В Умань через Тальне і Буцький каньйон. Частина 1

Їдемо Одеською трасою до містечка Жашків, де, окрім конезаводу й дивитися нема чого. За мостом повертаємо ліворуч і через села Сорокотяги, Охматів і Червоний Кут, де виріс відомий співак Олег Вінник, потрапляємо в Буки. Не плутати з однойменним селом в Сквирському районі Київщини, де будинок і ландшафтний парк родини Суслових, про що ми писали тут.

Каньйон, розташований на річці Гірський Тікич, має довжину 3 кілометри, ширину 80, висота скель до 30 метрів. Тут є чим зайнятися як альпіністам, так і любителям сплавів на байдарках або каяках. Але більшість місцевих займаються не альпінізмом, а алкоголізмом, про що свідчить величезна кількість битого скла вздовж усієї річки.

Відразу біля автомобільного мосту і греблі колишньої ГЕС знаходиться млин 1838 року з новим червоним дахом. Господарі будівлі збираються тут облаштувати ресторан чи готель. А поки радимо брати харчі з собою, або поїсти в сусідньому селі Іваньки, де з млина вже зробили бар і арт-галерею, але про нього - пізніше.

З іншого боку дороги ще донедавна прихильники марксизму-ленінізму і пролетарського інтернаціоналізму покладали квіти до погруддя Володимира Леніна. Нині вождю світового пролетаріату відбили голову і праве плече.

Від покаліченого Леніна йдемо за течією і знаходимо руїни першої в Україні сільської ГЕС, яка почала давати струм в 1929 році. Станцію закрили через 50 років, оскільки вона не виробляла необхідної кількості енергії. Обладнання розікрали на початку незалежності, нині споруда зруйнована і перебуває в занедбаному стані.

Детальніше про історію села можна довідатися в місцевому музеї, який розташований на другому поверсі будинку культури або просто клубу. До революції в Буках проживало 1589 православних, 1532 євреї та 12 католиків і старообрядців. Було дві церкви і дві синагоги. Церкви поруйнували, а синагоги нічим не відрізняються від інших будинків, тому ми їх і не фотографували.

Далі радимо проїхати 10 кілометрів в бік Тального до села Іваньки. Там одразу біля дороги знаходиться млин, повністю переобладнаний під агт-галерею, магазин, шинок і бар.

 

Занедбану споруду викупили і реставрують художник по металу Олександр Бартосік з дружиною Ганною. Вони планують тут проводити різноманітні мистецькі та розважально-пізнавальні заходи, а зараз усіма скульптурами можна милуватися абсолютно безкоштовно. Як повідомив “Темі” власник млина-галереї, зараз магазин працює не в цілодобовому режимі, як раніше, а з 08:00 до 18:00. “Якісь бутерброди чи канапки та кава звичайно - без проблем, а на серйозніше необхідно наперед домовлятися з дружиною”, - пояснив художник.

Ще в Іваньках є Успенська церква 1914 року. Після революції тут був склад, потім будинок культури, бібліотека і читальна зала. Зараз у храмі завершується реставрація.

 

В Іваньках на перехресті потрібно вирішити, якою дорогою їхати: доброю, але в об'їзд, чи короткою, але з ямами. Ми їхали короткою, яка виявилася не такою вже й поганою.

 

Головною атракцією Тального є будиночок або палац Шувалових.

Тут варто дещо заглибитися в історію. З 1725 року Тальне, яке належало родині Калиновських,  переходить до коронного гетьмана Францішека Салезія Потоцького. Він помер в 1772 році і місто успадкував син Станіслав Щенсний Потоцький. В Україні йому належало півтора мільйони гектарів землі, на якій працювало 130 тисяч кріпаків. В 1791 році в Яссах Станіслав познайомився з красивою гречанкою Софією -  дружиною коменданта Кам'янця, графа Юзефа Вітта. Через сім років після приєднання Правобережної України до Росії, вони уклали шлюб в Тульчині за участі православного попа і католицького ксьондза. Детальніше про це розкажемо, коли дістанемося до парку “Софіївка” в Умані.

В 1823 році молодша з дочок Станіслава і Софії Потоцьких Ольга стає власницею тальнівського маєтку. За рік вона виходить заміж за графа Льва Наришкіна. А їхня єдина донька, яку назвали на честь бабусі Софії, виходить заміж за графа Петра Шувалова. В переписі 1866 року зазначалося, що Тальне є власницьким містечком її світлості Софії Львівни графині Шувалової. Число  жителів – 4 936 (малоросів – 1617, поляків – 115, євреїв – 3163, німців – 35, французів – 5, англічанка – 1). Шувалов був міцним господарником, побудував цукровий та цегляний заводи, броварню, два водяні млини, один конезавод та “хатинку”для себе і родини. Вона будувалася з 1896 до 1903 року.

 

Після революції тут був сільськогосподарський технікум і Музей історії хліборобства. З приходом Віктора Ющенка ці установи з садиби виселили і почали грандіозну реставрацію, яка триває і нині. Віктор Андрійович хотів зробити з палацу Музей трипільської культури, але щось там пішло не так, і музей створили за 20 кілометрів в селі Легедзине, куди ми ще доїдемо.

Якщо домовитися з будівельниками чи сторожами, то можна за невеличку плату потрапити і в середину приміщення. В будинку було 109 вікон, 91 кімната, велика колекція картин, скульптур, бібліотека і величезний портрет Софії Потоцької, оздоблений дорогоцінним камінням. Тепер інтер'єри виглядають так.

 

“Ось така х-ня, малята”, - міг би сказати з цього приводу уродженець Тального “Дід Панас” (Петро Юхимович Вескляров або Пінхас Хаймович Вескляр). Тут також народився “прогресивний” журналіст В'ячеслав Піховшек.

         Серед інших споруд міста варто звернути увагу на костел Святої Анни 1702 року побудови, якщо вірити даті на його фасаді.

 

За часів СРСР тут були склад мінеральних добрив, інкубатор, майстерня, друкарня, зараз майже завершили реставрацію і тепер це діючий римо-католицький храм. Цікаво, що в 1994 році кошти на відродження костелу надіслав сам Папа римський Іоан Павло 2 (Войтила).

Ще на високому березі річки Гірський Тікич збереглися залишки єврейського кіркута (вул. Скворцова 34). Неподалік похований цадик Давид Тверський і до його могили приїздять брацлавські хасиди. В Тальному була дерев'яна синагога, яка згоріла в 1919 році під час  денікінського погрому. Збереглася синагога Давида Тверського на вулиці Вільних Козаків, яка нічим не відрізняється від інших будинків. На початку минулого століття з 11 тисяч мешканців Тального 9 тисяч були євреями.

Під час гайдамаччини козаки Гонти й Залізняка йшли на Умань саме з Тального. Тож поїдемо туди і ми.

ДАЛІ БУДЕ