|
Прем'єр-міністрові України
Ю.В.ТИМОШЕНКО
Шановна Юліє Володимирівно!
Останнім часом Кабінет Міністрів України прийняв низку рішень, які спрямовані на роздержавлення об'єктів електроенергетичної галузі.
Хочу зазначити, що реорганізація вітчизняної електроенергетичної галузі, оновлення основних фондів підприємств цієї сфери є нагальним завданням для забезпечення необхідного рівня енергетичної безпеки держави. Фахівцями прогнозується, що без кардинальних змін у електроенергетиці вже протягом найближчих 5-7 років економіка України відчує дефіцит електроенергії.
Водночас Кабінет Міністрів України не розглядає можливих варіантів розвитку електроенергетичної галузі, крім як роздержавлення ряду об'єктів цієї сфери.
Як Глава держави я проти передчасних дій, що можуть привести до непередбачуваних наслідків. І саме тому я був змушений призупинити відповідні урядові рішення.
По-перше , нормативні акти, які прийняв Кабінет Міністрів України, суперечать рішенню Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації» щодо віднесення паливно-енергетичної галузі до переліку стратегічних галузей економіки, приватизація об'єктів яких має здійснюватись відповідно до затверджених у встановленому порядку програм розвитку таких галузей; не допускати приватизації об'єктів державної власності до затвердження зазначених програм.
Приватизація об'єктів енергетичної галузі, які будуть передбачені відповідною програмою, має здійснюватись виходячи з таких принципів:
- забезпечення реалізації стратегічних завдань щодо розвитку електроенергетики;
- спрямування не менше 50 відсотків коштів, отриманих від приватизації, на розвиток державних об'єктів електроенергетичної сфери, а саме, мереж транспортування енергії, державних генеруючих станцій, зокрема теплових.
По-друге , з огляду на досвід, набутий під час попередніх етапів приватизації енергооб'єктів, вважаю необхідним докорінно змінити ідеологію взаємовідносин між учасниками ринку електроенергії та суміжних ринків, врегулювати проблему дотримання усіма суб'єктами господарювання цього сектору економіки умов роботи, які відповідають стратегічним завданням розвитку країни, зокрема електроенергетики.
В умовах зміни власності на об'єкти електроенергетики необхідно по-новому вибудувати вертикаль взаємовідносин Уряд - галузеве міністерство - господарюючі суб'єкти енергетичної сфери, яка б дозволила забезпечити необхідний рівень енергетичної безпеки, виконати заходи з перспективного розвитку галузі, входження української енергосистеми до UCTE.
Розвиток і реформування енергетики потребує чіткого визначення та розмежування функцій державного управління та регулювання, а також виключення впливу природних монополій на прийняття рішень відповідними державними органами.
Основним органом, який би здійснював контроль за діяльністю учасників енергетичного ринку, має стати Національна комісія регулювання електроенергетики з особливим статусом, закріпленим відповідним законодавчим актом, і виведена з під будь-якого впливу органів, що приймають рішення з управління. Крім того, комісії необхідно надати право доступу до фінансових документів учасників енергоринку, її рішення мають бути обов'язковими до виконання.
Також Комісія повинна прийняти зміни до тарифної політики. Адже нові власники не вкладають кошти у модернізацію основних фондів, не здійснюють впровадження новітнього енергоефективного обладнання. Вони не зацікавлені у зменшенні втрат у мережах, оскільки все це компенсується у тарифах для кінцевого споживача. Крім того, суми, перераховані за придбані обленерго, також були враховані у тарифі як нібито «інвестиції» і компенсувалися протягом 5 років. Тобто, нові власники відшкодували свої кошти, витрачені на придбання активів у держави, не завдяки поліпшенню роботи підприємства чи удосконаленню технологічних процесів, а завдяки включенню цих коштів у тариф.
Слід зазначити, що на сьогодні відсутні розрахунки щодо можливої зміни тарифів у зв'язку з приватизацією генеруючих компаній, не визначені ризики, що виникають з цих причин і, відповідно, не розроблені кроки з їх нейтралізації.
По-третє , рішення про приватизацію ТЕС не може прийматися до вирішення питання взаємовідносин між генеруючими підприємствами і об'єднаним енергоринком.
Наразі існує значна заборгованість енергоринку перед генераціями за отриману у попередні періоди електроенергію. На 1.01.08 ця заборгованість становить 14,56 млрд гривень, і як Уряд передбачає розв'язати ситуацію з цими боргами - не ясно.
Замість зацікавлення підприємств у балансуванні системи попит-пропозиція в нашій країні діють протилежні стимули. Тому приватизація генеруючих потужностей теоретично може створити умови, коли власник електростанції свідомо відмовиться від виробництва електроенергії для розбалансування енергосистеми з метою завищення у подальшому закупівельної ціни виробленої електроенергії.
При роботі енергоринку може постати питання надлишкової електроенергії, якщо така буде вироблятися приватизованими ТЕС, і останні можуть висувати вимоги обов'язкового викупу цього надлишкового ресурсу.
Необхідно змінювати методику відбору заявок, а також переглянути у цьому контексті експортну політику держави: передбачити прив'язку експортних обсягів електроенергії до необхідного рівня енергозабезпечення українських споживачів, що гарантує їх безаварійне функціонування.
По-четверте , проблемними виглядають взаємовідносини генеруючих і вугледобувних компаній, коли через дотування підприємств вугільної промисловості опосередковано дотується енергетична галузь, оскільки здешевлення сировини для виробництва електроенергії робить останню більш економічно привабливою для використання.
Необхідно вирішити питання врегулювання взаємовідносин енергопостачальника та споживача, бо на сьогодні законодавчо не вирішено питання зони відповідальності енергопостачальника, яка стосується технічних умов, можливості приєднання до електромережі. Мають місце численні вимоги з боку постачальника про будівництво додаткових енергетичних об'єктів, зокрема, трансформаторних підстанцій, високовольтних і розподільчих мереж.
І останнє . З урахуванням того, що паливно-енергетичний комплекс є базовим елементом економіки України і визначає рівень її розвитку, приватизація об'єктів у його межах має проводитися на засадах індивідуального підходу до кожного об'єкта з точки зору обрання найбільш доцільного для цього об'єкта способу приватизації.
Прошу при визначенні порядку і механізмів приватизації об'єктів електроенергетики врахувати висловлену позицію.
З повагою
В.ЮЩЕНКО
|
