Осінні барви Грузії. Частина 5

Далі наш шлях - до монастиря Некресі , це не більше 20 хвилин на машині. Монастир 6 століття знаходиться на горі. Машину треба залишити на стоянці,а далі - по нещодавно зробленій дорозі 1.5 км дертися в гору. Можна пішки, а можна на маршруц  ,яка ходить раз на годину .

Припааркувавшись, ми вже вирішили  пройти повз маршрутки, алезвідти нас покликали українською мовою: це були трійко жіночок, з якими познайомились вчора. Вони випередили  нас  на маршруті й вжеі сиділи в автобусі.  Нас не довелося довго вмовляти. Це було на диво вірне рішення, бо дорога виявилася напрочуд крутою. Десять хвилин на маршрутці, півгодини на огляд церкви й ми повертаємось назад.

Далі їдемо до міста Кварелі.  Хвилин за двадцять ми на місці: селемось в приватний готель Guest house Kakheti.  Будинок з сучасним інтер’єром. Тут ми планували сходити на дегустацію місцевого вина, але вина категорично не хотілось, тому просто пішли вештатись по місту.  Місто не велике, будинки одно- двоповерхові. В центрі зведені модернові будівлі. Але є й будинки в аварійному стані, які не бачили ремонту з радянських часів . Посеред міста - стіни фортеці( куди ж без неї!) На наше здивування всередині фортеці знаходиться стадіон з футбольними воротами, на якому діти ганяли м’яча.

На ранок виїхали на  Тбілісі.  Після обіду були у столиці. Тут ми арендували квартиру неподалік від центру на вулиці Шота Руставелі. На вигляд будинок старий, всередині все в стані вічного ремонту, квартира не настільки гарна як на фото, але на дві ночі  нас це цілком влаштувало. Вікна виходили на внутрішній двір, який мав цікавий вигляд: тут був вхід в  чотирьохзірковий готель, а напроти на мотузках, розтягнутих через двір  та на балконах висів випраний одяг та простирадла.

Надвечір місцеві мешканці, сидячи чи стоячи на балконах, дуже голосно спілкувались між собою на грузинській мові  ,перекрикуючись через двір.  Ми відпочивали в ліжках,  читаючи українські новини на телефонах, а за вікном розпалювалися грузинські пристрасті, судячи  з постійно зростаючих голосний криків,. Раптом ми побачили у вікні  голову немолодої жінки в домашньому одягу, яка чіпляючись за раму нашого вікна на вулиці, швидко перелізла з правого боку на лівий і зникла. Ми схопились і підбігли до вікна: жінки ніде не було. Наша квартира була на другому поверсі,а під вікном знаходився невеличкий козирьок , по якому вона і пройшла.  “Мабуть до сусідки в гості “ вирішили ми. Після цього випадку в дворі настала тиша, мир та спокій...

Наступний день був  останнім нашим днем  в Грузії. Сходили до Національного музею  ,який сподобався різноманітністю: тут були археологічні зали, виставка давніх золотих прикрас, ікон, опудал тварин. На самому верхньому поверху зал, де поілюстровані злочини радянської влади 1920 х-30х-40х років,  фотосвідчення російської агресії  проти Грузії 2008 року.

 Час пролетів швидко, решту дня просто блукали містом, купили сувеніри,  зустрілися зі старим другом, який мешкає в Тбілісі. Ясна річ, як завжди з піднесенням продегустували місцеву кухню.

Ранком наступного дня повернулися до Києва.

Отже, залишилось підвести підсумки. Подорож виявилась цікавою, беззаперечно здивувала й порадувала природа Грузії, розбавлена різноманітними  кольорами осені. Люди, не зважаючи на свій суворий вигляд, приємні в спілкуванні й дуже гостинні, вони поважають і чекають українців ,проблем в спілкуванні немає. Ціни на рівні України, інфраструктура так саме. Зупиняє єдине: це ціна на літак (ми купували квитки зі знижкою за рік до подорожі), але сподіваємость, з часом ціни стануть доступнішими і більше українців  відкриють для себе неймовірно гостинну та красиву  Грузію.