Колекційно-комерційне

На початку своєї мандрівної кар’єри я не розумів усієї важливості отого збирання будь-чого. Моя теща була мудрішою й щойно ми з дружиною вирушили у першу сімейну мандрівку, як теща суворо наказала: без сувенірної тарілки не повертайтеся! Чинити спротив було безглуздо, адже у перебігу наших мандрів ми здавали дітей на зберігання тещі, отже доля мандрівки знаходилась цілком в її руках. Сьогодні вся стіна в неї завішена тарілками з назвами екзотичних міст й країн, які ми тягнули їй з усього світу й де вона ніколи не бувала. Щоразу отримуючи черговий експонат своєї колекції, вона не забуває промовити сакраментальне: «От помру – все вам дістанеться!»

З часом я почав замислюватися: а чого це й собі не збираю якісь геть непотрібні речі з усього світу? Адже коли помру я, теж щось треба дітям залишити. На мене справила глибоке враження колекція мого голандського друга Кока, який вписав нашу кампанію у свій холостяцький флет в центрі Амстердаму, коли ми підкорювали Європу на велосипедах. У вітальні Кока стіна прикрашена чудернацькими капелюхами з усього світу. Це виглядає епічно!

Ми довго радилися й сперечалися з дружиною: що передаватимемо дітям на смертному одрі? Вирішили збирати музичні інструменти. Так в нас з’явилися мініатюрні барабанчики, маракаси, горлові органчики… Але якось не пішло! Може тому, що з часом обидві доньки пішли у музичну школу й ми щодня страждали від жахливих екзерсісів майбутніх нейгаузів й гілельсів. Щойно з’являлися паузи, як я щільно заповнював їх ревом зі своїх колонок, доводячи нащадкам, що окрім класики існують також рок, джаз й просто «Кінг Крімсон».

Якось природньо ми раптом дійшли згоди: треба збирати фігурки – вони маленькі, всі в стилі «усі-пусі» й коштують копійки. Але їх настільки багато у кожній туристичній крамниці, що ми ризикували за кілька років заповнити квартиру цими збирачами пилу. Тому під час чергових відвідин Індії вирішили: наш вибір – слони! Нехай маленькі, але ж вони не лише красиві, а й корисні в господарстві – всілякі Шрі Ганеші захищають оселі й приносять гроші в хату ледацюг, які працювати не хочуть, а від грошей не відмовляться.

Зараз я спокійний за нащадків: коли татко помре вони отримають безцінну колекцію з кількох десятків симпатичних маленьких гігантів всіх кольорів веселки. Напевно, продаючи по слону щомісяця вони зможуть на ці гроші бити байдики з пару років. Ну а далі, вибачте, доведеться шукати роботу…

Втім, за оце стадо хатніх слоників нам доводилось викладати хоч й невеликі, а все ж кревні грошики, які можна було витратити на інші безсенсові речі. Тому виникла ідея збирати щось на згадку про далекі подорожі, що не коштуватиме нам ане копійки й чого немає в жодного мандрівника. Найлегше отримати доступ до таких речей в літаку. Всілякі серветки, навушники, пледи… Але то все якесь неоригінальне й це крадуть всі пасажири, навіть не хворі на колекціонування – прості клептомани. Ми – не такі. Втім, якось ми поцупили з літаку пару пледів й вони сильно рятували нас протягом усієї подорожі. Але був суто господарський вчинок, не пов’язаний з формуванням колекції.

Й раптом я звернув увагу на абсолютно непотрібну, але традиційну річ, яка міститься у сітчастій кишені сидіння, в яке ти неодмінно впираєшся колінами протягом усієї подорожі: блювальні пакетики! Якось літаки навчилися рухатися плавніше, не примушуючи пасажирів залишати щойно спожиті сніданки й обіди у тих пакетиках. Але пакетик авіакомпанії за звичкою продовжували класти. Так я розпочав формувати нову колекцію. Дружина кожного разу дивилася на мене з осудом, її естетичні почуття не сприймали мого нового захоплення. Тим не менш протягом декількох років я сформував базу нової колекції й навіть невеличкий обмінний фонд з дублюючих екземплярів. На жаль, у гонитві за надприбутками авіакомпанії почали позбавлятися багаторічної блювальної традиції – пакетики почали зникати з кишень перед пасажирами. Отже, колекція моя припинила своє поповнення, проте її вартість почала потрохи зростати. Адже якщо на ринку не стає більше предметів колекціонування, значить вартість зібраного підвищується. Сподіваюся, у такий спосіб я забезпечив собі безбідну старість.

Готовий продати пару цікавих екземплярів. Ексклюзивно, дорого, без торгу!