ТЕМА

Постхристиянська країна. Чому в Британії не заведено говорити про Бога і ходити до церкви

24 ноября 2021 | 10:43 , Ольга Смирнова, ВВС

Англіканська церква у Великій Британії не є відокремленою від держави. У палаті Лордів британського парламенту є 26 єпископів, а королеву вважають найвищим правителем церкви. Кожна державна школа має щодня проводити "колективне богослужіння" (act of worship) - читання молитви. Від нього звільняють дітей лише на прохання батьків-атеїстів чи представників інших конфесій. Водночас у Британії справжня релігійна криза - люди перестають ходити до церкви і звинувачують її у невмінні відповідати на проблеми сьогодення.


Лише трохи понад 1% британського населення регулярно ходять до церкви, а політики та публічні персони воліють взагалі не порушувати теми своєї віри. ВВС вирішила розібратися, чому так сталося.

Віра у привидів

"Я вважаю, що мені дуже пощастило, якщо на службу приходять 20 людей", - зауважує парафіяльний священник та дослідник-психолог Джонатан Йонг. Він відповідальний за три парафіяльні церкви у селах з населенням 150-300 людей. Вони розташовані на півдні Англії у графстві Західний Сассекс.

"У Британії організована релігія у занепаді, а у молоді релігійна апатія", - каже священник.

Однак це не означає, що британці втратили віру у надприродне.

"Багато хто вважає, що раю та пекла не існує, але ці люди вірять у духи померлих, яких вони любили", - розповідає ВВС професорка лондонського університету Голдсміт Еббі Дей.

Вона проводила дослідження віри серед британців у двох групах: серед 15-річних підлітків та людей віком близько 50 років.

"І те, й інше покоління знаходять розраду у вірі у привидів рідних та близьких", - каже Еббі Дей. Але загалом її дослідження показало, що серед молоді більше тих, хто вірить у привидів померлих родичів.

"Ця віра дає їм розраду і підтримку, - розповідає дослідниця. - Для старшого покоління скоріше важлива віра в те, що у їхніх померлих родичів все гаразд, і їхні душі не в раю чи пеклі, а десь поруч".

Спортзал його преосвященства

Англіканська церква витратила понад 240 млн фунтів (330 млн доларів) з 2017 по 2020 рік на те, щоб зупинити падіння кількості вірян, але ці зусилля не мали успіху. Це визнав її голова архієпископ Кентерберійський Джастін Велбі.

Програма під назвою "Оновлення та реформа" спрямована на те, щоб залучити нових парафіян та підтримати церкву - особливо у бідних районах Британії.

Гроші, зокрема, пішли на створення сучасних церков зі спортзалом та кафе; одна з найвідоміших таких - у будівлі колишнього нічного клубу у Брадфорді на півночі Англії. Мільйони фунтів стерлінгів церква витратила на відновлення будівель, які занепали. Програма профінансувала переобладнання під культові будівлі колишніх залізничних майстерень та універмагів.

Однак ці заходи не призвели до зростання кількості парафіян. Середня річна відвідуваність недільних церковних служб впала з 740 тисяч людей у ​​2016-му до 690 тисяч у 2019 році.

Приблизно 3,5% британського населення відвідували недільні служби наприкінці 1960-х років. Ця цифра впала до 1% у 2019 році.

Середній вік парафіян англіканської церкви в Британії наразі становить 61 рік, і парафії не поповнюють молоді віряни.

Увірували онлайн

Вчені встановили, що у багатьох країнах світу, зокрема у Британії, у перші місяці пандемії запити зі словом "молитва" у Google збільшився на 50%.

Ранкові церковні служби собору святого Мартіна-на-Полях на Трафальгарській площі в Лондоні, які транслювали онлайн, на подив самих священників собору, привернули тисячі глядачів.

Інтерес до релігії, а потім різкий занепад цього інтересу завжди спостерігали під час війн чи серйозних соціальних потрясінь. Наразі дослідники впевнені, що після пандемії інтерес до релігії знову впаде.

Священник Джонатан Йонг вважає, що закриття церков під час пандемії було правильним кроком щодо безпеки людей. Але за цей час люди звикли не ходити до церкви, і кількість парафіян не повернулася до доковідного рівня. Походи до церкви - це звичка, і пандемія позбавила деяких цієї звички.

"Можливо, треба було на вулиці проводити служби", - вважає Джонатан Йонг.

Футбол проти церкви

З січня 1974 року у Британії почали проводити футбольні матчі в неділю. Раніше це було заборонено на основі "Акту про дотримання неділі", який діяв ще з 1780 року. Він забороняв у цей день усі види розваг, де за вхід беруть гроші, щоб нічого не відволікало людей від молитви.

Проте англійські футбольні клуби вигадали, як обійти цей закон. Вони пускали глядачів на територію стадіону безкоштовно, але на трибуни проходили лише ті, хто купив програму матчу. Так тривало до 1980-х, потім влада скасувала частину положень старого закону, і 2003 року він перестав діяти повністю.

"Не можу сказати, що є прямий зв'язок між футболом у неділю та неохочим відвідуванням церкви. Однак коли стало нормальним у неділю дивитися матчі, поступово стало прийнятним і грати у футбол у ці дні", - пояснює Джонатан Йонг.

Так церква зіткнулася з головною британською грою та поступилася їй. Ті, хто раніше починав ранок з відвідування церкви, надавали перевагу футбольним матчам - як професійним, так і тим, у які грали діти парафіян.

Втім, індустрія розваг перемогла не лише релігію: у 1970-х роках скоротилося членство у будь-яких організаціях, зокрема у всіх політичних партіях - вони також любили недільні збори.

Покоління 1970-х не передало свою релігію дітям, а вони своєю чергою не передали релігійність онукам, вважає дослідниця Еббі Дей, авторка книги "Релігійне життя літніх парафіянок: останнє активне покоління англікан".

"У мусульман немає такої проблеми з передачею релігії від батьків до дітей. 90 відсотків вірян мусульман прийняли свою віру в сім'ї", - додає Джонатан Йонг.

Хороша людина - не релігія

Доповідь Національного центру соціальних досліджень Британії виявила: понад половина британців вважають, що вони не належать до жодної релігії. Дві третини британців ніколи не відвідують релігійні служби, за винятком весіль, похоронів та хрестин. 63% опитаних вважають, що релігія приносить більше конфліктів, ніж сприяє миру.

"Однак не можна сказати, що британці ненавидять церкву, - каже священник Джонатан Йонг. - Якщо місцева церква потребує ремонту, вони готові пожертвувати сотні фунтів на її реставрацію". Жертвують на реставрацію й ті, хто не ходить до церкви.

Дослідниця Еббі Дей називає нове покоління "постхристиянським".

"Постхристиян мотивують етичні міркування гендерної та сексуальної рівності, соціальна справедливість, боротьба зі зміною клімату та співчуття, - пояснює дослідниця. - Церква не змогла відповісти на моральні проблеми нашого часу і втратила авторитет. Нинішнє молоде покоління вважає, що історія церкви сповнена насильства, вона не відкидає расизм, гомофобію та сексизм".

"Зараз не обов'язково бути християнином, щоб слідувати західному канону моралі", - підтверджує англіканський священник Джонатан Йонг.

За його словами, сучасне уявлення про добру людину вже ніяк не асоціюється з релігійним вченням. "Ти щедрий не тому, що Ісус тобі сказав, а тому що щедрість - це вияв хорошої англійської поведінки і показник того, що ти добрий громадянин, - каже священник. - З погляду західної моралі, більше не обов'язково бути християнином, щоб бути хорошою людиною".

На побачення з безвірними

Дослідження показують, що нерелігійні британці вважають за краще мати стосунки з безвірними.

Джонатан Йонг, один із авторів цих досліджень, пояснює це тим, як у британському суспільстві загалом сприймають вірян.

"Безвірні часто вважають релігійних людей менш відкритими для нового досвіду та нових ідей, і вважають, що у вірян вужчий кругозір", - каже священник.

"А з цього випливає, що вони не такі гарні партнери", - робить він висновок.

Втрачені ритуали

"Я б не сказав, що в нашій країні релігія виконує унікальну психологічну та практичну функцію, - каже Джонатан Йонг. - У нас є надійні та добре фінансовані державні інститути, і уряд задовольняє практичні запити людей, які потребують допомоги".

Від початку пандемії за останні півтора року у Британії з'явилися спільноти взаємодопомоги. Вони фактично виконують функцію, яку раніше виконували релігійні групи. Ці спільноти доставляли нужденним продукти та ліки, дзвонили самотнім людям похилого віку, що застрягли вдома під час локдауну. По всій Британії збільшилася кількість безкоштовних їдалень.

"Багато з них перебувають у церковних будівлях, але зв'язок цих ініціатив з церквою не наголошують, щоб [безвірні] люди не відчували відчуження", - пояснює Джонатан Йонг. - Психологічну допомогу людям раніше надавала релігія, але тепер для цього є різні типи психологічної підтримки".

Йонг додає, що за обов'язком служби розповідає людям про необхідність ритуалів, але останнім часом він не впевнений, що їм потрібні релігійні ритуали.

Він наводить як приклад різдвяний обід 25 грудня.

"Це хороший ритуал, святкова вечеря з індичкою, а потім із фільмом на Netflix", - каже він. Але початкове релігійне значення Різдва втрачено, і похід до церкви в цей день давно не є найважливішою його подією.

"На Різдво люди кажуть, що ось, мовляв, я приготую індичку, а потім, якщо не втомлюся, схожу на нічну месу, - каже священник. - Але ніхто не каже, що приготує індичку, тільки в тому випадку якщо не втомиться".

Не згадуй імені Бога на виборах

У Британії політикам не прийнято публічно говорити про свою віру в Бога і мало хто з них готовий молитися "на камеру".

"Ми з Богом не ладнаємо" ("We don't do God"), сказав якось Алістер Кемпбелл, речник колишнього прем'єра Британії Тоні Блера. Сам Блер навернувся до католицької віри, і в інтелектуальних колах його навіть часом навіть висміювали за "релігійний запал".

Колишній голова Ліберально-демократичної партії Тім Фаррон подав у відставку, мотивуючи її тим, що його релігійні погляди не сумісні з посадою лідера партії.

"В Англії політикам не варто розповідати про свою віру, - розповідає Джонатан Йонг. - Політики вважають, що релігія заважає, вона веде до поділу та конфлікту".

Архієпископ Кентерберійський Джастін Велбі, глава англіканської церкви, користується повагою, але він не відіграє такої значної ролі як релігійні лідери в Росії або в США, вважає Джонатан Йонг.

Гучні публічні заяви про свою віру більш властиві представникам етнічних меншин. Автогонщик Льюїс Гемільтон, футболісти збірної Англії Маркус Рашфорд, Букайо Сака та Рахім Стерлінг неодноразово згадували свою віру в Бога. Етнічні меншини поповнюють ряди англіканської, католицької та інших церков Британії.

"Передача релігійності вища у сім'ях представників етнічних меншин", - пояснює це явище Джонатан Йонг.

"У нас люблять говорити про золоту добу релігії в минулому. Але навіть у середні віки священник читав молитви латиною, і парафіяни не сильно розуміли, що відбувається на церковній службі, - нагадує Йонг. - Так, раніше церква була культурним гегемоном і люди відчували, що вони повинні ходити туди. Але я не хочу, щоб люди приходили до церкви з почуття обов'язку, тільки щоб сусіди не пліткували".



Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

новости

фототема (архивное фото)
   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки: