Пяна боротьба тверезе закінчення

Перший і останній президент СРСР Міхаіл Ґорбачов нещодавно заявив, що вважає доречним знову порушити питання про боротьбу з алкоголізмом. Він переконаний: у сучасній Росії ситуація із зеленим змієм значно гірша, ніж 1985 р., коли він обійняв посаду генсека КПРС. Війну пияцтву він оголосив через два місяці після того, як став першою особою держави Совєтів.

Народ нетерпляче чекав, якими ж будуть перші кроки нової влади. Авторство першого державного діяння новоспеченого генсека антиалкогольної кампанії часто приписували Єґорові Ліґачову. Проте відомо, що саме генсек дав добро на втілення цього масштабного та приреченого на провал проекту.

Люди, які працювали з Ґорбачовим у Ставрополі, свідчать, що той, виїжджаючи в райони та сідаючи, за номенклатурною традицією, за щедро сервірований стіл, незмінно наливав собі лише мінеральну воду. Іншим пропонував не соромитися і пити, але начальникам якось не пилося.

Від початку кампанії йшлося не про боротьбу з пияцтвом, а про боротьбу за абсолютну тверезість. Ліґачов заявив: Завдання не в тому, щоб навчити людей пити культурно, а в тому, щоб навчити не пити зовсім. Цю заяву він зробив на зборах партгоспактиву винної Вірменії.

Торгівлю алкоголем обмежили нечисленними спеціалізованими крамницями, які відкривали об 11-й ранку. Незабаром денний запас вичерпувався, тож натовп брав магазини в облогу. Біля прилавків виникали бійки та тиснява. А як могло бути інакше? В руки відпускали по пляшці. На весілля або поминки можна було взяти до десяти, предявивши паспорт. Ґорбачов, почувши скарги на горілчані черги, у відповідь відрізував: А ви не стійте.

У країні, звиклій жити за умов нестачі всього необхідного, виник новий дефіцит. Пляшка горілки перетворилася на еквівалент твердої валюти. Різко зросло самогоноваріння. Черги по дріжджі шикувалися в містах і селах.

А з горілчаними ентузіастами боролися за допомогою пропаганди. Міліцейські рейди й адміністративне покарання водограйників на певний час стали домінантною темою актуальних кіножурналів.

Якоїсь миті керівництво СРСР вирішило, що треба взагалі відучити народ пити. В ухвалі ЦК йшлося про скорочення виробництва горілки та дешевих плодово-ягідних вин. Про легке виноградне вино та пиво не згадували. Імпортне устаткування для нових пивзаводів іржавіло на складах. Вирубували виноградники, на відновлення яких згодом піде дуже багато часу. Директор одного виноробного радгоспу в Криму наклав на себе руки, побачивши, як гине справа його життя.

Виробництво горілки скоротилося на 25%, площа виноградників на третину. Закрили або перепрофілювали 83 спиртні, 14 лікеро-горілчаних і близько тисячі дрібних винних заводів. Замість пива почали продавати безалкогольне Пивце. Народ жартував, що на черзі безалкогольні винце та водчонка.

Коли після чорнобильської катастрофи в магазинах Києва зявилося сухе червоне вино, яке підвищує опірність організму до радіації, громадяни зрозуміли, що екологічна обстановка в місті справді кепська.

Згодом під шумок створили Всесоюзну спілку тверезості. Туди почали добровільно-примусово записувати всіх, хто не хотів утрачати роботу. Телебачення та радіо пропагували безалкогольні весілля й новорічні гуляння з лимонадом. Як тут не згадати мегахіт молодіжно-дискотечного гурту Анонс, пісня якого Посмотрі, на каво ти стал похож, закликала совєцьких громадян замислитися над тим, чи варто пити горілку.

Посилання на невдачу сухого закону в США відкидали. Мовляв, ми неодмінно доможемося успіху. Ґорбачовська боротьба з пияцтвом була останньою класичною совєцькою політичною кампанією. Десь до 1990 р. вона зійшла нанівець, люди почали масово завозити горілчане із сусідніх соціалістичних республік, а Спілка тверезості спочила в бозі 1989 р., востаннє провівши свій безславний зїзд.

А якою є горілчана ситуація в нинішній Україні?

Перше, що вражає будь-якого європейця, який потрапляє в Україну, агресивно-масована рекламна кампанія горілки. Вона присутня всюди: на біґбордах і флаєрах, у часописах і на листівках, а найгірше в рекламних блоках усіх національних телекомпаній. Із 20 рекламних роликів принаймні пять рекламуватимуть саме горілчане. При тому рекламуватимуть не банально пийте нашу горілку, бо вона файна рекламують її зі смаком і на статус. Вона і для справжніх чоловіків, і для доброго товариства. Вона і на бруньках, і на молоці, і на сухарях, і на дідьку лисому. Причому торгові марки чомусь часто-густо мають якесь російське прізвище, що закінчується на офф. Горілку рекламують загальновідомі зірки екрану, зокрема відомий співак-трансвестит.

Якщо пияцтво заважає працювати кидай роботу, сказав колись філософ. Навіть серйозний і впливовий український посадовець вважає свій день невдалим, якщо вранці не випє свої 50 чи 100 грамів, хоча на Заході люди дозволяють собі побавитися в 100-200 грамів лише перед вихідними, і коштує це їм у середньому чотири-пять євро. Така ціна вже не передбачає масового споживання цього продукту.

Як знайомство із зеленим змієм впливає на молодь і працездатне населення в Україні, досліджують мало, хоча регулярно, щоби потім уся держава жахнулася невтішними показниками.

Психіатрія стверджує, що у 89% випадків причиною алкоголізму є душевний стан особи, а він залежить від соціального статусу та рівня життя. За статистикою, з різним ступенем частоти споживають алкогольні напої близько 82% українців віком 12-22 років. Середній же вік, після досягнення якого молодь починає вживати алкоголь, 14 років. Пють алкогольні напої (зокрема пиво) щодня або через день 33,1% хлопців і 20,1% дівчат. Вживає пиво кожен третій підліток у віці 12 років, а у віці 13 років двоє з кожних трьох. Частка ж тих, хто зловживає спиртними напоями, в середніх школах становить 15,7%, у ПТУ 24,4%, в технікумах і коледжах 33,7%, у ВНЗ 32,4%.

Невже й ця молодь років через 10-15 починатиме свій робочий день із традиційних 100 грамів?