ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Про необхідність комплексної інформаційно-просвітницької
діяльності Держави у справі профілактики поширення
СНІД та ВІЛ-інфекції серед населення
Шановні Високодостойники!
Бажаємо висловити свої пропозиції та зауваги щодо інформаційно-просвітницької діяльності Держави задля профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення.
В Загальнодержавній програмі забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки відзначено першочергову роль морально-етичних чинників: “погіршення ситуації із захворюваністю на ВІЛ-інфекцію та збільшення кількості хворих на СНІД зумовлено занепадом суспільної моралі та рядом соціально-економічних причин…” та передбачено “забезпечення масштабної первинної профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення освітньої та роз'яснювальної роботи …з пропаганди здорового способу життя, духовних, морально-етичних, культурних цінностей та відповідальної поведінки”.
Не зважаючи на це, вже понад 10 років у нашій країні більшість заходів, спрямованих на профілактику та фінансованих міжнародними організаціями та українськими фондами, акцентують увагу на використання презервативів і називають це “безпечним сексом”, ототожнюючи здоровий спосіб життя з використанням презервативу, а не з дошлюбною стриманістю, вірністю у шлюбі та відповідальною поведінкою людини.
Більш того, як не дивно, але серед цілей державних інформаційних кампаній ключову роль відіграють питання “презерватизації” суспільства, свідченням чого є встановлення “кондоматів” у закладах освіти. Нажаль, Держава навіть не ставить собі за мету пропагування здорового способу життя, дошлюбної стриманості та вірності, відповідальної поведінки людини.
Такий вагомий документ, як Звіт з виконання рішень Декларації ООН про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом, містить пряму вказівку на те, що збільшення віку початку статевого життя та виключення дошлюбних статевих контактів дозволяє зменшити потенційний ризик інфікування молоді ВІЛ. Окрім цього, більш пізній початок статевого життя зменшує сприйнятливість до інфекцій, тобто пропагування статевої стриманості є суттєвим елементом науково-обґрунтованої профілактики. Аналогічно чітко зазначено, що особи, в яких є багато партнерів, мають високий ризик інфікування ВІЛ, і така поведінка є підвищеним фактором ризику. Тобто пропагування вірності разом із закликом до дошлюбної стриманості та відстрочки початку статевого життя є суттєвими та необхідними елементами профілактичних програм та відповідних інформаційних кампаній.
Світовий та український досвід розробки та впровадження саме таких програм з соціальної реклами, які пропагують здоровий спосіб життя (включаючи відмову від алкоголю та наркотиків, що є передумовою прийняття відповідальних рішень щодо статевих стосунків), стриманість та вірність, вказує на те, що цілком можлива популяризація цих цінностей засобами соціальної реклами.
Також хочемо підкреслити некоректність використання терміну «безпечна поведінка», оскільки таке поняття створює ілюзію повної безпеки та зняття з людини відповідальності за свої дії, хоч використання презервативів не надає 100% гарантії запобігання інфікування і лиш зменшує його ризик. З цієї ж причини вважаємо за некоректне висловлювання типу “ВІЛ передається під час сексу без використання презервативу”, оскільки будь-який сексуальний контакт з презервативом чи без нього несе ризик інфікування.
У зв'язку з цим пропонуємо врахувати міжнародний досвід інформаційних кампаній, спрямованих на профілактику та протидію поширенню ВІЛ/СНІДу (зокрема у США), який полягає у всебічному інформуванні суспільства, в тому числі і про ризики інфікування ВІЛ/СНІДом, які несе в собі використання презервативів. Надання суспільству такої об’єктивної правдивої інформації зобов’язує кожну конкретну людину зважувати свої рішення та більш відповідально ставитись до власних вчинків, замість того щоб зняти з себе відповідальність та будь-які моральні перестороги через використання презервативів (що на сьогодні, на жаль, активно пропагується).
З огляду на вище сказане, ми, глави християнських Церков України:
- Наполягаємо на включенні до першочергових цілей національних інформаційних кампаній з профілактики ВІЛ/СНІДу саме пропагування вірності разом із закликом до дошлюбної стриманості та відстрочки початку статевого життя;
- Вважаємо за необхідне наголосити на важливості першочергового належного забезпечення ресурсами для реалізації саме цих цілей (видання відповідних буклетів та інших видів візуалізації національної інформаційної кампанії);
- Настоюємо на поданні правдивої та цілісної інформації про медичні засоби профілактики ВІЛ/СНІДу з використанням термінів “відповідальна поведінка” та “зменшення ризику”, замість терміну “безпечна поведінка”;
- Переконані, що обов’язком Української держави має стати правдиве інформування українського суспільства про усі ризики та небезпеки безвідповідальної поведінки людини, в тому числі спровокованої зловживанням алкогольними напоями та пивом, вживанням наркотиків та інших психоактивних речовин;
- З огляду на реальну небезпеку практичної реалізації найнебезпечнішого для моральності суспільства варіанту розвитку вищезгаданої проблематики – вважаємо за свій моральний обов’язок висловити протест проти спроб встановлень так званих “кондоматів” у навчальних закладах України;
- Просимо і надалі залучати наших представників до робочих груп з розробки документів, спрямованих на профілактику поширення ВІЛ-інфекції серед населення, задля врахування конкретних пропозицій Церков і релігійних організацій.
Ми ще раз наголошуємо на тому, що профілактичні програми і кампанії повинні ґрунтуватися на повазі прав та гідності людини і пропагувати традиційні духовні, морально-етичні та культурні цінності, а зокрема відповідальну поведінку, відстрочення раннього початку статевого життя і стриманість від до- та позашлюбних статевих стосунків, що є найефективнішими засобами профілактики ВІЛ/СНІД та формування морально і фізично здорової нації.
Відкрите звернення ініціювали та підтримали:
|
Володимир (Сабодан) – Митрополит Київський і всієї України, предстоятель Української Православної Церкви
Любомир (Гузар) – Верховний Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви
Михайло Паночко – Старший єпископ Церкви християн віри євангельської України
Леонід Падун – Старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви
Вячеслав Горпинчук – єпископ Української Лютеранської Церкви .
|
___
|
Філарет (Денисенко) – Патріарх Київський і всієї Руси-України, предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату
Маркіян Трофим'як – Єпископ, відповідальний за зовнішні зв’язки Римсько-католицької Церкви в Україні
В’ячеслав Нестерук – Єпископ, президент Всеукраїнського Союзу об'єднань євангельських християн-баптистів
Сергій Дебелинський – президент Братства незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів України
.
.
|
Відкритий лист одностайно ухвалений у Києві на зустрічі глав християнських Церков України від 10 червня 2010 р.
