У Маріуполі завершується суд над медиками, що інфікували ВІЛ трьох немовлят

У червні 2005 року в м. Маріуполь Донецької області в Міській лікарні №3 трьом новонародженим дітям за медичними показниками було влито донорську плазму, яка була інфікована ВІЛ. Донор працювала у Маріупольській Міській станції переливання крові(далі - ММСПК). У серпні 2005 року за ознаками ч.2 статті 131 Кримінального кодексу України (неналежне виконання  професійних обов’язків, що спричинило зараження двох чи більше осіб вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби) було порушено кримінальну справу та притягнуто до відповідальності заступника головного лікаря ММСПК Пономарьову А.В. Проте 2 жовтня 2006 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполь Пономарьову було виправдано. Батьки інфікованих дітей були обурені такою   несправедливістю та звернулися за юридичною допомогою до адвоката Тетяни Бордуніс (Президент ВБО «Всеукраїнський правозахисний рух «Гідність»). Адвокат оскаржила цей вирок у Донецькому Апеляційного суду та підтримала їх у засіданні суду 16 січня 2007 року. Ухвалою Донецького Апеляційного суду вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполь був скасований, справу повернено на додаткове розслідування.

Слідчий Якименко В.М., якому було доручено проводити слідство, не квапився проводити необхідні слідчі дії, розтягнувши розслідування справи на 2 роки і 4 місяці. 20 травня 2009 року почався новий судовий розгляд справи Жовтневим районним судом м. Маріуполь. Суддя Чаку Е.В. розглядав справу протягом одного року. 18 травня 2010 року своєю постановою суддя безпідставно повернув справу на додаткове розслідування, оскільки міг з’ясувати всі питання у судовому засіданні, а не передоручати це знову слідчому. Потерпілі були обурені таким рішенням суду, оскільки на той час дітям виповнилось п’ять років, вони є інвалідами, жоден з потерпілих не отримав компенсацію за моральну шкоду, що була спричинена їм діями Пономарьової А.В. 9 грудня 2010 року слідчий слідчого відділу Маріупольського ГУ ГУМВС України в Донецькій області Москалюк Н.О. винесла постанову про закриття справи за ст.6 п.2 Кримінально-процесуального кодексу України (відсутність складу злочину). Бордуніс Т.А. подала скаргу на постанову слідчого прокурору м. Маріуполь, і як результатпостанову було скасовано,

справу повернуто до слідчого відділу Маріупольського ГУ ГУМВС України в Донецькій області для проведення розслідування.За час проведення слідства «маріупольська справа» була предметом висвітлення засобами масової інформації,  провідні національні канали телебачення показували сюжети про інфікування на ВІЛ-інфекцію дітей в м. Маріуполь. Адвокат Тетяна Бордуніс неодноразово давала інтерв’ю телеканалам та розповідала про хід справи, про причини гальмування вирішення справи по сутті. За словами Тетяни Бордуніс, «залучення українських ЗМІ до висвітлення процесу та небайдужість і активне зацікавлення цією справою журналістів допомогли захисту потерпілої сторони не дозволити тихо закрити справу, без визначення винних і притягнення їх до відповідальності».

Адвокат потерпілих неодноразово наполягала на зміні суду, оскільки як з’ясувала сторона потерпілих, адвокат Пономарьової А.В. – Пономаренко Л.В. – дружина голови Жовтневого районного суду м. Маріуполь, що давало підстави сумніватися в неупередженості судового процесу. Рішенням голови Донецького Апеляційного суду підсудність по справі було змінено, справу передали на розгляд до Приморського районного суду м. Маріуполь. Судове слухання справи суддею Приморського районного суду Федотовою В.М. відбувалось з квітня по листопад 2011 року. Дії підсудної Пономарьової А.В. були кваліфіковані за статтями 131 ч.2 та 367 ч.2 (службова недбалість) Кримінального кодексу України. Представник потерпілих Бордуніс Т.А. також пред’явила до ММСПК та Донецької обласної Ради позов про відшкодування моральної шкоди на кожну дитину по 20 000 грн. щомісячно довічно.