|
||||
 |
||||
Сільське-міське03 февраля 2026 | 11:26 , Олег Єльцов, Тема 
Днями подивився розмову Дена Яневського зі знаним театральним режисером, чиє ім’я мені нічого не говорить. Яневського знаю, також знаю, що він фаховий історик, який досліджує українську історію, видає власні книжки й як з’ясувалося, багато читає, отже – пристойна людина. З огляду на це зацікавила його думка щодо творчості Булгакова, яка власне й стала темою обговорення. Кому воно цікаво – велкам ту Ютюб. Мою увагу привернув висновок співрозмовників: Булгаков – представник української міської культури. Оцей поділ культури на міську-сільську мене сильно привабив. Раптом зрозумів, що я слухаю\читаю\дивлюся – то все міське. Й не дивно, бо я – містянин у бозна якому поколінні. Й тому мені рідніший гуркіт верстатів, сморід авто й штовханина на вулицях, ніж садок вишневий коло хати. Містянин швидше зрозуміє містянина за селянина. Й цей принцип працює навпаки: селяни завжди гуртуються де б вони не опинилися, бо сприйняття світу в них споріднене.
Отже, хочу говорити про міське й сільське мистецтво ба більше – про культуру. Не беруся визначати яка з культур «краща» - вони різні. Хоча, будемо справедливі: існування в місті складніше, насиченіше, тут більше інформації й різноманітніші нюанси світогляду. Це як порівнювати оперу з народним співом: люблю й те й інше, але чомусь здогадуюсь, що опера, джаз – то вище й витонченіше мистецтво.
З огляду на оцю культурну градацію стають зрозумілішими багато конфліктів, які розривають українське суспільство, руйнують єдність, яка нам потрібна більше за ракети.
До початку великої війни Україна послідовно деінстріалізувалася. Й коли президент Байден проголосив ,що Україна може стати агрокластером Європи, українці страшенно образилися. Мовляв, ми можемо більше, маємо Південмаш й Моторсіч, Антонова й Арсенал… Але коли сталася військова біда – нічого від нас на москву не полетіло, а про «Фламінгу» здебільшого читаємо в прес-релізах.
Я не вважаю, що міська культура – обов’язкова умова існування успішної нації. Що можемо – те й маємо. Українці не мають досвіду державотворення. Отже, в нас за визначенням не може бути культури менеджменту, державного управління, які передбачають стратегічне планування, створення складних інституцій, державних передусім. Бо створити державний механізм – то складніше, аніж зупустити ракету. Прибуткове ефективне виробництво ракет чи автомобілів (яких в нас за понад 30 років не з’явилося) – складніше аніж створити якісь там «Гаврилівські курча» чи «Кернел».
Зараз, як на мене, відбувається стрімке переформатування економіки: бо війна, бо треба дрони й ракети, а не гречку. Чи здатні українці перестрибнути з «сільської» культури виробництва й культури на «міське» - не факт. Поки ми полюємо на булгакових й перейменовуємо вулиці, сільський світогляд рулить: ляльки-мотанки в тренді, а театральне мистецтво, класичні виконавці, інтелктуальна література наочно деградують. Дичавішає все: аудиторія, політики, читачі…
На кордонах міських районів з’являються хрести, якими прийнято позначати межі села, люди на авто намагаються поставити свою візницю серед пішохідного переходу у всупереч правилам ПДР, демонстративно паркують візок у супермакеті не куди слід, гучно розмовляють по мобілі в громадському місці тощо. Все це - ознака «крутизни» десь в райцентрі, але в місті – це свідчення рогулизму, бо якийсь миршавий айтішник легко купить машину дорожчу за твою, але не стане пертися на перехрестя на жовте чи червоне світо, ба більше – не зупиниться на «зебрі» - бо це соромно, бо це суперечить міській культурі, бо це є рогулізм.
Тому мені дуже подобається поділ культури не за національною чи будь-якою іншою ознакою. Культура буває лише за місцем існування: місто, або село. Й тому якщо ви наполегливо боретеся з Булгаковим – то ви з сільської культури, бо міська для вас – ворожа. Бо не може бути ворожою культура як така. Генії промовляють мовою вічності. Й Шариков – то не російський персонаж, й навіть не київський – він з категорії вічності: просто напівтварина-напівлюдина. Булгаков поділився своїм світосприйняттям з усім світом – воно того варте.
Ні, сільська культура – не ворожа й не нижча, вона просто інша. За суспільством залишається вибір: яку залишити в прорітеті, що ми ставимо за мету: жити в містах й виробляти літаки з ракетами , верстати й трансформатори, чи заробляти на експорті кукурудзи й гречки.
также читайте[22.01.2026] [20.01.2026] [16.01.2026] [13.01.2026] [29.12.2025] |
|
по темеИспользование аппаратов микротоковой терапии Alvi Prague в современной косметологии31. 01. 2026 | 15:53
06 февраля 2026
03 февраля 2026 фототема (архивное фото)
© фото: Reuters
В Перу ну очень популярен женский футбол |
||
|
||||
| новости | архив | фототема | редакция | RSS © 2005 - 2007 «ТЕМА» |
||||
