів та конкурувати  з ними. Душевно поспілкувавшись й побажавши нашим всього найкращого, розійшлись своїми стежками. Сівши у літак, за годину ми були вдома: подорож видалася цікавою, отже, здалася миттєвою.