ТЕМА

Садиби та млини півдня Житомирщини. Частиина 3

09 ноября 2021 | 10:41 , Віктор МІНЯЙЛО для «ТЕМИ»

фото автора

Занедбані млини та зруйновані садиби на шляху до дому. На закінчення свого звіту розкриємо таємницю, що саме уночі трапилося в Попільні.


 Ранком погуляли з Пухнастиком, доїли шашлик й рушили в Стару Котельню дивитися костел Антонія Падуанського.

         Навіть не очікували серед забутого Богом і людьми села зустріти таку велич. Як сповіщає табличка на храмі, “будівництво костелу розпочалось в 1763 році і тривало понад 20 років. Споруда справляє враження благородної пам’ятки архітектури високого мистецького щаблю”, чого не скажеш про наступну пам’ятку, яку оглянули в сусідній Івниці. Від маєтку Шодуарів залишилися одні ворота.

         Родина Шодуарів відома колекцією старожитностей, яка, за деякими оцінками, була найбільшою в Європі. Ще в маєтку була величезна бібліотека, книги з якої нині зберігаються в багатьох книгарнях України і Росії. Схоже, що в Івниці сподобалося лише Пухнастику, який активно знайомився з місцевою кобилою.

         Наступна садиба Раціборовських у Волиці хоча і збереглася, теж особливо не вразила.

         На відміну від Терещенків, Раціборовські не надто чемно ставилися до своїх кріпаків. Проти власниці маєтку поміщиці Терези в 1849 році навіть порушили справу за жорстке поводження з селянами. Суди тривали понад 10 років, але про вирок історія замовчує.

         Далі в Ходоркові оглянули церкву Пресвятої Богородиці і пам'ятник гетьману Лівобережної України Івану Самойловичу, який тут народився в родині священика і мав прізвисько “попович”.

“Із Полісся шляхта лізе,

А гетьман-попович

Із-за Дніпра напирає —

Дурний Самойлович. З Ромоданом”, - писав Шевченко.

         Якщо дуже коротко, то Самойлович проводив лояльну до Москви політику, хотів стати гетьманом обох берегів Дніпра.  Для цього йому разом з російськими військами під командуванням Григорія Ромодановського довелося воювати проти гетьмана Правобережжя Петра Дорошенка. Врешті решт, за невдалий Кримський похід Самойловича вислали аж в Тобольськ, де він і помер.

         Одразу за Ходорковим несподівано в'їхали в село з такою приємною назвою Бухалівщина.

         Нагадаємо, що в Україні ще є місто Бар, селище міського типу Брага та село Бухалівка під Полтавою. Добре, що ці назви не потрапляють під декомунізацію і ці населені пункти не перейменували в часи Горбачовської боротьби з пияцтвом алкоголізмом і самогоноварінням.    

         А ми  поїхали в Липки до готичного млина у вигляді замку, побудованого поміщиками Подгорськими. Ця родина мала хист до оригінальних споруд. Так вони побудували усипальницю-зіккурат в Антонові, Сквирського району, про який розповімо іншим разом.  Нині млин у приватній власності, але реставраційні роботи чомусь припинилися і все заросло бур'яном.

         Інший приватний млин розташований в сусідньому селі Квітневе, раніше Жовтневе, а ще раніше - Жидівці.

         Ще в липні тут мали відкрити готельно-ресторанний комплекс, але щось пішло не так. Пильний сторож дозволив нам фото лише з однієї точки, яку, за його словами, не бачать відеокамери.

         Охочі ще можуть подивитися млини в сусідньому Корнині та в Строкові на кордоні з Київською областю.

         Ми їх бачили раніше, тому поїхали прямо в райцентр Попільню. У цьому містечку єдина справді цікава будівля, крім обшитого вагонкою вокзалу 1870 року — це старовинний пакгауз (склад). Якщо стояти обличчям до станції з боку селища, він праворуч.

         Ну, і на вокзалі логічно відповісти на запитання, поставлене на початку розповіді. Читайте гумореску Степана Олійника “Сам себе перехитрив”:

 

“Поїзд Київ-Станіслав уночі в Попельні став,

З напівтемного перону втиснувсь дядько до вагону.

«Хоч людей і тьма, та їх одурю я геть усіх,

Улаштуюсь! — мислить дядько.— Я ж не тюхтя-безпорадько».

Хитруватий склавши план, зиркнув дядько в чемодан,
Скрикнув «ой!» та без балачки
попід лавку лізе рачки.

- Що шукаєте ви там? — знявся лемент, шум і гам.
-  Я ловлю, а не шукаю. Все одно її спіймаю!..

- Кицьку ловите свою? — Та не кицьку, а змію!
Десь сюди вона, погана,
шугонула з чемодана.

Вчувши дику новину, зникли люди — в мить одну! …
З’ївши з салом паляницю,
виліз дядько на полицю.

Спить він смачно, аж хропе: сам-один — на всі купе!
А в години у ранкові
погукав провідникові:

А чи скоро Станіслав? Не проїхав, не проспав?”
З ліхтарем в руці з-під лавки
провідник дав точні справки:

“Де там скоро! Спи й не бійсь. Вчора йолоп тут якийсь
Здуру випустив гадюку,
відчепили нас на муку.

От і кукаєм «ку-ку!» У Попельні в тупику!”



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

фототема (архивное фото)

© фото: Reuters

Редкая белая львица кусает за дверную ручку автомобиля в Львином парке близ Йоханнесбурга, Южная Африка, 10 июня.

   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки:

  Rambler's Top100