Сьогодні система виконання покарань розповість, як на зонах добре

Інформаційні агенції оприлюднили інформацію про заплановану на  10 годину 21 серпня 2008 року колегію цього відомства з порядком денним «Про заходи щодо запобігання самогубствам в установах Державної кримінально-виконавчої служби України, причини зростання смертності серед осіб, позбавлених волі та шляхи усунення умов, що призвели до вчинення засудженими та ув’язненими групових членоушкоджень;  Про стан організації харчування, комунально-побутового забезпечення осіб, позбавлених волі, в установах ДКВС України».

 Хоча на засідання колегії журналістів допускатимуть лише акредитованих журналістів, з джерел всередині Департаменту Вінницькій правозахисній групі стало відомо про те, що керівник державної кримінально-виконавчої служби Василь Кощинець планує використати трибуну колегії для того, аби публічно спростовувати тривожні повідомлення правозахисників, зокрема і Вінницької правозахисної групи про масові та брутальні порушення прав людини в установах системи виконання кримінальних покарань. У зв‘язку із запланованим засідання колегії ДКВС, Вінницька правозахисна група заявляє наступне:

1. Судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про правову позицію цього судового органу, яка полягає в тому, що зобов‘язання держави задля забезпечення права особи на життя по відношенню до осіб, позбавлених волі, полягають в необхідності вживати будь-яких допустимих методів впливу на ув‘язнених, які перешкоджатимуть скоєнню останніми самогубств. Тому кожен випадок самогубства засуджених, на відміну від самогубств вільних людей ставить питання про відповідальність держави за порушення права людини на життя, гарантованого Ст.2 ЄКПЛ.

2. У великій кількості установ кримінально-виконавчої системи України існують умови та фактори, що сприяють суіцидальним вчинкам засуджених. Серед цих факторів: жорстокість та незаконне насильство з боку адміністрації установ, регулярні приниження, зокрема і сексуальні в тому числі і з боку адміністрації, нестерпні умови побуту, погане харчування, повна відсутність гарантованої законом правової допомоги.

3. Незаконне насильство, середньовічні катування та відтворення на засуджених знущань з часів інквізиції чи фашизму, поєднуються із використанням рабської праці в нелюдських умовах.

Майже стовідсоткове охоплення «добровільною працею» засуджених, не означає, що ці люди отримуватимуть винагороду за роботу…

4. Підконтрольна Президенту Ющенко Генеральна прокуратура цинічно ігнорує повідомлення про порушення прав засуджених та про дії представників адміністрації пенітенціарних установ, які мають ознаки корупційних. За законом саме Президент призначає керівника Кримінально-виконавчої служби України, уряд не має жодних важелів впливу на кадрову політику в Департаменті виконання покарань.

5. Державним Департаментом України з питань виконання покарань в установах кримінально-виконавчої служби всіляко культивуються такі форми приниження ув‘язнених, як заборона пригощати один-одного продуктами,  обмеження засуджених у спілкуванні, занятті спортом, тощо.

6. Адміністрацією колоній приховуються від суспільства факти самогубств та суіцидальних спроб. Так влітку 2008 року Вінницька правозахисна група двічи повідомляла суспільство про факти самогубств засуджених Стрижавської виправної колонії №81. Адміністрація колонії була змушена підтверджувати інформацію про ці надзвичайні події лише після оприлюднення повідомлень ВПГ.

7. В пенітенціарні установи неможливо пробитися адвокатам та фахівцям в галузі права, які хочуть надавати засудженими допомогу у оскарженні протиправних дій адміністрації колонії. Так ще й досі не передано до Вінницької правозахисної групи лист-заяву одного із засуджених Піщанської виправної колонії №59, в якому він просить надати правову допомогу щодо оскарження протиправних дій адміністрації.

Про усі вказані проблеми прекрасно відомо як «любим друзям» з Державного департаменту України з питань виконання покарань, так і їхнім покровителям з Банкової. Проте, схоже, це усіх влаштовує, адже використання рабської праці десятків тисяч засуджених, закритість та утаємниченість діяльності пенітенціарної системи створюють прекрасні умови для швидкого збагачення купки бюрократів, для яких права людини, це ненависне явище, яким можна лише спекулювати з метою виправдати нещадну експлуатацію та приниження людей.

Вінницька правозахисна група закликає журналістів, які відвідають засідання колегії Департаменту вимагати від керівництва надати негайних доступ до засуджених Володимира Терешина, Євгена Риженкова, Євгена мурзіна, Сергія Трофімова, яких за нашими даними після застосування незаконного насильства було таємно переведено із Стрижавської колонії №81 до Житомирської пенітенціарної установи №8, а також вимагати надання можливості побачити засудженого Ігора Горварта, якого можуть утримувати в Установі виконання покарань №1 м.Вінниця. Ми також вимагаємо від керівництва Державного департаменту України з питаньо виконання покарань негайно продемонструвати журналістам засуджених, яких було таємно переведено зі Стрижавської колонії №81 до Хмельницького слідчого ізолятора (ми готові назвати прізвища цих осіб).

Координатор ВПГ Дмитро Гройсман