Визначні достопам'ятності Білоцерківщини. Частина 4

Наступна зупинка в Городищі Пустоварівському, де розташувався цілий комплекс млинів. Для цього перетинаємо Одеську трасу і близько 40 кілометрів їдемо манівцями. Комплекс включає два млини (триповерховий і чотириповерховий), греблю, дві комори і підвісний міст. Млин діючий, щоправда замість води борошно меле електрика.

       Село в 19 столітті належало польським поміщикам Підгорським, до родинної усипальниці яких ми й прямуємо в село Антонів. Унікальність її полягає в тому, що побудована вона в формі так званого зіккурату (від семітського ziqqurrat, тобто, вершина). Такі піраміди будували в Месопотамії ще до Різдва Христового.

 

         Чому Олександр Підгорський в 1810 році побудував таку дивну могилу залишається таємницею. Ми під час подорожі Житомирщиною, коли оглядали готичний млин в селі Липки, вже писали, що ця родина мала хист до оригінальних споруд.

         Щоправда млин, побудований цими ж поміщиками неподалік зіккурату, нічим не вражає.

         На огляд колишнього райцентру Сквири варто виділити цілий день. А якщо проїздом, то путівники чомусь радять зупинитися біля чоловічої гімназії 1909 року. Її побудували на кошти дворянина-мільйонера Петра Сучинського. Там було автономне теплопостачання, газове освітлення, водогін, церква. В Радянські часи будівлю обклали кахлем, але однак вона має досить привабливий вигляд, особливо задній фасад з куполом.

         Гімназія була розрахована на 200-300 учнів, які вивчали закон Божий, російську мову з церковно-слов’янською, логіку, латину, грецьку, математику, фізику, географію, природознавство, історію, французьку або німецьку мову, чистописання, співи й займалися гімнастикою.

         Ще в Cквирі є костел Яна Непомуцького і синагога, збереглися будинки, в яких зупинявся Тарас Шевченко і жив Максим Рильський. Але ці пам'ятки варто залишити на майбутнє, щоб встигнути оглянути родинне кубельце сімейства Суслових в селі Буки біля кордону з Житомирською областю. Бізнесмен Іван Суслов, якому належить агрофірма “Сквира”, побудував тут ландшафтний парк, міні-зоопарк й власну садибу, яка гармонійно вписалася в пейзаж.

         На території є готель, ресторан і літні кафе. Вхід до парку безкоштовний, за бажання можна замовити платного екскурсовода або придбати магнітік на холодильник. Відвідувачів зустрічає той самий фонтан, який раніше стояв на площі Жовтневої революції, тепер Майдан Незалежності. Саме він в радянські часи дав неформальну назву площі — “Рулєтка”. Поруч знаходиться церква святого Євгенія і дзвіниця Данила.

         Дзвіниця названа на честь батька другого президента України Леоніда Кучми, який оплатив дороге лікування сина власника садиби Євгена Суслова. Не важко здогадатися, що саме на честь сина  названа церква. Він був депутатом від БЮТ двох скликань, очолював молодіжне крило партії “Батьківщина”. Але президентом став Віктор Янукович, почалися погрози родині, а самого депутата звинуватили в незаконній приватизації 20 гектарів землі і провели обшук в офісі.  Відтак, Євген почав голосувати синхронно з Партією регіонів і написав заяву про вихід з фракції. Нічого особистого, тільки бізнес.

         А ми залишаємо політику політикам і вирушаємо в село Чубинці, де збереглися два млини і унікальна гребля.

         Млини, схожі на середньовічні замки, вже давно не працюють, а довідники запевняють, що борошно було такої високої якості, що його продавали за кордон.

         Далі переходимо до польського спадку Білоцерківщини і оглянемо два рідкісних сільських костели. В селі Безпечна досить просто знайти костел Святого Ісидора Севільського, побудований в 1915 році.

         Оскільки в Російській Імперії після польських повстань не надто шанували католиків, то костел будувався як капличка на місцевому цвинтарі. Цікаво, що Ісидор Севільський вважається покровителем Інтернету. Він був енциклопедистом і в своїх працях застосовував  перехресні посилання, які дають можливість зв’язати одну частину документу з іншою. Це віддалено нагадує гіперпосилання в Інтернеті.  Храм в Безпечній будувався одночасно з костелом Антонія Падуанського за 7 кілометрів в селі Руда.

         Тут вже давно немає католиків, тому костел не використовується за призначенням і тихесенько руйнується. Вітражі з кольорового скла вибиті і, ймовірно, розібрані на сувеніри. Навколо залишки від багать і пікніків. Таке враження, що православні люблять відпочивати біля католицьких храмів. Сам Антон Падуанський вважається покровителем бідних і мандрівників, а також допомагає знайти загублені речі.

         А ми їдемо в бік Білої Церкви в Шамраївку, де є млин, церква, а ще тут народилася співачка Таїсія Повалій. Церква Спиридона Триміфунтського одна з 12 церков, які збудувала графиня Олександра Браницька, виконуючи обітницю, про яку ми писали в 2-й частині.

         Спиридон народився на Кіпрі, починав кар'єру звичайним пастухом, як і деякі наші політики, а потім став єпископом. В день цього Спиридона народився цар Олександр І, тому церква має таку назву.

         Неподалік стоїть останній на нашому шляху млин. На відміну від більшості подібних споруд, він працює, по суботам мелють борошно, а в п'ятницю чавлять олію.

         Останньою атракцією нашої подорожі буде батьківщина гетьмана Івана Мазепи в селі Мазепинці. В 1994 році тут встановили перший в Україні пам'ятник гетьману. Автор брав участь у висвітленні цієї події в якості журналіста.

         Пізніше тут побудували церкву, музей, козацьку вежу, насипали курган, викопали криницю-журавель і відкрили діючу корчму. Без цього козакам ніяк. Як насправді виглядав Іван Мазепа наразі не відомо, існує, щонайменше, 16 варіантів його портретів. Можливо, саме тому усі пам'ятники гетьману відтворюють абсолютно різних людей. Як то кажуть: “він художник, він так бачить”.

         На цьому ми закінчуємо оглядини визначних місць Білої Церкви та околиць і виїжджаємо на рідну трасу Київ-Одеса.